Маріупольські мозаїки художниці Алли Горської: історія боротьби за український Донбас (ВІДЕО)

Українська художниця Алла Горська любила Донбас та вважала своїм обов'язком прикрасити регіон саме українським мистецтвом. Попри регулярні спроби СРСР русифікувати ці території, художниця змогла залишити частинку української культури у мозаїках на нині зруйнованих будівлях героїчного міста Маріуполь Донецької області, повідомляє "Дом".

Згорілий та зруйнований, але український Маріуполь. Попри десятки щоденних обстрілів та тотальну блокаду міста росіянами, тут все ще залишаються військові та цивільні. А ще десь тут серед уламків та руїн є унікальні роботи геніальної української художниці Алли Горської. Або те, що від них лишилося після російських бомбардувань.

"У мене є якась маленька надія, що, можливо, залишилися мозаїки Алли Горської цілими, хоча б у тому вигляді, що їх можна відреставрувати, і після деокупації, яка, я впевнений, буде, можна буде їх відреставрувати. Але поки що про це нічого не відомо", — каже співзасновник аукціонного будинку "Дукат" Леонід Комський.

"Древо життя" — так символічно для 2022 року називається найвідоміша маріупольська мозаїка художниці. Панно зі знаковою назвою "Україна" руки Горської мало з'явитися в 60-х і в Донецьку, але радянська влада вважала ескіз націоналістичним. На місці "України" з'явився "Прометей", а неподалік "Надра", "Верба", "Стихія води", "Космос" та багато інших унікальних робіт. Алла любила Донбас, кажуть її біографи, і вважала за свій обов'язок прикрасити регіон саме українським мистецтвом.

"Діячі української культури, звичайно ж, дуже сильно пильно дивилися на Донбас, бо в ньому вони бачили, що ця українська територія піддавалася надзвичайній русифікації, власне, впливу іноземної культури та всі діячі української культури у 60-ті, 70-ті, 80-ті роки бачили, що Донбас, по суті, знищується як частина української культури, української державності. І коли їх запрошували працювати туди, діячі української культури радо їхали", — розповів історик Олександр Алфьоров.

"Боривітер", "Древо життя" та інші роботи Алли Горської у Маріуполі становлять не лише історичну цінність. Це відбите у стінах українське мистецтво світового рівня.

"Це ось таке мистецтво під тиском. Всі ми знаємо, що, скажімо, вугілля та вугілля собі, а, якщо його сильно стиснути, у кімберлітових трубках, виходить алмаз. І ось серед митців неофіційного мистецтва були справді митці світового рівня, про яких ще буде величезна кількість досліджень, я впевнений, і так вже є, і з кожним роком з'являтися все більше. І ось одним із найяскравіших представників такого мистецтва це якраз є Алла Горська", — коментує Леонід Комський.

Не мозаїкою єдиною. Окрім монументалістики Алла писала портрети та графіку. Співробітники столичного музею шістдесятників, де зберігаються деякі її роботи, завжди зауважували, що саме біля картин Горської відвідувачі проводять багато часу.

"Дивляться зі здивуванням, хто більше знайомий, з захопленням і цікавістю більше дізнатися про неї як про людину. Попри те, що мозаїка, вона тоді говорить про себе, коли ти її бачиш втілену, коли вона сяє усіма барвами кольорової смальти, а коли це макет з кольорового паперу, звичайно, що він не дасть усієї тієї кольорової гами", — сказала завідувачка музею шістдесятництва Олена Лодзинська.

Пам'ятають художницю не лише завдяки творчості. Вона була ще й активним громадським діячем — підписувала петиції, приїжджала на суди над дисидентами та говорила про них правду, розповідала людям про вбитих під час великого терору у Биківні. Знайомі Алли згадували, як вона ходила Києвом у довгому пальті, а за нею тінню брели КДБісти.

"Весь час її намагались зупинити. Це були особисті допити, особисті зустрічі, її переслідували КДБ. І бачимо, що останній крок, на який пішла радянська агентура, це було вбивство. Вбивство Алли Горської", — повідомив історик Алфьоров.

Українські мистецтвознавці та поціновувачі творчості Алли Горської сподіваються, що російський режим, який убив у 70-му геніальну художницю, у 22-му її роботи не знищить.

Читайте також: "Слово" в заповіднику застою — історія самвидаву в пізньорадянському Дніпропетровську (ВІДЕО)

Нагадаємо, щороку третьої неділі травня в Україні вшановують пам'ять жертв політичних репресій. 2022 року ця дата — сьогодні, 15 травня. Існує поширений міф про те, що на сході України не було репресій. Наразі його активно нав'язують жителям тимчасово окупованих територій.