Ніхто не зможе зруйнувати дитячі мрії про щасливе майбутнє: історія родини з Харківщини у проєкті "Дочекаюсь"

Героїня нового випуску проєкту "Дочекаюсь" — 41-річна Альона. Через війну вона з двома дітьми переїхала з Харкова у Словаччину, залишивши чоловіка в Україні. Вісім місяців потому родина возз'єдналася, а зробити довгоочікувану зустріч незабутнім сюрпризом допомогла ведуча проєкту Лілія Ребрик.

Розлучила війна

До повномасштабного вторгнення Росії в Україну Альона працювала рієлтором з нерухомості в Харкові, а Сергій — тренером футбольної команди. Разом вони вже 15 років. Виховують доньку Мілану і сина Ростислава. Дівчинка займається гімнастикою, а хлопець футболом, грає за "Металіст". В майбутньому мріє зіграти у Лізі чемпіонів.

Альона згадує, що 24 лютого прокинулася від звуків вибухів, визирнула у вікно і побачила зарево. Діти ще спали, а чоловік вже був на роботі. 

"Я зайшла в соцмережі і побачила купу повідомлень "Ви чуєте? Чуєте?". Люди не були готові і до останнього не вірили, що з нами може трапитися війна", — розповідає Альона.

Російські війська підірвали будинок і дитячий садок поряд з тим домом, де мешкала родина. Жінка згадує, що тоді не знала, чи виживе вона з сім'єю взагалі. На першому місці стояв порятунок дітей, тому вже 4 березня Альона з дітьми сиділа у потязі, не знаючи навіть, куди він їде.

"Сергій плакав. У мене було таке відчуття, ніби він прощається з нами. Евакуаційні потяги переповнені, це було страшно. Усі вісім місяців я намагалася стерти з пам'яті цю інформацію. Боялася навіть згадувати. Ми навіть не знали, куди він їде, бо треба було просто виїжджати аби-куди. Потім наш вагон загорівся. На щастя, минулося без жертв", — згадує вона.

На кордоні стояли в полі протягом дев'яти годин. В той момент 12-річний Ростислав вперше заплакав і сказав, що хоче до тата. Але дороги назад тоді вже не було. Так родина опинилася у Словаччині, в місті Ліптовський Мікулаш.

"Жителі Харкова ніколи не пробачать те, що зробили з нашим містом, те, що зруйнували стільки доль, розтоптали людські мрії і життя", — каже жінка. 

Через вісім місяців Альона, Мілана та Ростислав повернулися на батьківщину. На жаль, не в рідний Харків, а в Чернівці. Сюди ж прибув і Сергій, не підозрюючи, що його сім'я повернулася і зовсім поруч. Натяки на зустріч Альона придумала разом із дітьми. За легендою, у Чернівцях телеканал "Дом" з Лілією Ребрик зніматиме сюжет про футбольний клуб "Металіст". А Сергій долучиться до зйомок в якості представника батьківської ради.

Підказка №1. Прикраси для заручин

Першим натяком Альона обрала ту саму каблучку, котру Сергій одяг їй на палець, стоячи на одному коліні. В комплекті до нього йшли також сережки і підвіска. Усе виготовлено на замовлення, тому, вважає жінка, Сергій точно впізнає. 

Унікальні прикраси одягла на себе Лілія Ребрик, коли брала інтерв'ю у Сергія на трибунах стадіону. Аби привернути увагу до оздоб, ведуча активно жестикулювала. Це таки спрацювало — Сергій сказав, що у його дружини є точно такі ж самі.

Підказка №2. Футбольні бутси 

Коли Ростислав з мамою і сестрою опинився за кордоном, йому не вистачало футбольного взуття. Тож він попросив тата відправити йому у Словаччину бутси.

"З бутсами, звісно, буде все зрозуміло. Бо Ростік сказав "Тато, мені потрібні бутси", і Сергій вислав йому ці бутси в Словаччину. Ростік зіграв у них десь дві гри, тож вони майже нові", — каже Альона.

Коли Сергій разом із Лілією Ребрик зайшли до роздягальні футбольного стадіону, чоловік одразу звернув увагу на бутси, що стояли на лавці.

"Я сину точно такі ж подарував", — сказав він, уважно розглядаючи взуття.

Підказка №3. Футбольна форма

В "Металісті" Ростислав грає під номером "9". За ще один натяк на себе хлопець обрав власну футбольну форму з цифрою "9" на спині футболки.

Її надягнули на хлопця-футболіста, якого Лілія Ребрик із Сергієм нібито випадково зустріли в парку.

"О, хлопчик грає, а в мого сина теж номер "9", — сказав Сергій, а тоді неочікувано підійшов до юного спортсмена і зазирнув на бірку футболки.

"Це форма Ростіка", — одразу додав він.

Альона, Мілана і сам Ростік, які спостерігали через камери за тим, що відбувається, затамували у цю мить подих.

Лілія Ребрик намагалася пояснити ситуацію і перевести тему, але Сергій не здався — сказав, що форму рідного сина впізнає завжди, до того ж, комплект у кожного гравця особистий.

Тоді чоловік, явно щось підозрюючи, запитав у хлопця, де і коли той взяв форму. Спортсмен сказав, що видали на зборах. Зрештою його таки залишили грати далі, але подумки Сергій точно продовжив шукати підступ.

Підказка №4. "Київський" торт

Особливий для героїв випуску "Київський" торт Лілія Ребрик привезла зі столиці спеціально. Його вона вручила Сергію в кафе, куди вони зайшли випити кави і зігрітися.

"Ростік мій любить "Київський" торт, дружина теж. Донька полюбляє лише верхню частину", — розповів тато сімейства.

Зустріч

Лілія Ребрик та Сергій повернулися на стадіон, де продовжували грати юні футболісти.

"А чи не здалося вам цього дня щось дивним?" — запитала у чоловіка ведуча.

Сергій загадково всміхнувся і згадав про бутси, прикраси, хлопця в парку. Аж ось з колонок на стадіоні зазвучав голос Альони.

"Тато моїх дітей, мій чоловік, як же давно ми не бачилися, не торкалися один одного", — сказала вона у мікрофон.

В очах Сергія одразу з'явилися сльози, хоча кохана ще навіть не вийшла до нього на футбольне поле.

Щойно Альона з дітьми з'явилася у дверях, чоловік зірвався і чимдуж побіг до них обійматися.

Сергій зізнався, що першим помітив на шиї Лілії Ребрик знайому підвіску, тоді — каблучку, і в останню чергу — сережки. Каже, що не міг наважитися запитати про прикраси. Після того, як побачив на випадковому хлопцеві форму сина, зрозумів, що йому влаштували сюрприз і невдовзі він побачить свою родину.

Попередні випуски "Дочекаюсь":

Дивіться проєкт "Дочекаюсь" з Лілею Ребрик на каналі "Дом" щочетверга о 21:00, а також на сайті та на YouTube-майданчику каналу "Дом".

Прямий ефір