Безпрецедентний ривок: про "Велике будівництво", перевізників і контроль транспорту розмовляємо з Мустафою Найємом

Поліпшення якості українських доріг у межах державної програми "Велике будівництво". Врегулювання системи вантажних та пасажирських перевезень. Підвищення якості інфраструктури пунктів пропуску на держкордоні. Контроль транспортних засобів з метою дотримання безпеки на дорогах. Ці теми у програмі "Украина на самом деле" телеканалу "Дом" коментує заступник міністра інфраструктури України Мустафа Найєм.

Ведуча програми — Альона Чорновол.

— За підсумками цього року щодо будівництва доріг. Дороги — це і безпека, і репутація України перед туристами. Як ви зараз оцінюєте рівень українських доріг?

— Упродовж останніх двох років зроблено безпрецедентний ривок — і за кількістю, і за кілометражем відремонтованих або збудованих доріг. Це більше, ніж упродовж 10 років до цього. І я гадаю, що це вже видно всім. Це об'єктивний фактор, це не те, що можна приховати. Це не цифри на папері.

Щодо того, навіщо ці дороги потрібні. Зрозуміло, що одна частина, велика частина стосується наших громадян, які їздять дорогами. Але всі дороги ведуть до кордонів. І у нас величезний потік товарообігу, який іде цими дорогами, і величезний потік іноземних громадян, туристів і просто людей, які їздять у своїх справах до України.

Одна частина доріг, що раніше була зруйнована, зараз відновлюється. Але є ризик, що її далі можна зруйнувати. Тому що цими дорогами їде вантажний транспорт, який перевозить дуже часто з перевантаженнями. Це вбиває дорогу: на дорогах з'являється колійність, ями, неможливість цими дорогами рухатися швидше. Нині ми намагаємося це контролювати.

Це контролюється завдяки габаритно-ваговому контролю. Якщо просто пояснити: якщо одна машина перевантажена на 5-10%, це приблизно, як коли дорогою проїжджає 700-800, до тисячі легкових автомобілів з перевантаженням. Відповідно, якщо це не контролювати, ми можемо скільки завгодно ремонтувати, будувати, але за рік-два, за зиму або спекотне літо — дорога "вбивається".

Наразі поставлені автоматичні станції габаритно-вагового контролю. Ми вже бачимо, що перевізник, якого ще навіть не штрафували, вже обережніше їздить. Порівнюючи кількість перевантажень до і після запуску системи, бачимо, що воно впало на 90%. Це гарний показник. Зрозуміло, ці станції працюють не по всій країні. Їх зараз збудовано 78, а 50 станцій — уже готові до експлуатації. Наступного року ми матимемо до 100 станцій. Цього достатньо, щоб закрити основні траси.

Плюс до цього ми зараз плануємо окремий проєкт із встановлення вагів повільного зважування, також автоматичних, на під'їзді до портів. Це дуже важливо, тому що здебільшого всі вантажі їдуть до портів. Це також збереже наші дороги.

Не кажучи про те, що Державна служба України з безпеки на транспорті, яку багато років було не видно взагалі або було віддано на відкуп місцевим політикам, чиновникам і бізнесменам, зараз нарешті вже перезапущено. У нас є новий керівник, нові інспектори, їх буде вдвічі більше наступного року. І ми вже розуміємо, що служба почала працювати саме на благо доріг, а не на благо місцевих бізнесів та місцевих перевізників. Бачимо, що конфлікти. Звісно, ​​вони будуть і надалі, бо не всі готові працювати так.

Але загалом ринок уже розуміє: з'явився регулятор, з'явився контролер, якому можна довіряти, який не за гроші пропускає через станцію габаритно-вагового контролю, а справді справедливо.

І це не хамське ставлення до водія-перевізника, а ввічливе та відкрите. Водночас усе це фіксується на відеокамери, які кожен інспектор матиме з 1 січня. Крім цього, ще й уся дозвільна система зараз уже прозора, в електронному вигляді.

— Ви відносно недавно у міністерстві. Якою тут бачите свою місію?

— Є ті речі, які безпосередньо перебувають у моїй зоні відповідальності. Це саме Державна служба безпеки на транспорті. Це вся регуляція, що стосується дорожнього будівництва.

Тут дуже важливо наголосити, що я не будую дороги. Ми регулюємо цю галузь. Звісно, ми затверджуємо бюджети та фінплани. Це все, що стосується безпеки на транспорті, зокрема залізниці, тому що залізничний транспорт — також сфера нашої відповідальності.

І третя частина, велика, — це регулювання пасажирських перевезень. Думаю, наступного року в нас теж буде ривок: буквально до березня-квітня ми побачимо зовсім іншу картинку, бо ми зараз намагаємося зробити лібералізацію повністю цього ринку. Щоб у нас уже не було, говоритиму прямо, тем і схем, які були в Міністерстві раніше, коли за гроші затверджували маршрути, коли за гроші затверджували перевізники.

Ми хочемо зробити цю систему максимально прозорою. Будь-який перевізник зможе обрати будь-яку станцію, від якої до якої він їде, встановити свій маршрут. Як у всьому нормальному світі.

— Які кроки ще планують? Наприклад, щодо автостанцій.

— Щодо пасажирських перевезень, перше — ми приберемо конкурсність. Конкурс буде, але це буде заявний принцип. Вже не буде одного переможця, коли один переможець вигравав, отримував документи й торгував потім з усім ринком.

Зараз ми кажемо — будь-який перевізник. Хочеш, якщо в тебе є достатньо транспортних засобів, заходь — перевозь людей. Хоч 100 на один маршрут. Нехай ринок та конкуренція визначають, хто найкращий. Це не всім подобається, тому що комусь подобалося "сидіти" на конкретних маршрутах, платити за це гроші та роками торгувати з іншими. Такого не буде.

Щодо автостанцій. Будь-яка людина може у себе під домом взяти та стовпчик поставити й сказати, що це автостанція. Я вважаю, що це неправильно. Ми повинні мати нормальні автостанції, де людині надають нормальні послуги, а найголовніше — ми повинні розуміти, де контролювати. Тобто ви зараз можете піти до скупчення людей, і ти можеш зрозуміти — автостанції це чи ні. Я сподіваюся, що будуть автостанції різних категорій, залежно від населених пунктів та маршрутів. І вони прозоро регулюватимуться, буде реєстр, де ми зможемо бачити, яка автостанція які послуги надає. Ми бачитимемо, де стоїть нелегальний перевізник, а де — легальний.

— А що скажете про пункти пропуску через державний кордон? Чекати там на якісь перетворення?

— Коли ми виїжджаємо за кордон, у нас на кордоні є черги на пунктах пропуску. Крім того — ще немає сервісних зон, немає інфраструктури, де людина може відпочити, немає нормальних стоянок.

Я вже не кажу про те, як працюють самі пункти пропуску. Це не претензія до когось, але й прикордонний, і митний контроль можуть бути швидшими. У нас є кілька найбільших пунктів у країні. Один з найбільших — "Ягодин — Дорогуськ" на кордоні з Польщею. Ми вирішили розпочати з нього. Я сподіваюся, що ми пройдемо всі формальні сторони питання і наступного року розпочнемо реконструкцію цього пункту пропуску.

Завдання яке. Я не хочу, щоб наша країна в очах іноземних громадян мала вигляд країни, що не може звести будівлю, до якої в'їжджає машина та проходить контроль, і виїжджає. На жаль, іноземні громадяни кажуть, що ми маємо проблеми. Так, там брудно, там неможливо відпочити, там неможливо проїхати. У нас так не може бути. Ми хочемо на Ягодині показати, як це має бути, щоб було красиво, зручно, комфортно, — як пасажирам, так і водіям, і, звісно, працівникам прикордонної та митної служби.

Ми докладаємо багато зусиль, щоб наступного року показати, що погляньте, ось так має бути вздовж усього кордону із Євросоюзом.

— Ви очолюєте комісію з технічного розслідування ДТП у Чернігівській області. Як гадаєте, що наразі основне для безпеки людей на дорогах: контроль держави, стан дороги, стан транспорту?

— Якщо казати конкретно про цей випадок, там немає нарікань на дорогу. Це вже визнають експерти.

Є питання до транспортних засобів. Мені здається, наявне регулювання в якихось місцях жорстке, але не ефективне. Наприклад, у цій ДТП був пасажирський транспортний засіб, так званий "спринтер", це перероблена вантажівка.

Що таке вантажівка — транспортний засіб, призначений для перевезення вантажів. На нього ставлять сидіння. До чого це призводить? Під час лобового зіткнення чи іншої аварії сидіння зриваються з місць, бо вони закріплені не заводом-виробником, а в якомусь гаражі, і не обов'язково в Україні — такі гаражі є у Польщі, Словаччині, Угорщині. Ці сидіння зриваються за будь-якого зіткнення і вони просто "вичавлюють" пасажирів передніх сидінь. Саме в цьому випадку на проміжку 2 метрів було 7 загиблих пасажирів.

Якби це був стаціонарний автобус, який був правильно виготовлений заводом-виробником, як автобус, — ці сидіння б не зірвалися.

І ми маємо багато прикладів аварій, у які потрапляли нормальні автобуси, і всі люди виживали. Або принаймні не було такої кількості загиблих. Це перше.

Друге — це режим відпочинку та праці. На жаль, у нас водії вже давно звикли, що це ніхто не контролює. Наступного року посилюватимемо контроль. Потрібно, щоб водій відпочивав упродовж якогось часу, щоб не їздив по 12-18 годин поспіль. Це дуже впливає на безпеку.

Що ми вимагатимемо. Транспортні засоби проходять обов'язковий технічний контроль, який зараз дуже низький. На жаль, на ринку працює багато станцій технічного контролю, які є просто гаражем у полі, куди приїжджають автобуси, і їм ставлять мітку. Цьому автобусу 10 років поспіль ставили позначку, що він є нормальним і може їздити. Це неправильно. Категорії транспортних засобів М2 треба забороняти, вони заборонені законом. Потрібно провести перевірку та прибрати з ринку ті, що перероблені.

І останнє — вантажний транспорт. Вантажівка, яка була, як я розумію, попередньо причиною скоєння злочину, трагедії, — вона була не ліцензована. І це не її провина. На жаль, кілька років тому ліцензування вантажного транспорту вирішили прибрати. Тобто взагалі — їздь на чому хочеш і як хочеш. Це неправильно, мені здається. У нас є законопроєкт, який запроваджує ліцензування. Підкомітет пройшов перше читання.

Сподіваюся, наступного року ми нарешті дійдемо до того, що всі перевізники отримуватимуть так званий бал сумлінності. Якщо водій має адміністративний штраф або має судимість, або не має менеджера, або він не зберігає свої документи, або він не ліцензований, — у нього зменшується бал сумлінності, і він не має права надавати такі послуги за певного межі.

Ось те, що я можу сказати.