Як налаштувати людину поважного віку на евакуацію до безпечного місця: що говорити і робити — рекомендації

Люди похилого віку можуть відмовлятися від евакуації із небезпечної точки через низку причин. Це може бути: рідна домівка, спогади, влаштоване життя та умови, страх перед новим, важкість в адаптації, тривожність бути "тягарем" для близьких, нерозуміння перспектив чи загалом відсутність картинки майбутнього. Про це повідомляється у "Довіднику безбар'єрності", створеному за ініціативи першої леді України Олени Зеленської, інформує "Дом".

Психологиня, експертка з теми емоційного інтелекту та комунікації Юлія Павлова надала рекомендації, як налаштувати людину поважного віку на переїзд до безпечного місця:

1. Потрібно визначити найголовніший "стоп" у людини й раціонально підійти до його вирішення, пошуку альтернативних рішень.

"Якщо це будинок, проговоріть, що наглядати за ним можуть сусіди чи рідні, які не збираються виїжджати. Або що ви вже підшукали тимчасове житло з хорошими умовами і вам є куди їхати (якщо це дійсно так). Наголосіть, що згодом можна повернутися і відремонтувати оселю, якщо щось трапиться. Якщо є страх бути тягарем — зробіть чіткий план дій, які служби надаватимуть підтримку. Дізнайтеся якомога більше про захист літніх людей в регіоні або країні, до якої зібралися їхати. Ваші близькі мають бачити, що ви врахували те, що їх лякає і бентежить", — пояснює психологиня.

2. Спостерігайте за тим, які аргументи в літньої людини, аби не їхати, що саме вона наводить як свій мотив. Більшість людей вказують на те, що є для них цінним, і це допоможе вам змінити їхню думку щодо евакуації.

Наприклад, цінне для людини — діти й онуки. Тоді ви наголошуєте, що так можна буде не розлучатися, допомогти. Потім даєте час на обдумування і підходите знову, але вже з фото онуків. Можете тепло і м’яко згадати якісь приємні моменти і попросити не позбавляти дітей таких радощів.

Якщо людина вагається, дайте ще час. Запитайте, чи хотіла б вона, щоб її рідні були поруч, мати розуміння, що у них все гаразд.

"Важливо: це не маніпуляція, ви не маєте прихованих мотивів і бонусів. Це спосіб нагадати людині про важливі речі, щоб подолати її страхи", — зазначає Павлова.

3. Майте готовий план — це найкраще. Опишіть кожен крок, розкажіть про план "Б". Важко наважитися їхати "в нікуди", якщо сил будувати нове життя немає. Людина літнього віку має відчувати безпеку. Розуміти, чим буде корисна. І бути певна, що вона вам не заважатиме.

Знайдіть ті справи, якими вона буде зайнята. Вони мають бути орієнтовані на те, що важливо людині і що вона звикла робити вдома: доглядати за будинком, сидіти з малечею, берегти традиції. Згадайте, що саме роблять ваші літні близькі, і адаптуйте це до нового місця.

"Ваша пропозиція не має бути обов’язком для людини (мене беруть як няньку). Вона має звучати як прохання про допомогу і можливість бути поруч", — каже психологиня.

Можна казати: "Мені дуже важливо, аби ти був/-ла поруч. З твоєю допомогою я зможу спокійно працювати і знати, що вдома все добре. А також бачити тебе щовечора, разом пити чай, а не хапати телефон кожної хвилини, не їсти і не спати. Нам краще буде разом, чи ти згоден/-на?".

4. Залишайте людині вибір. Ваш тон не має бути зі звинуваченням чи викликом: "Хочеш, щоб я постійно непокоївся/-лась про тебе?". Плануйте діалог, в якому ваша позиція буде переконливою, але не тиснутиме на близьких.

5. Коли людина буде готова до поїздки, перевірте разом наявність потрібних ліків, одягу, інших важливих речей. Поясніть це турботою, не нервуйте, спокійно перепитайте, що і де лежить.

Краще в особистих речах чи кишені лишити контакти, за якими можна з вами зв’язатися. Людина може загубитися, дістати поранення чи просто перелякатися під час подорожі. Можна навіть вказати на папірці хронічні хвороби чи потрібні ліки, щоб ті, хто знайде людину, зрозуміли, чим допомогти.

6. Дорогою перепитуйте літню людину, чи хоче вона їсти, пити, в туалет. Часто люди старшого віку соромляться, мовчать, щоб не бути "тягарем".

Пропонуйте невеличкі зупинки кожні 3-4 години, якщо є така можливість. Кровообіг з віком стає гіршим, тому треба частіше його поновлювати у кінцівках. Якщо немає змоги зупинитися, то разом трясіть пальцями рук, поворушіть ногами, шиєю. Це допоможе. Також через сповільнений кровообіг у літніх людей спостерігається відчуття холоду в кінцівках. Утепліть взуття людини, нехай вдягне тепліші панчохи, можливо, рукавички чи розтирає руки.

7. Говоріть протягом дороги. Не про війну, не про подорож (тільки якщо ви внесли якісь зміни чи вам потрібно нагадати наступні кроки). Розпитайте про щасливі моменти з дитинства чи юності. Згадайте події, що прожили разом і які принесли вам радість. Заспівайте у автівці. Так ви заспокоїте людину, надасте підтримку, заземлите її та знизите рівень стресу.

Читайте також: Допомога та соцвиплати постраждалим від війни — для українців створили сайт з інструкціями та інформацією

Нагадаємо, раніше Юлія Павлова надала рекомендації, як під час обстрілів заспокоїти людину старшого віку.