Питання Криму, питання Донбасу — в чому відмінності: інтерв'ю з членкинею експертної мережі Кримської платформи Аліною Фроловою

Наскільки ефективний майданчик Генасамблеї ООН для донесення позиції України щодо Криму та Донбасу. Як виступ президента Володимира Зеленського вплине на розв'язання цих проблем. У чому відмінності у врегулюванні питань Криму та Донбасу. Про це в ефірі спецпроєкту "Україна в ООН" телеканалу "Дом" говоримо з Аліною Фроловою, заступницею голови правління Центру оборонних стратегій, членкинею експертної мережі Кримської платформи.

Ведуча програми — Альона Чорновол.

— Ваші враження від промови президента з трибуни Генасамблеї ООН, яка пролунала 22 вересня?

— Промова, в цілому, хороша. У ній були адресовані всі ключові проблеми, які наразі має Україна, та на розв'язання яких може вплинути міжнародна спільнота.

Такі промови важливі. Всі звертають увагу на публічні заяви перших осіб держав. Вони є якимись програмними речами.

Але дуже важливо, що відбувається після цього. Всі програмні точки, які були заявлені з точки зору готовності України брати на себе відповідальність і лідирувати в якихось напрямах, — повинні бути підкріплені подальшими дипломатичними зусиллями. І тоді це буде дійсно мати не тільки програмне значення, але і значення повернення України в активну міжнародну політику, як гравця середнього рівня. У деяких питаннях більш активного гравця.

— Минув виступ. Як ми маємо зрозуміти, що Україну почули? І що конкретно почула, сприйняла міжнародна спільнота?

— В цілому, адресовано було дві проблеми. Перша — здатність ООН, як організації, розв'язувати глобальні завдання. Друга — участь світових лідерів у розв'язанні проблем, які бачить для себе Україна, передусім це окупація Криму та війна на Донбасі.

Тому і в реакції можливі два різних треки. По-перше, ми будемо бачити, наскільки ООН, дійсно, буде готова до модернізації, до зміни правил, до роботи. Передусім щодо права вето і присутності країн-агресорів — для нас, зокрема, болючою є присутність Росії в Раді безпеки ООН та її участь у розв'язанні таких питань.

А друге — наскільки більше будуть залучатися політичні лідери до розв'язання проблематики України, передусім ми говоримо про Крим, Донбас.

Стосовно Криму зараз є нова платформа — Кримська платформа. Ми сподіваємося, що вона зможе підвищити статус проблеми та дати можливість її розв'язання. Але ось що стосується Донбасу, давайте говорити відверто, — і Мінський, і Нормандський формати наразі не працюють, і явно необхідний пошук нових форматів для участі нових політичних лідерів у розв'язанні цього питання, щоб чинити більший тиск на Росію.

Подивимося, ще поки рано говорити з точки зору результатів Генасамблеї.

— Президент Зеленський також звернув увагу світової спільноти на 450 громадян України, які незаконно утримуються на окупованих територіях і в Росії. Яку реакцію Генасамблеї зможемо почути з цього напряму, і чи зможуть нам допомогти?

— Процес утримання наших громадян в російських в'язницях має два аспекти.

Перше — у нас є окремий трек щодо кримських татар. Тому що наразі Меджліс кримськотатарського народу визнаний небажаної організацією в Росії. Вони не назвали їх ще терористичною організацією, але дуже близькі до цього. І це дає їм можливість постійно переслідувати кримських татар.

Ми знаємо, що кримські татари чинять один із найбільш активних опорів окупаційній владі в Криму. Тому вони в цілому перебувають під загрозою.

Друге — є окремо проблематика щодо громадян України, яких затримують на Донбасі, з нашими військовими, яких окупантам іноді вдається захопити.

В цілому процес обміну військовополоненими або утримуваними людьми зупинився. І він явно не буде рухатися. Бо у Росії немає бажання що-небудь робити в цьому питанні.

І складова частина того, що повинна робити світова спільнота в цьому питанні — це примусити Росію звільнити цих людей. Як ми бачимо, досить непогано спрацювала світова спільнота за російськими політичними в'язнями. Цьому приділялася дуже велика увага, зокрема в Німеччині, у Франції. І це показує, що якщо здійснювати такий тиск, то звільнення полонених можливе.

Тому сподіваємося, що ось минуть вибори в Німеччині та Німеччина повернеться до світової політики з якимось усвідомленим розумінням того, що як європейський лідер, вона повинна активно брати участь у розв'язанні таких проблем.

Але і позиція США має значення, і позиція Великої Британії. У зв'язку з виходом із Європейського Союзу Британія зараз визначається зі своїм новим місцем зокрема в європейській політиці та починає діяти більш активно. Для України це шанс мати сильного партнера, якого можна залучати до ключових наших ініціатив.

— Кримська платформа. Її підтримали 46 країн і міжнародних організацій. Але Платформа відкрита і для інших країн. Чи прогнозуєте ви розширення учасників Кримської платформи, чи чекати якоїсь консолідації навколо нашого питання після виступу президента на Генасамблеї?

— Питання консолідації відбувається завдяки тонкій і послідовній дипломатичній роботі. Тому дуже багато залежить від роботи наших посольств, представництв у тих країнах, які ми хочемо долучити.

В цілому Кримська платформа має три треки. Державний — робота з державою-партнером в цілому. Парламентський вимір — це робота між різними парламентськими комітетами різних країн, що теж важливо, тому що, наприклад, Конгрес США дуже сильно впливає на зовнішню політику, на побудову президентом політики щодо України та інших країн. Тому робота парламентського напряму вкрай важлива і з точки зору ухвалення міжнародно-правових актів підтримки в організаціях такого рівня як ООН, НАТО та у всіх інших міжнародних організаціях.

І третій напрям — це експертна спільнота, так званий експертний трек. І тут дуже багато залежить від наших експертів. Ми маємо постійно розширювати кількість закордонних експертів, яким стає цікавою тема деокупації Криму. Ми маємо залучати аналітичні центри. Чому це важливо? Тому що в багатьох країнах зовнішня політика формується зокрема за участі експертної спільноти, аналітичних центрів, які дають свої рекомендації. І чим більше закордонних експертів знатимуть та розумітимуть проблематику Криму, тим імовірніше, що ми побачимо розв'язання цієї проблеми та більш активну участь урядів цих країн.

Тому ми на самому початку роботи, треба нам робити "домашню роботу", тоді буде консолідація.

Читайте також: Промова президента України Володимира Зеленського на Генеральній асамблеї ООН