Діяти на упередження: оборонну угоду США й України та плани Кремля обговорюємо з Миколою Маломужем

Одним із головних досягнень візиту Володимира Зеленського до США стало укладення оборонної угоди між Міністерством оборони України й Пентагоном. Згідно з документом, буде продовжена співпраця в галузі безпеки, а також подальша військова підтримка США. Угода містить програму тренувань і навчань, які допоможуть Україні протидіяти російській агресії.

Крім того, Україна й Америка поглиблять співпрацю в галузі безпеки в Чорноморському регіоні. Також Україна зобов'язується продовжувати реформи оборонній сфері. Документ передбачає й посилення співпраці в галузі кібербезпеки.

А ось у Москві нервово відреагували на поглиблення оборонної співпраці між Україною та США. У Кремлі натякнули, що це призведе до ескалації на Донбасі. Як заявив прес-секретар глави РФ Дмитро Пєсков, у Кремлі "звернули увагу" на плани з надання Сполученими Штатами військової допомоги Україні.

Про домовленості, досягнуті між Україною та США, реакцію Кремля та варіанти подальшого розвитку ситуації у програмі "Украина на самом деле" телеканалу "Дом" говорить генерал армії України, екс-керівник Зовнішньої служби розвідки, військовий експерт Микола Маломуж.

Ведуча програми — Альона Чорновол.

— За заявами Кремля, Росія не є стороною конфлікту. Чому ж Москва продемонструвала таку бурхливу реакцію?

— Реакція очікувана, тому що ми вже маємо конкретні домовленості із США щодо саме оборонних проєктів. Тут і проєкти з розробки нових видів озброєння, постановки їх на наше бойове чергування. Це нові типи, не лише "Джевеліни", але й наші "Корсари", які будуть розроблені разом із системою наведення США. Це наші нові протитанкові комплекси, ракетні комплекси, танки "Оплот", але з авіонікою, наприклад, США та Німеччини, та інших країн.

Це посилення обороноздатності в десятки разів. Стратегічний посил, озвучений Байденом і Зеленським (Спільна заява про стратегічне партнерство України і США, — ред.), чутливий, тому що це впливає на всю систему оборони та безпеки Росії, і особливо на ті аспекти, де вони припускають, що вони повинні мати пріоритет, і можуть проводити спецоперації щодо України. А нові засоби захисту не дадуть можливості [Кремлю] реалізувати ні наступальні операції, ні провокації, ні тим більше консолідацію з іншими країнами. Наприклад, проведення великих навчань безкарно.

Тобто в цій ситуації ми станемо набагато сильнішими, маємо технічне озброєння, структуровану армію, союзників. Це комплекс захисту. Але тут не лише озброєння, техніка та війська, а ще й поєднання наших прикордонних і розвідувальних можливостей. А розвідувальні можливості США — це найпотужніший комплекс, який має контроль по всьому світу. Всі теми: оборона та безпека, політика, економіка, фінанси. Сила — це не лише військова складова.

Наприклад, можна вимкнути систему SWIFT, і це все розвалиться, та сама економічна складова Росії. Така модель співпраці, яка об'єднує сили, показує, що підтримка наповнена конкретним змістом, програмою, яка найближчі півроку-рік матиме вже конкретний вихід. Тому Росія намагається, звичайно, погрожувати.

— Але ж незалежна Україна ніколи не була помічена в загарбницьких діях. Все, що ми хочемо — захистити наші території, тимчасово окуповані Росією. І коли Кремль говорить, що вживатиме якихось "контрзаходів", — чи не здають вони себе повністю такими висловлюваннями?

— Вони чітко показують, що зараз концепція контролю саме цього регіону — Україна, Білорусь, Молдова, Грузія — розвалюється. Тобто ця модель не спрацьовує. І модель залякування й розміщення військ, і проведення масових навчань теж не працює. Тому що реагують на ці дії дуже потужні країни.

Наприклад, почали навчання навесні. Бачили, якою була реакція США, Канади, Євросоюзу, Японії та інших країн? Весь світ піднявся. І [в Кремлі] змушені були припинити навчання й відійти. У цій ситуації консолідація щонайменше 19 найпотужніших країн світу, які визначають усю складову світових процесів, — це дуже потужний варіант впливу на стримування Росії.

А другий момент — врегулювання ситуації на сході. У Криму — це одна тема. А на Донбасі — це найближча складова. Ось тут глобальна співпраця дозволяє вийти на реальні моделі повернення Донбасу, контролю цих територій, коли загрози будуть більш небезпечні для Росії, ніж не піти на рішення донбаської проблеми за сценарієм міжнародного права, якому підпорядковуються всі — і Україна, і США, і Росія.

Виконаймо Мінські угоди, але ґрунтуючись на міжнародному праві та законодавстві України. Тому що це наша територія й наші громадяни. Відповідно, вони повинні підкорятися цим правилам. А вже домовилися про конкретні гуманітарні питання, це вже складова, яка дозволяє вирішувати процеси переговорів. Але ми підемо на ці переговори ефективно тоді, коли буде воля всіх сторін. І передусім Росії, яка під впливом дуже потужних чинників — військових, політичних, дипломатичних, економічних — піде на конкретні кроки. Я думаю, такий спосіб співпраці дозволить нам це робити найближчим часом.

— Чого нам очікувати від масштабних російсько-білоруських військових навчань "Захід-2021", які відбудуться у Білорусі з 10 до 16 вересня?

— Ми розуміємо й заздалегідь прораховуємо ці загрози. Потрібно на випередження діяти завжди. Такі навчання мають статус, це нібито відпрацьовується протидія іншим країнам, — "захист союзних держав Росії та Білорусі", як вони оголосили. А фактично це концентрація військ — ракетних, танкових, "Градів", "Ураганів", сотень тисяч бойової техніки.

Це десятки тисяч військовослужбовців, це десантно-штурмові бригади, які діють у тилу під час наступальних операцій. Маючи ці погрози щодо України, Прибалтики, Румунії, ми повинні тему формулювати заздалегідь. Якщо готуються вчення, значить, повинен бути чітко сформульований порядок денний, і, як передбачено міжнародними правилами, повинен бути міжнародний контроль. Тут повинна бути активна й ефективна робота нас і наших партнерів.

У комісії стратегічного партнерства з НАТО ці варіанти передбачені. Зараз ми активно пропрацьовуємо з європейцями, з представниками НАТО, з Туреччиною, Румунією та Прибалтикою. Це вже буде потужний блок зацікавлених країн.

А третя сторона — це ефективна дипломатична складова. Потрібно тиснути на Росію різними засобами. Політичними, дипломатичними, економічними, технологічними, енергетичними, якщо вже Росія використовує енергетику, наприклад, газ, не лише як економічний проєкт, а й політичний. Тому що загроза, наприклад, безпеці країни Європи вища, ніж будь-який газ.

Ми зібрали понад 20 таких аргументів для Росії. Путін розуміє тільки критичні проблеми для Росії — й реальні загрози. Коли не лише Україна, але й усі учасники переговорного процесу, потужна спільнота, стоять на одному: припиніть навчання, припиніть ескалацію, виходимо на домовленості, й вирішуємо больові точки. Донбас, наприклад, Крим — пізніше, як і в інших точках, Сирія, наприклад, Іран. Це світу теж потрібно. І ці теми теж вирішуються. Але за окремими сценаріями. Нас хвилює Україна.

Ми повинні порядок денний формувати передусім для себе, й для наших партнерів, а потім виходити вже на перемовини з Росією, але з тими аргументами, які будуть сприйняті Росією. Вони повинні бути надзвичайно сильними та критично потужними для РФ.

— За словами Олександра Лукашенка, РФ і Білорусь "разом повинні навчатися, тому що воювати їм доведеться теж разом". Він так само зазначив, що у Білорусі та Росії "союзна армія". У Кремлі ж заявили, що до сусідньої Білорусі в рамках стратегічних навчань направлено близько 2,5 тис. російських військових. Як Україні потрібно готуватися до цього?

— Ми повинні почати питання з політичних моментів. Передусім під час проведення навчань ми повинні мати верифікацію, контроль за цими навчаннями, й повинні використовувати всі засоби для визначення ризиків. Це насамперед розвідувальні можливості, стратегічна розвідка, військова, прикордонна служба. Ми повинні готувати наш спецназ. Але це на випадок надзвичайних ситуацій. Ми декларуємо військово-дипломатичний формат і політичні рішення цього завдання.

Ми не були ініціаторами якихось військових дій. Ми завжди готові, у нас завжди складова — оборонна безпека, військова розвідка готова. Але з іншого боку, ми пропонуємо варіанти й контролю за навчанням, і недопущення якихось бойових дій. Це дуже ефективно працює, коли ми об'єднуємося з іншими партнерами. Не лише з нашими найближчими сусідами. І коли Німеччина, як партнер Росії, й Франція, Великобританія, США, Канада, Туреччина, й, можливо, інші країни СНД, які часто бувають або нашими партнерами, або хоча би співчувають нам, — така спільнота не дозволяє [Росії] діяти вільно.

На кордоні ми повинні мати повний контроль, технічними, відеозасобами, фізичними можливостями. Та упереджувати можливі провокації, не піддаючись на них. Але якщо починається якась військова операція, звичайно, — відповідати, вже коли є реальна загроза.

— Нам кажуть, що це просто військові навчання, й загрози немає. Чи варто вірити таким повідомленням, або ми повинні бути готові до будь—якого варіанту розвитку подій, до оборони держави?

— Глибинно ведеться робота зі з'ясування реальних планів. Розвідка повинна знати ці плани. І ми, й наші партнери.

Я наведу конкретний приклад. У 2008 році ми стояли на межі війни з Росією, перед Грузією. Ми знали їхні плани щодо Чорноморського флоту, щодо Криму і т.п. І тому, знаючи глибинно ці операції, підключивши наших партнерів, ми дали сигнал Росії, що ми діятиме спільно. Але найголовніше було: а як же упередити такі дії?

І я виконував місію, перемовини з президентом Росії, щоби попередити, можливо, військові операції. І ми їх попередили. Хоча стояли на межі війни, і свого часу вночі могли початися бойові дії спочатку локального характеру, а потім глобального. Це могла бути війна. Важливо мати силу й можливості захищатися, але найважливіше — попередити можливу війну та конфлікт. Це основне завдання й розвідки, й дипломатії, й державних діячів. Так само, як стосовно Криму треба було робити.

Тому що, коли починається війна, зупинити дуже важко. Тому найважливіша складова, — щоб ми мали інформацію на випередження. Всі ці заяви Росії — лише зовнішній фон, а реальна ситуація — там, де формується політика, в офісі президента Путіна, у Генштабі, у спецслужбах.

Ще один момент був найважливіший у період Революції Гідності. Росія ж хотіла зайти, не просто, а пройти аж до Києва. І ми тоді їх орієнтували за різними оперативними каналами, що, якщо зайдете, США й НАТО розблокують свій нейтралітет та використають усю свою силу. І ми запропонували їм: росіяни, ви ж почали нібито навчання планово, ось планово їх і припиніть. І вони їх припинили, бо зрозуміли, до чого призведе — до глобальної війни, гинутимуть і росіяни, й Росія.

Під глобальною загрозою потрібно вміти вести глибинну оперативну, військово-політичну, дипломатичну роботу.

— Чи здатна Україна попередити якісь складні трагічні моменти на майбутнє?

— Я можу стверджувати, що зараз ми маємо всі можливості разом з партнерами запобігати таким дії.

Хочу заспокоїти всіх: на сьогодні будь-яких глобальних наступальних операцій проти України не планується. Росія не готова до таких сценаріїв. І я сподіваюся, що вона не наважиться піти на якісь кардинальні дії проти України.