Конфлікти між ВПО та громадами: представниця БФ "Право на захист" Наталя Проскуренко розповіла, як їх уникнути

Станом на 2023 рік кількість внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні сягає майже 6 млн осіб. Актуальним залишається питання адаптації переселенців та нейтралізація конфліктів у громадах країни. Чому виникають непорозуміння, як їх уникнути та які теми залишаються табуйованими у суспільстві знає проєктна менеджерка з посилення стійкості та згуртованості БФ "Право на захист" Наталя Проскуренко. Про це вона розповіла у "Ранку Вдома".

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Благодійний фонд "Право на захист" завершив дослідження громад, які прийняли й опікуються побутом внутрішньо переміщених осіб під час повномасштабного вторгнення. Що саме досліджували? 

— Ми досліджували практики взаємовідносин, тригерні теми та конфлікти між внутрішньо переміщеними особами та громадами, які їх прийняли. Також вивчали ситуація, що склалася між репатріантами та представниками різних громад. Репатріанти — це українці, а які покинули свої рідні громади через активні бойові дії, через війну, або вони поїхали в безпечніші регіони України чи за кордон і повернулись, коли безпекова ситуація стала кращою. Ми досліджували конфлікти між тими, хто повернувся, і тими, хто залишався протягом усіх активних бойових дій чи жив в окупації.

— На чому базуються конфлікти?

— У висновках нашого дослідження ми класифікували ці конфлікти за їх причинами. І тут відразу такий дисклеймер, що класифікація за причинами є доволі умовною. Адже кожен конфлікт може мати декілька причин або навіть мати виняткові причини. Загалом нам вдалося з'ясувати чотири глобальні причини для конфліктів. По-перше, люди часто конфліктували через небезпеку, через несправедливість. В цю групу входять також несправедливий поділ ресурсів або несправедливий поділ відповідальності в громаді. Мабуть, найскладніша група конфліктів — це конфлікти різних ідентичностей і сюди входять культурні конфлікти, ціннісні конфлікти. Тобто непорозуміння через мову та релігію. І ця група, мабуть, найскладніша для вирішення. Також четверта причина — це упередження або стигми.

— Які упередження виникають в суспільстві щодо переселенців?

— Люди, які залишилися вдома, або пережили окупацію, мають претензії до тих, хто виїхав. Є дорікання до людей, які покидали країну. Звучать вони на кшталт: "Ви поїхали за допомогою, отримали її й повернулися, коли все закінчилося! А ми пережили окупацію, захищали свою територію, свою громаду, а ви покинули нас!". Особливо часто дорікають владі, яка покинула громаду в окупації. Це приклади, які є. Правильних рішень у цій ситуації не існує. Ми просто ідентифікували ті самі ситуації, які викликають певне напруження в громадах і ситуації, звісно, можуть бути різними. Треба вивчати кожен конфлікт окремо, аби вирішити його.

Частою причиною конфліктів є, можливо, там і несправедливий поділ ресурсів. Бо коли, як я сказала, наприклад, одні люди з громади поїхали й вони, як переселенці, отримують якусь гуманітарну допомогу, а ті, хто залишились, не отримують нічого, і їм ця ситуація видається несправедливою. Втім, ми повинні розуміти, що усвідомлення цієї несправедливості у кожного своє. Тож треба проводити комунікаційну кампанію. Розповідати людям, чому так склалося. Чому деякі люди отримують гуманітарну допомогу, інші — не отримують. Потрібно людям просто говорити, пояснювати.

— У цих процесах існує термін "стигматизація". Що він означає і яку загрозу має?

— Почнімо з упередження, бо стигма входить в поняття упередження. Упередження — це спрощене уявлення або образ про щось або когось. Воно може бути позитивним, негативним і нейтральним. Стигма — це негативне упередження, накладання негативних рис на певну категорію людей. Тобто, могла статися якась конфліктна ситуація з одним переселенцем, після чого людина зробила висновки про всіх переселенців. Всі ми знаємо такі приклади. В принципі, стереотипи це не ок, бо це дуже спрощене якесь представлення про світ. І завжди потрібно детальніше досліджувати ситуацію і дати людині змогу розказати про себе та ситуацію, у якій вона опинилась.

— Чи допомогло це дослідження конфліктів дійти конструктивних висновків?

— Взагалі, ми поставили собі за мету не лише з'ясувати причини конфліктів та тригерні теми, а якраз зрозуміти, як знайти порозуміння. Тож ми сформулювали рекомендації, а для різних сфер вони досить такі об'ємні та структуровані. Не буду всі їх зараз перераховувати, але скажу про найголовніше, що потрібно зараз робити. Треба покращувати порозуміння між внутрішньо переміщеними особами та громадами, які приймають ВПО.

Існує потреба в організації діалогових майданчиків, чи проєктів, до яких варто залучити всі групи населення. 65 % відсотків наших респондентів вважали, що конфлікти стаються через стрес, через психологічні травми. Сам стрес, звісно, не є причиною конфлікту, але він значно посилює видимість цих конфліктів. Тому нам також дуже важливо організовувати безоплатну психологічну допомогу. Наша організація також цим займається. Також важливо створити такий план на інтеграцію внутрішньо переміщених осіб з акцентом  на створення робочих місць. Тобто треба створити внутрішньо переміщеним особам умови, за яких вони могли самі себе забезпечувати. Це також стосується, звісно, і тих громад, які безпосередньо постраждали від бойових дій. Важливо створювати гранти для малого та середнього бізнесу. Також дуже важливо об'єднувати весь медіапростір для того, щоб розповсюджувати правильні меседжі. Конфлікти, звісно, є, їх не потрібно боятись, їх потрібно вирішувати. Бо речей, які нас об'єднують, набагато більше. Всі ми різні, але всі ми люди, і всі ми українцям і тільки так ми переможемо, коли ми будемо об'єднані.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• "Ми маємо зробити міста дружніми до героїв": інтерв'ю з авторами Альбому безбар’єрних рішень
• Традиційні українські строї: Ксенія Малюкова розповіла про автентичний проєкт "Нація"
• Кіно незламності: про покази ізраїльських фільмів у Києві розповіла Лірон Фінкельштейн
• "Як звучить Україна": Синельникови презентували перше музичне тревел-шоу