"Наша нація — непереможна": інтерв'ю з Павлом Зібровим

Народний артист України Павло Зібров завітав до студії "Ранку Вдома" і розповів про свою благодійну діяльність, творчість під час війни, плани на майбутнє, про новий кавер на свій хіт "Мертві бджоли не гудуть", а також заспівав його у студії.  

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Зараз ви активно займаєтеся благодійністю. Розкажіть, що робите і з чого почали?

— Як і всі артисти, я теж включився в "батальйон" чи "дивізію" музичну й акторську. Виїжджаємо будь-куди, де нас чекають. Нещодавно в "Охматдит" заїхали — купа діток, хороводи з ними поводили. Така робота теж потрібна, треба кожному бути на своєму місці: хтось пече хліб класно, хтось стріляє, хтось співає, хтось надихає.

— У вас вийшла нова версія хіта "Мертві бджоли не гудуть". Як з'явилася ідея його переробити?

— Донька Діана, яка є ще й моїм PR-менеджером, згадала, що "Мертвим бджолам" виповнюється тридцять років і придумала ідею, як її переробити. "Мертві орки не гудуть" став першим придуманим рядком, а далі по рядку з кожного — і придумали. Потім зробили цікаве відео.  

— У вас є ще пісня про захисниць "Дівчата ЗСУ". Як її написали?

— Знову ж Діана. Каже, що ми усі оспівуємо воїнів, а скільки ж дівчат воює — лише офіційно 42 тисячі. Взяли зошит, кожен по фразі написав на сімейних зборах. Потім набрали Петю Магу, нашого кума. Він сказав: "Дайте дві години". Ми вислали йому наші побажання та ідеї. За дві години вже була пісня.

— Чи можна сказати, що останні пісні Павла Миколайовича — це суто сімейна творчість?

— Так і є. Вони — генератори ідей, а я їх просто втілюю. Вони (члени сім'ї — прим. ред.) і мої перші критики. Бо я буває по чотири варіанти пісні пишу, як, наприклад, було з піснею "Я так хочу додому". Вона до речі зайняла перше місце за кількістю замовлень на україномовній радіостанції "Каліфорнія" в Америці.

— Грудень — зазвичай місяць корпоративів для артистів. Чи є у вас зараз замовлення?

— Грудень місяць був завжди таким, але зараз тиша. Бо соромно святкувати щось, коли йде війна. Ми й не знаємо, чи будуть ресторан працювати. А не дай Бог станеться ракетний обстріл. Народ ще не готовий не готовий до того. 

— Де ваші шанувальники можуть вас почути найближчим часом?

— Зйомок зараз дуже багато, новорічні програми теж знімаємо. Запросили в "Охматдит" — буду Дідом Морозом, а до того був Миколайчиком. Їдемо до наших воїнів. Нещодавно на реабілітаційний центр протезування збирали. Коли дивишся в очі воїнів, думаєш: "Вони не здалися, то як я можу здатися?". Від них з'являється сила та енергія. Вони в реабілітаційних центрах, коли їм ще два тижні треба лежати, кажуть: "Ні-ні-ні, мені вже нормально, пов'язочки скину, мене вже хлопці чекають під Мар'їнкою". Вони не можуть тут сидіти. Наша нація — непереможна. 28 грудня я виступатиму в Івано-Франківську, а 29-го буду в Буковелі.

Читайте також: Про музичну терапію для військових та першу композицію у 7 років: інтерв'ю з композитором Євгеном Хмарою