Украина наш дом

Відкрили за три тижні: як працює українська школа у Польщі

Варшавська українська школа. Фото: ukrinform.ua

Станом на грудень 2022 року у польських школах навчалося близько 150 тисяч учнів з України. Ще більшу групу в Польщі становлять діти, які продовжують навчатися дистанційно. Утім, є і третя, невелика, але унікальна група дітей, яка поєднала у навчанні перші дві складові. Хоча діти й перебувають з батьками в Польщі, вони мають змогу вчитися стаціонарно, повністю за українською системою освіти. Про це повідомляє "Дом" з посиланням на "Укрінформ".

Це як ніби перенести школу з України до Польщі разом з персоналом і навчальною базою. Тільки унікальність цього явища полягає в тому, що діти, як і педагоги не з одного регіону, а з усієї України, а дидактичні матеріали й організаційна база формувалися не роками, а менше ніж за місяць. Таку школу щоденного стаціонарного навчання у системі Міністерства освіти та науки України було створено для українських дітей у Варшаві.

Швидкі та правильні рішення

Ініціаторка створення Варшавської української школи (ВШколУ), голова фундації “Наш вибір” Мирослава Керик підкреслює, що рішення про створення цього освітнього закладу було швидким, але продуманим.

"Рішення про те, що ми відкриваємо школу, ухвалили 17 березня, а вже 11 квітня був перший навчальний день", підкреслює Мирослава Керик, звертаючи увагу, що до створення школи було залучено велику кількість людей.

З фінансуванням допомогла міжнародна благодійна організація Save the Children. Благодійники допомогли профінансувати перші три місяці функціонування школи, а пізніше літню програму для дітей, зокрема табори, у місті, в горах і на Балтійському морі.

Приміщення для навчання надала варшавська Вища школа екології й управління. Один з корпусів цього вишу не використовувався, тож ректор погодився здати приміщення в оренду. Корпус певним чином вже був пристосований до навчання молоді. Потрібно було лише перепрофілювати приміщення для навчання дітей шкільного віку. Для цього залучили волонтерів Українського дому у Варшаві, Клубу католицької інтелігенції та просто небайдужих людей.

Мирослава Керик. Фото: ukrinform.ua

Комп’ютерний клас вже існував, залишалося лише наклеїти кириличні знаки на клавіатуру. Крім того, докупили оргтехніку для ведення навчального процесу вчителями, а також канцелярські приладдя для дітей. Польські організації зібрали так звані навчальні набори для українських дітей. З підручниками частково допомогло посольство України в Польщі, а деякі потрібно було закуповувати.

"Це все відбувалося упродовж трьох тижнів. Але в нас була сильна віра в те, що це дуже потрібно. Було багато охочих допомогти, тому все вдавалося знайти легко та швидко", — наголошує голова фундації "Наш вибір".

Восени організація Save the Children знову підтвердила готовність підтримати функціонування школи упродовж цього навального року.

"Ми організували школу, в якій вчиться майже 270 дітей, але запитів на запис до неї було близько 2 тисяч. Батьки хотіли записати своїх дітей, і це попри те, що у Варшаві існує чотири схожі ініціативи", — наголошує Мирослава Керик.

Вона додає, що українських дітей у Польщі багато, а шкіл – дуже мало. На сьогодні це основний виклик, адже багато дітей у цій країні навчаються в онлайн-режимі, не маючи доступу до стаціонарного навчання. Між тим, відсутність контактів з ровесниками в умовах перебування за кордоном створює психологічні проблеми для маленьких українців. Тому, як наголошує українська активістка, важливо мати багато подібних шкіл і підтримку міністерств освіти України та Польщі.

Кожна дитина — окрема драма

Директорка Варшавської української школи Оксана Колесник розповіла історії дітей, яким довелось не солодко на Батьківщині.

У кожного учні — своя драматична історія втечі від війни. Хтось вибрався з окупації, інші двічі втікали від "русского міра" — у 2014 році та після 24 лютого 2022 року.

"Попри те, що діти ходять, усміхаються і жартують, емоційний стан багатьох є важким. По очах дітей, батьки яких зараз на фронті, видно, що вони хвилюються більше за інших, у них є відчуття тривожності. У нас є вчителі, чоловіки чи сини котрих перебувають у лавах ЗСУ. Хоча ми за кордоном у відносній безпеці — насправді ми емоційно залежимо від того, що відбувається в Україні. Бажання і сил працювати нам додає те, що ми всі віримо в перемогу і ми її прагнемо", — розповіла Оксана Колесник.

У неї й самої нелегка історія втечі з майже оточеного росіянами Чернігова. Оксана Колесник виїжджала з міста в останній момент останнім вцілілим мостом.

Оксана Колесник. Фото: ukrinform.ua

У штаті школи є кілька психологів, які постійно працюють з дітьми. Директорка школи розповідає, що кожна дитина сприймає пережите по-своєму. Є школярі, які через психологічну травму, бояться спускатися у підвал до світлиці.

"Діти в нас переважно з регіонів, які постраждали від воєнних дій в Україні, які часто вже не мають власних закладів освіти, які зруйновані та перебувають на окупованих територіях. Особливо побільшало дітей після початку масованих ракетних ударів по Україні, зокрема з центральних областей", — заважує вона.

Учителі, а їх 30 осіб, також з усієї України — від Закарпаття до Лимана і Херсона, усі є мігрантками. Проте, як переконує директорка школи, не це було головним критерієм відбору вчителів. Єдине нащо звертали увагу — на високі професійні якості. З цим, як показав майже рік спільної роботи, немає жодних проблем.

Потужності школи

Школа може прийняти максимум 270 учнів в усіх 11 класах. Зараз майже стільки дітей і навчається. Але на відміну від звичайної школи, у цій варшавській школі кількість дітей щомісяця дещо змінюється, адже чиїсь батьки приймають рішення їхати далі, хтось повертається до України. Однак на якість освітнього процесу це не впливає.

Як розповідають самі учні старших класів, вони дуже задоволені навчанням, яке нічим не відрізняється від того, що було в Україні, а в чомусь навіть переважає його.

"Ставлення до нас дуже хороше, освітній процес – на високому рівні. У нас немає суперечок між учнями, всі розуміють одне одного, ми дуже дружні та швидко порозумілися", — розповідає дев’ятикласниця Вікторія, яка втекла з батьками з Луганська у 2014 році, а торік — з Києва.

Директорка школи підкреслює, що, хоча школа є українською і навчання здійснюється за програмою МОН України, інтеграція у польське життя є значною. Зокрема, діють інтеграційні проєкти разом з польськими дітьми, ведеться інтенсивне спілкування з сусідньою польською школою. Крім того, не маючи власного спортзалу, учні української школи ходять на уроки фізкультури в розташовані неподалік фітнес-центр і спортзал Варшавського медінституту, а також басейн, з якими укладено відповідні угоди.

Шкільні проблеми

Окрім неврегульованого питання з фінансуванням, існує також і проблема з видачею дітям сертифікатів українського зразка. Торік школі вдалося домовитися з громадою у Львівській області. У цьому навчальному році дирекція Варшавської української школи намагалася домовитися про видачу сертифікатів дітям з Міжнародною українською школою (МУШ). Втім переговори з цією державною інституцією, яка діє при МОН України, тривають вже кілька місяців. Тим часом у варшавській школі вирішили шукати запасний варіант.

Варшавська українська школа. Фото: ukrinform.ua

Хай там як, але ці проблеми — подолають. Найбільше освітяни Варшавської української школи та батьки дітей переживають, що війна затягується, а це — незрозуміла перспектива та насамперед страх за близьких, які перебувають на фронті.

Вчителі уникають поняття "біженці"

Директорка української школи Оксана Колесник у розмові уникає слів "біженка" чи "біженці".

"Це психологічний момент, і наголос на тому, що ми не втекли від просто якихось негараздів в Україні, а втекли від війни. Ми всім відкрито кажемо, що це — завойовницька війна, військова агресія з боку іншої країни, а не просто збройний конфлікт", — пояснює вона.

Після завершення війни жінка не бачить іншої альтернативи, окрім повернення до України. Так само кажуть більшість вчителів та учнів цієї школи. Підтвердженням цього є бажання попри все давати дітям можливість навчатися саме за українською системою освіти.

Ще про життя українців в інших країнах:

Прямий ефір