"Спомин про майбутнє": творчість українських митців під час війни зафіксував режисер Семен Горов

Семен Горов. Скриншот: kanaldom.tv

"Спомин про майбутнє" — це авторський документальний короткометражний фільм про українських митців та їхню творчість у розбомблених містах. Режисер стрічки Семен Горов намагався допомогти творчим особистостям, підтримати їх у спротиві, який вони чинять, а також надихнути українців. Їм митець радить мріяти й вірити у світле майбутнє. Саме 24 лютого у "Ранку Вдома" Семен Горов представив свою концептуальну стрічку.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

Ви пам'ятаєте, яким було 24 лютого 2022 року? Де ви були на момент повномасштабного вторгнення Росії в Україну?

— Вдома, у мене, як у всіх українців, був шок і розгубленість. У перші дні цього буремного лютого і навесні я був в Києві.Ми з командою вирішили чинити спротив. Я режисер, і мені хотілося, як митцю, зробити щось для українців. Тож за тиждень після початку вторгнення ми почали вже планувати знімання стрічки "Спомин про майбутнє". Попри сумбур думок і повну відсутність розуміння майбутнього.

— Чому фільм саме про мистецтво?

Знаєте, я як людина мистецтва, задумався над тим, що нам робити під час війни? Одного разу моя подруга, драматургиня Маруся Лиманська, дала послухати пісню "Спомин" композитора Ігоря Поклада, який пережив окупацію у Ворзелі. Саме ця історія мене надихнула і ми почали їздити Україною, знімати епізоди в Харкові, як у метро люди ховалися від бомбардувань, фільмували деякі моменти на Салтівці. Потім були в Одесі. Там теж була суцільна лінія вогню. Потім знімали у Ворзелі та в Ірпені.

Завжди війна це те, що руйнує культуру, мистецтво, але на цих руїнах народжується нова естетика. Звичайно, люди мистецтва — це мої близькі, і про них мені хотілося розповісти. Я сам усвідомив, наскільки складно творити у такі часи. Коли почалися фільмування "Спомину", то не було навіть сценарію. Були лише інтуїтивні передчуття. Сценарій сформували під час монтажу. Так вийшов невеличкий фільм. Короткометражка, складний жанр і складний формат.

— Як довго тривали фільмування?

— Весь рік. Це незалежний фільм, який ми створили своїми силами. Дякую всім, хто допомагав. Взагалі треба зізнатися, що знімати кіно під час війни надзвичайно складно. Ще важче його закінчити, бо це все не закінчилось. Розумієте, це все, на жаль, продовжується. 

Розкажіть, будь ласка, про героїв цього фільму.

— Як я вже згадував, на створення фільму мене надихнув однойменний музикальний твір українського композитора, Героя України Ігоря Поклада. Він став одним із головних героїв картини. Разом із дружиною він два тижні просидів без світла, їжі та води у підвалі свого будинку в окупованому Ворзелі, а на його подвірʼї у цей час стояло сім ворожих російських танків. До речі, у стрічці композиція "Спомин" лунає у виконанні оркестру НАОНІ.

Також герої стрічки — це танцюристи, які попри все залишилися в Одесі та Харкові. Один з героїв — Ярослав Кайнар, не міг танцювати після 24 лютого. Він вважав, що не має на це права. Взагалі багато митців думали, що творити під час війни не доречно, що це злочин. У таких людей з'явилися внутрішні бар'єри. Наш фільм про те, як люди долають ці бар'єри, про те, що треба продовжувати жити й головне — мріяти. Бо майбутнього не буває без мрії.

Де ми можемо побачити стрічку "Спомин про майбутнє"?

— Поки ми робимо показ в Києві, плануємо показати стрічку в Харкові. В першу чергу для героїв цієї картини. Також в Одесі, в Нью-Йорку і в Берліні. Ну так по трошки хочеться, щоб весь світ побачив цей фільм. Тобто поки що стрічка матиме фестивальне життя. А там побачимо, можливо ваш телеканал купити права та показуватиме (сміється, — ред.).

— Що ви зробите найперше, коли Україна здобуде перемогу?

— Ми з моїми сусідами вирішили, що перекриємо дорогу і влаштуємо маленький український карнавал. Я на балконі буду діджеєм. Думаю запросимо і вас.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

Прямий ефір