Людей похилого віку з Луганщини евакуювали на Прикарпаття — як приймають та їхні історії (ВІДЕО)

На Прикарпаття протягом двох місяців повномасштабної війни із зони бойових дій евакуювали сотні людей старшого віку. Вони залишили будинок на старості років із перспективою ніколи не повернутися. Багатьом із них доведеться доживати свої роки далеко від рідних сіл та міст, повідомляє "Дом".

Так, два десятки пацієнтів на швидких привезли до Галицької лікарні. Медики допомагають літнім пацієнтам. Найстаршій за 90 років. Злякані та виснажені люди подолали майже півтори тисячі кілометрів із Луганської області, щоб урятуватися від ракетних обстрілів російської армії.

У лікарні люди старшого віку перебувають уже місяць. Їм надали медичну допомогу і допомогли прийти до тями після пережитого. Декого виписали. Новим будинком для них став притулок для людей похилого віку у селі Більшівці.

Переселенка з міста Рубіжного Віра Гандік показала акуратно застелене ліжко, поряд стіл із книгою. Жінці 80, але читати вона й досі дуже любить. Каже, книги допомагають відволіктися. У рідному Рубіжному у неї залишилася домашня бібліотека, але російські війська розбомбили її будинок і знищили книги.

"Я попала під зрив, мене о так всю перекаламутило, мене там два лейтенантики спасли. Вони мене якимись вішками мили, викидали камені, пил, попіл…", — поділилася жінка.

У Рубіжному Віра Федорівна прожила все життя. Каже, навіть у страшному сні не могла уявити, що під кінець життя їй доведеться переживати страхіття війни. Жінка розуміє, що додому вже навряд чи колись повернеться, бо вже нікуди, і нема до кого.

"Це в мене друге життя зараз", — сказала переселенка.

У 93 нове життя доводиться починати і переселенці із Сєвєродонецька Ганні Лаптєвій. Жінка розповіла, що пережила Другу світову війну і не думала, що під кінець життя їй доведеться ховатись від обстрілів у підвалі рідного міста.

"Я в підвалі була, а там все загорілося, і ми тікали і я зламала ногу. Це я і горіла по лікті. Дуже страшно було, кричали маленькі діти, всі кричали", — розповіла вона.

Ганна має сина та онуків, але де вони зараз, вона не може точно згадати. Каже, що вони живуть десь у Росії. Чи побачаться з рідними ще колись — не знає.

"Важко із ними психологічно нам працювати. Отой біль, страх, туга за домом, за родиною, вона нікуди не ділася. От вони у нас два чи три дні, все одно туга за домом. Ми страшенно хочемо додому", — каже завідувачка відділення стаціонарного огляду Галина Цивінська.

Надія, що вони таки колись повернуться додому, дає людям старшого віку бажання жити, розповідають працівники притулку. І намагаються створити їм тут, на Прикарпатті, відчуття дому. До себе змогли забрати лише 8 осіб, оскільки заклад вже переповнений.

"Ніхто не міг подумати, що їм прийдеться втікати з рідної землі, на якій вони прожили все життя. Всім цим людям, про яких ми піклуємося, вже нікуди повернутися. І вони вже є частиною нашої громади", — повідомив голова Галицької громади Олег Кантор. 

Зараз у лікарні перебуває ще 10 людей старшого віку, яких вдалося евакуювати з Луганщини. Для них шукають новий будинок, де вони могли б гідно провести свою старість.

Читайте також: Як під час обстрілів заспокоїти людину старшого віку — поради психологині

Нагадаємо, люди старшого віку можуть відмовлятися від евакуації із небезпечної точки через низку причин. Це може бути: рідна домівка, спогади, влаштоване життя та умови, страх перед новим, важкість в адаптації, тривожність бути "тягарем" для близьких, нерозуміння перспектив чи загалом відсутність картинки майбутнього. Психологиня, експертка з теми емоційного інтелекту та комунікації Юлія Павлова надала рекомендації, як налаштувати людину поважного віку на переїзд до безпечного місця.