"Північний потік-2": як Україні домогтися обіцяних гарантій від Німеччини та США

Газопровід "Північний потік-2", яким Росія планує постачати газ до Європи в обхід України, добудовано. Але ще не введено в експлуатацію — розпочато процес сертифікації, на який піде ще близько 3-4 місяців.

Без розблокування транзиту російського газу через Україну газопровід "Північний потік-2" не запустять. Про це заявив глава НАК "Нафтогаз України" Юрій Вітренко. Він запевнив, що про це йдеться у спільній заяві США та Німеччини щодо газопроводу.

"Прямими вимогами Третього енергопакету є відділення оператора газопроводу від впливів "Газпрому" та Путіна, а також забезпечення вільного доступу покупців до придбання газу та подальшого бронювання транзитних потужностей. Українська стратегія полягає не в тому, щоб просити якісь гарантії та потім на них покладатися. Всі ми розуміємо, що "Газпром" і Путін у Європі намагаються використовувати право сили. Наша ж сила — саме у правовій обґрунтованості позиції. Є успішний досвід, коли ми перемагали Росію за допомогою сили права в Стокгольмському арбітражі. І саме стратегія полягає в тому, щоб спиратися на силу права й надалі", — сказав Вітренко.

Україна повинна залишитися країною-транзитером російського газу для Європи. З такою заявою виступив Олаф Шольц — лідер Соціал-демократичної партії Німеччини, яка перемогла на виборах до Бундестагу. За словами кандидата в канцлери, Німеччина подбала про те, щоб постачання газу для деяких країн Східної Європи не було поставлено ​​під загрозу з боку Росії.

"Що стосується трубопроводу, будівництво якого завершено, то важливо, щоб усі брали до уваги гарантії, які пов'язані з його роботою. До гарантій належить те, що Україна повинна залишатися транзитером", — акцентував Шольц.

Ситуацію щодо "Північного потоку-2" і питання гарантій для України у програмі "Украина на самом деле" телеканалу "Дом" обговорюємо з директором ExPro Consulting Геннадієм Кобалем та директоркою програм безпеки Ради зовнішньої політики "Українська призма", головною редакторкою UA: Ukraine Analytica Ганною Шелест.

Ведуча програми — Альона Чорновол.

— Яка зараз ситуація із запуском "Північного потоку-2"?

Кобаль: Ситуація наступна. Нам треба підготуватися до опалювального сезону. І головне завдання в цьому ключі — це забезпечити максимальне завантаження палива — природного газу — до підземного сховища. Із цим завданням ми впоралися, я вважаю, відмінно. Ми маємо велику кількість газу, майже 19 млрд куб. м, чого, власне, нам повинно з лишком вистачити для проходження опалювального сезону. Це завдання номер один.

Завдання номер два — це зберегти максимально транзит природного газу з Росії до Європи. Ми маємо підписаний контракт, він діятиме до 2024 року. І він забезпечить нам теж 40 млрд куб. м транзиту щороку.

Але, як і завжди, є нюанси. Нюанс полягає в тому, що Росія може маніпулювати обсягами. Якоїсь миті вони можуть більше давати, якоїсь — менше обсягів через Україну транспортувати. І ось це може відіграти дуже важливу роль, зокрема негативну, для проходження опалювального сезону. Так може статися, що в холодний період Росія перестане транзитувати газ через Україну. Ось це може бути для нас проблемою.

— Але ж у домовленостях між США та Німеччиною щодо запуску "Північного потоку" чітко зазначено про гарантії для України. І якщо Росія використовуватиме газ як зброю, вживатимуть відповідних заходів. А якщо РФ припинить транзит посеред зими — це ж і є "використання газу як зброї". Це вже не економіка, а питання безпеки.

Шелест: Впродовж останніх 10 років енергетика належить теж до сфери безпеки дедалі частіше. Ще після перших російсько-українських "газових воєн" фактично всі наші європейські партнери почали говорити про те, що енергетика для Російської Федерації — це така сама зброя, як і танки або літаки.

Досить складні фрази закладені до американо-німецьких домовленостей. Але нам необхідно зважати ще й на кілька інших моментів. Наприклад, на те, що Німеччина призначає спеціального представника для перемовин між Росією та Україною, щоб допомагати в цих перемовинах (щодо укладення із Росією договору на транзит газу після 2024 року, — ред.). Те саме ми побачили і з американської сторони. Тобто в цій ситуації є певна надія, що Україна не буде залишена одна в переговорному процесі.

А що стосується європейської сторони, тобто кінцеві одержувачі, які також будуть задіяні. Це щонайменше перший крок. Тому що Україна протягом багатьох років наполягає, щоб Європейський Союз ставав третьою стороною в перемовинах як кінцевий одержувач. Поки це ще в процесі.

І якщо ми говоримо саме про відключення постачань, це, звісно, сприйматиметься як загроза безпеці та підпадає під ті формулювання, які є в американо-німецькій угоді. А ось скорочення постачань, тобто коли просто падатимуть цифри, — тут уже все залежатиме від того, наскільки наші дипломати зможуть пояснити це нашим західним партнерам.

— Скільки Україна втратить від запуску "Північного потоку-2", від можливого припинення, зменшення кількості транзитного газу через Україну? Називають різні цифри: що втрати складуть від 1 до 2 млрд. дол. щорічно. Ви якими цифрами можете оперувати?

Кобаль: Що стосується можливого зменшення транзиту в цьому опалювальному сезоні, то в грошах ми особливо нічого не втрачаємо, тому що ми маємо контракт, і грошей платитимуть стільки, скільки вказано у контракті, а не скільки перекачали.

Але потім у нас настає 2024 рік, і у нас закінчується транзитний договір. І тоді ми, звісно, можемо втратити навіть половину нині гарантованих 40 млрд куб. м газу. Я нагадаю, що ще кілька років тому ми транспортували до Європи 120 млрд куб. м. Тобто зараз ми на 30% використовуємо нашу газотранспортну систему. У 2024 році ця цифра може зменшитися ще наполовину. Тому у нас можуть бути втрати. Тобто з нинішніх доходів нашої газотранспортної системи в 3 млрд дол. на рік ми можемо втратити приблизно половину.

Треба також пам'ятати, що цього року також побудований газопровід в обхід України з південного боку — це Турецький потік. Цього року він уже дійшов до Угорщини. І ось 27 вересня Угорщина підписала з "Газпромом" договір на постачання 4,5 млрд куб. м. газу на рік в обхід України. На 15 років — до 2036 року. А цей транзит весь час ішов через Україну — в 9 млрд куб. м, і зараз ми втрачаємо половину цього транзиту. Це перший нюанс.

І, звісно, "Північний потік-2", який огинатиме Україну з півночі. І ось постачання саме до північної частини Європи — Німеччини, Чехії та далі до Австрії. Ось коло саме і замкнеться. І Росія отримає можливість повністю відмовитися від транзиту через Україну.

Сюди входять питання політики, переконань і тиску. І тоді ось це і буде результатом, скільки ми зможемо для себе виторгувати транзиту, ось це і буде відповіддю, наскільки успішними будуть наші перемовини та наші гарантії від наших європейських та американських партнерів.

— "Північний потік" побудовано, але ще не введено в експлуатацію. Чи можливим є блокування його запуску?

Шелест: Блокування може бути. І порушення у зв'язку із цим питання компенсації компаніям, які інвестували кошти в цей проєкт. Але це, ймовірніше, не міжнародні питання, а теми бізнесу. Тому що головне, на чому, наприклад, німецька сторона зробила акцент у зв'язку із "Північним потоком", — що це не державний проєкт, це не державні контракти. Що це бізнеспроєкт. Відповідно, уряд не може втручатися до цих питань. У зв'язку із цим виникало дуже багато непорозумінь і в самій Німеччині між політичним партіями. Тому що вони наполягали, що енергетична безпека не може бути просто комерційним проєктом. Крім того, це не може бути просто комерційним проєктом, коли ми говоримо про Російську Федерацію.

Проте ми можемо очікувати, що Російська Федерація тиснутиме досить серйозно не лише на Німеччину, але й на інші країни щодо запуску "Північного потоку-2". І як ми бачили, вона вже пішла як шляхом дипломатичних перемовин, так і шляхом судових розглядів. Наприклад, спроби зробити так, щоб не підпадав цей трубопровід під правила енергетичного союзу в Європі. Відповідно, щоб не було поділу постачальника й транспортера. Подібні речі вже відбуваються.

Ми бачимо, що Російська Федерація дуже активно працює в усіх напрямах — як лобіюючи політиків, так і діючи через арбітражі. Думаю, що те саме відбуватиметься і з транзитними країнами, через територію яких пройшов цей трубопровід.

Не забуваймо ще й про шантаж, який був помічений буквально тиждень тому, коли в Європі почалося досить серйозне скорочення й постачання газу, й підняття ціни. Дуже багато експертів у європейських країнах моментально пов'язали цей процес із можливими діями Російської Федерації для того, щоб "здивувати" окремі уряди, показати їм, що РФ може зробити так, щоб вони були більш поступливими щодо запуску "Північного потоку".

— І що ж Україні зараз робити із цією американсько-німецькою угодою? Можливо, теж проводити якісь зустрічі, щоб прояснити, що саме нам гарантують США та Німеччина? Щоб ці угоди не виявилися потім просто аркушем паперу.

Кобаль: По-перше, Україна вже і так багато чого зробила. Ми імплементували вимогу європейських інституцій щодо газового ринку. Нам треба далі рухатися.

Зараз одна із важливих ідей, які треба впровадити, — перенести купівлю газу європейськими компаніями на українсько-російський кордон. Зараз купівля здійснюється вже на європейському кордоні: Словаччина, Угорщина. А треба домогтися, зокрема за допомогою наших європейських колег, Єврокомісії, перенести закупівлі на українсько-російський кордон. Треба просувати цю ідею і змушувати росіян робити це. А ми говоримо про те, що Україна є частиною європейського ринку. Ми імплементували все, що його стосується. Ми реформи провели. І ось ми готові, власне, це вже забезпечити.

І пов'язати запуск "Північного потоку-2" із цими моментами. Тобто ви хочете запустити — будь ласка, але є така умова. І це все прописується. Ось це буде гарантія для нас того, що ми матимемо можливість купувати газ і ми залишимося з газом.

Є й інші варіанти. Там більш складні конструкції, які не так просто буде впровадити. Наприклад, Україна раніше закуповувала газ і в Середній Азії, і через Росію. Тобто ми не повинні лише у Росії купувати. Можна купувати газ в інших країнах, а через Росію лише транзитувати. Але Росія цей варіант ліквідувала свого часу. Чому б це не відновити і саме пов'язати з дозволами на введення в експлуатацію "Північного потоку-2"?

— А заява лідера соціал-демократів, кандидата в канцлери Німеччини Олафа Шольца, що його країна подбає про те, щоб Україна залишилася транзитером — це ж позитивний сигнал?

Шелест: Так, звісно. Тому що позиція соціал-демократів була найбільш складною, що стосується і взаємин і з Російською Федерацією, і що стосується "Північного потоку".

Щоправда, необхідно розуміти, що Соціал-демократична партія не єдина щодо Росії. Там є такі представники, як колишній канцлер Шредер, який працює тепер чудово на Російську Федерацію. Але є й абсолютно інші представники.

І Олаф Шольц саме й належить до таких, які посідають набагато більш обережну позицію, по-перше. По-друге, набагато чіткішу позицію щодо України, і це стосується не лише "Північного потоку". Дуже чітка заява, що він продовжуватиме політику Ангели Меркель щодо транзиту для України, — важлива. Подивимося, як це реалізовуватиметься тепер на практиці.

Але якщо соціал-демократи сформують коаліцію з партією "Зелені", тоді ми отримаємо додаткового союзника, який наполягатиме не лише на транзиті, але і загалом буде дуже обережно ставитися до "Північного потоку".

— Ми говоримо про Німеччину, але в домовленостях брали участь і Сполучені Штати. Як зараз США можуть допомогти вплинути на ситуацію?

Кобаль: Сполучені Штати мають свій вплив у Європі. І я думаю, що ні для кого не секрет, що США можуть розмовляти, переконувати, зокрема й Німеччину.

Але треба не забувати, що є й інші країни в Європі, які стурбовані та є нашими союзниками у питанні "Північного потоку". Передусім це Польща. Це велика країна. Вона — наш надійний партнер у цьому питанні. Польща внесла свою частку до того, щоб трохи пригальмувати будівництво, й Польща теж страждатиме від введення цього газопроводу, тому що через Польщу також ідуть транзитні потоки газу. Через Білорусь і Польщу газопроводом "Ямал" газ іде до Німеччини. І там також доволі значні обсяги газу транспортуються. Польща також залишиться без цих обсягів транзиту газу.

Але Польща виявилася більш підготовленою, ніж Україна. Вони передбачили такий розвиток подій. Вони побудували власний термінал LNG. Вони наступного року завершують будівництво власного газопроводу Baltic Pipe з Норвегії. Тобто газ ітиме з Норвегії через Данію до Польщі. І ось таким чином Польща вже виявилася готовою. Вони мають постачання газу. Якщо з Росії вони не матимуть транзиту, тоді вони матимуть газ із Америки, із будь-якої точки світу. Ну і з Норвегії.

Шелест: Якщо ми вже говорили про європейські справи, Україні дуже важливо зважати на те, що вся Європа зараз дедалі більше йде від газу та переходить до "зеленої" енергетики, до відновлюваної енергетики. І ми бачимо, що ця тема була важлива й під час американо-німецької угоди, яка стосується України. Допомога саме надаватиметься Україні для того, щоб ми змінювали трошки свою енергетичну систему й не були настільки залежні. Це зараз топтема і для Європейського Союзу, яка постійно в перемовинах з Україною.

Тому й майбутнє української енергетичної системи загалом залежатиме від того, наскільки Україна буде готова модернізуватися й іти в ногу з європейськими партнерами для того, щоб переходити на "зелену" енергетику, а не лише бути залежними від старих джерел енергії.