Як правильно знищувати російські ракети: деталями поділилися вартові українського неба Сергій Побережець та Андрій Герус

Як Сили протиповітряної оборони фіксують і знищують ворожі ракети. Як позначають збиті цілі. Що швидше — ракета чи літак. І який вигляд має Україна з висоти пташиного польоту. Про це і не тільки у програмі "Тихий вечір з Оленою Кравець" розповіли вартові нашого неба, Герої України — командир зенітного-ракетного підрозділу Сергій Побережець та льотчик-винищувач Андрій Герус.

Ведуча — Олена Кравець, співведучий — Юрій Карагодін.

— Хочу, насамперед, подякувати вам від усіх нас, усім вашим побратимам і взагалі всім бійцям протиповітряної оборони за чудову роботу, за те, що завдяки вам ми всі можемо далі жити й працювати на перемогу. Я одразу попереджу, що я проста жінка, я цивільна людина, багато чого не розумію. Тому, вибачте, будуть, можливо, трохи наївні запитання. І перше: що роблять бійці Сил протиповітряної оборони, якщо повітряна тривога заскочила їх не на робочому місці?

Герус: Загалом, як усі люди: відкриваєш Telegram і дивишся, звідки небезпека йде. Ага, "бульбаші" — нічого страшного, нормально. А якщо зі сходу, десь із моря — ого, треба трішки напружитися. Написав по наших групах: "Як справи в нас? Усе нормально?" — "Нормально" — "Не викликають нас?" — "Ні". Й сидиш на місці, чекаєш, доки відійдуть. Ну, це так в авіації.

Побережець: А у нас, коли ти на робочому місці, то спокійніше почуваєшся. Бо коли ти поза військовою частиною, треба бігти в якісь приміщення, в укриття. І ось ти прийшов, сів і думаєш: "І що я тут роблю?"

— Сергію, а 10 жовтня, коли був дуже масований обстріл країни, ви збили скільки повітряних цілей?

Побережець: 10 повітряних цілей. Але це не особисто я. Я в складі ракетного підрозділу, це заслуга всього мого підрозділу.

— А ви робите якісь позначки? Де ви позначаєте для себе збиті цілі? Чи це тільки внутрішній стан?

Побережець: По-перше, це відчуття, що ми дійсно потрібні. По-друге, так, це піднесений настрій усього особового складу. А збиті цілі ми позначаємо на командному пункті дивізіону.

— Там позначки ставите?

Побережець: Тризуби ставимо.

— А як ви бачите цілі? Наживо її можна побачити чи тільки через радар?

Побережець: Наша робота [зенітного-ракетних військ] відбувається через радар, через індикатор. Тільки так.

— Але ж ви бачите ту саму ракету не від початку її запуску?

Побережець: Для цього в нас є радіотехнічні війська. Вони виявляють цю ціль, коли вона перетинає наш кордон, супроводжують її. І якщо вона в зоні ураження нашого дивізіону, ми її захоплюємо, робимо пуск і знищуємо ціль.

— А скільки минає часу від виявлення цілі до її знищення?

Побережець: Кожна ціль є унікальною. Є різні висоти, різна швидкість. Тому всіх під одну планку рівняти не можна. Й коли ми захопили ціль, це не означає, що вже пуск [нашої] ракети здійснюється. У нас формується зона пуску ракети, й тільки тоді дається команда на знищення й відбувається пуск.

— Андрію, а ви бачите ракету, коли ви в повітрі у літаку?

Герус: Були випадки візуального виявлення ракет. І навіть усі бачили в інтернеті, коли Су-27 летить та супроводжує ракету. Просто він чекав на вихід із населеного пункту для знищення її.

— А швидкість ракети вища за швидкість літака?

Герус: Залежить від етапу польоту ракети. Бо швидкість може сповільнюватися. Безпосередньо перед атакою ракета підстрибує і потім під час польоту вниз вона неначе сповільнюється або навпаки, пришвидшується. Це залежить від ракети.

— Багато відео в мережі, де хлопці з переносних комплексів збивають ракети. Це ваші підлеглі?

Побережець: У нас в бригаді створені мобільні вогневі групи. Це хлопці, які в полях.

Наскільки я знаю, наша бригада на цей час збила понад 300 цілей. Це і крилаті ракети, й безпілотники. І ось мобільні вогневі групи з ПЗРК (переносних зенітних ракетних комплексів) збили 30 цілей.

— А от коли на початку війні казали "закрийте небо", як це зробити?

Побережець: Є ракетний дивізіон, в нього є певна зона ураження. І що більше в нас буде дивізіонів, то більше ми будемо збивати.

Але я скажу, що за нас не треба воювати, допоможіть нам військовою технікою, сучасною, і ми самі все зробимо.

— Андрію, коли ви бачите Україну з неба, є якесь місце, яке вам подобається найбільше?

Герус: Знаєте, коли підіймаєшся за хмари та бачиш Україну — ці неймовірні місця, ці річки та гори... Вся Україна дуже гарна з висоти пташиного польоту.

Україна — це і є особливе місце.

— А є певна конкуренція між вашими військами?

Герус: З університету це почалося. От у нас є хлопці з Харківського національного університету Повітряних сил, там 6 факультетів, зокрема зенітно-ракетні війська і льотний факультет. І ось ЗРВ говорили: та ми вас, авіацію... А авіація навпаки: та ми вас, ЗРВшників... Ну, тобто на такому іронічному рівні було невеличке змагання між нами, хто кращий.

А зараз якраз настав такий час, що ми дуже об'єдналися. Ми розуміємо, що ми взаємопов'язані: там, де вони щось не можуть, ми щось можемо. І навпаки.

— А які предмети вивчають на ваших факультетах?

Побережець: Аеродинаміка, вища математика, ракетно-стрілецька підготовка, фізика, радіотехніка тощо.

— А є щось на координацію?

Побережець: Так, у нас був взірцевий факультет, і на першому курсі вирішили спробувати для військових організувати танці. Розучували танець краков'як. Треба було починати крок із правої ноги, а військовий крок починається з лівої ноги. З нами довго мучилися, і зрештою це все закінчили. Вирішили — танцюємо, як вміємо.

— Як ви вважаєте, чи є шанс, що після перемоги ви будете дивитися на небо і просто милуватися ним?

Герус: Так, звісно. А як інакше? Це ж наше небо, українське, найкраще небо.

Побережець: Підвів очі, подивився в небо — значить, ти дихаєш. Це є щастя. Йдеш, бачиш людей — отже, ти живий. Теж щастя. Вранці прокинувся, обійняв свою кохану, своїх дітей — це є щастя. Гадаю, все буде.

Також ведучі "Тихого вечора" запропонували героям програми зіграти в гру, ставлячи "дитячі запитання" на логіку. Захисники українського неба з ними впоралися відмінно.

---

Гостями нового випуску "Тихого вечора з Оленою Кравець" стали: заступниця міністра оборони України Ганна Маляр, вартові нашого неба, Герої України Сергій Побережець та Андрій Герус. Також на вас чекає рубрика "Шо там по гарних новинах?" та спецрепортаж Марка Куцевалова про візит до України ірландського актора Джека Глісона, відомого за роллю короля Джоффрі в серіалі "Гра Престолів". Музичні гості — хор Заслуженого академічного ансамблю пісні та танцю Збройних сил України.

Ще цікаве з "Тихого вечора з Оленою Кравець":

• 2022-й був роком тисячі різних дієслів, — Олена Кравець про рік великої війни
• Ми вже не ті, якими були 24 лютого 2022-го: як рік повномасштабної війни змінив українців