Зустріч з Джонсоном, волонтерство та вірші: Тата Кеплер у програмі "Тихий вечір з Оленою Кравець"

Тата Кеплер у мирному житті — поетеса, артекспертка, рестораторка, а з 2014 року почала свій волонтерський рух. З початком повномасштабного вторгнення волонтерство переросло в окремий благодійний проєкт "Птахи". Тата з командою допомагає військовим, медикам, а також мирному населенню на деокупованих територіях. Кеплер об'їздила понад 80 звільнених від росіян населених пунктів у "сірій зоні".

У серпні 2022 року Кеплер отримала відзнаку "Національна легенда України" від президента України, а за версією видання "Українська правда" стала "Волонтером року". Але усе, що робить Тата, — не для нагород, а заради допомоги людям.

Сьогодні Тата Кеплер — гостя шоу "Тихий вечір з Оленою Кравець" телеканалу "Дом".

Ведуча — Олена Кравець.

— Скажи, як серед всього, що ти бачила, ти зберігаєш свою тонку душу?

— А інакше не можна, інакше можна з'їхати з глузду, якщо постійно фіксуватися на тому пеклі, яке відбувається. І, мені здається, єдиний спосіб якось втриматися — пам'ятати, що світанок обов'язково настане.

— Ти ж зустрічалася з Борисом Джонсоном. Розкажи, як воно було?

— Я ніколи цього не забуду. Він такий неймовірний. Ця харизма, ця зачіска…

Ми поїхали до Лондона, це вперше за цей рік я виїхала за кордон. Мене запросив Фонд Олени Зеленської, у Лондоні вони представляли фонд, збирала кошти на відбудову Ізюмської лікарні. І я мала розказати про свою місію в межах свого проєкту "Птахи". Ми займаємося тактичною медициною, цивільною медициною, допомогою військовим.

Ось там був присутній Борис Джонсон. Це була дуже коротка зустріч, але дуже приємна.

— Я знаю, що ти в цій поїздці хотіла бути у всьому українському. Ти дуже полюбляєш українських дизайнерів.

— Для мене це було важливо, тому що українські бренди неймовірно круті. І було так приємно, коли ти йдеш вулицею, тебе зупиняють і кажуть: "А де ти купила таке пальто?" Кажу: "Я вам зараз розкажу". І записувала адреси сайтів.

— З початку війни ви багато їздили по селах, по гарячих точках, врятували неймовірну кількість людей. А як ви рятуєте саме себе, як ви витримуєте і взагалі, що вас рятує в цій роботі?

— Напевно, люди та віддача, яку ми отримуємо. Мене дуже багато людей питають, як ми витримуємо. В мене немає відповіді на це питання, немає чогось на зразок рецепту на масаж або чогось такого. Просто треба висипатися щодня, а не раз на місяць, як каже моя мама. А загалом, ти просто розумієш, що ти маєш це зараз робити й більше ні на що інше не звертаєш уваги.

І дуже приємно, коли ти отримуєш від людей, до яких їздив, якийсь відгук, коли тобі дзвонять. От, наприклад, у нас є дідусь, ми з ним познайомилися в селі Лукашівка, його звати Володя. І він мені дзвонить що два тижні, просто питає, як я. І мені так приємно. І з ним завжди так кайфово поговорити. Він каже: "От скоро весна, а там город, там яблука будуть, то ви приїжджайте". І це приємно.

— Це і є відповідь на питання, як ти рятуєш себе. Який під час цієї війни у тебе був найщасливіший день?

— Не знаю. Мені здається, що коли звільнили Київщину, Харківщину, Херсонщину. І кожен день. Коли ти приїжджаєш — обстріл, і ти виїжджаєш живим — це щастя. Коли хлопці виходять на зв'язок. Зараз дуже фокусуєшся на маленьких таких радощах, на простих речах.

— У серпні ти отримала від президента України відзнаку "Національна легенда України". Як воно, у 36 років бути вже легендою? Що змінюється взагалі внутрішньо?

— Стало простіше збирати кошти на медицину. Якщо серйозно, то отримати таку відзнаку — це велика честь. І її, як і всю решту відзнак, які отримувала, я присвячую своїй команді та всім волонтерам України, тому що є такі неймовірні люди — волонтери. Україна має знати цих людей. І це дуже круто, що країна почала говорити про волонтерів, говорити про рятувальників, говорити про простих людей, які продовжують щось робити. Для мене це передусім історія про всіх волонтерів.

— Тому що це зірки нашого сьогодення. Ти знаєш, я пам'ятаю часи, коли Тата іноді стояла за барною стійкою у своєму барі, робила коктейлі й читала присутнім офігезні лекції про митців, про художників. Це було справжнє інтелектуальне свято у барі. І ще пам'ятаю, коли я могла їхати в машині та слухати твої вірші, твої альбоми. Чи повернешся ти до всього цього, і чи пишеться тобі зараз взагалі?

— Почало писатися. Спочатку не писалося взагалі. Дуже багато моїх знайомих, які займаються творчістю, перестали співати, писати, малювати. Моя мама — художниця, їй важко зараз малювати. Тому що все, що відбувається в просторі, дуже тисне. Але виписуватися — це дуже допомагає.

Чи повернусь до бару? Гадаю, що так. І до мистецтва, і до лекцій. Але треба буде після перемоги виспатися. Зараз в мене така [творча] відпустка.

— У мене є до тебе одне прохання: може, щось почитаєш?

— Зараз знайду у телефоні, бо ти мене не попереджала. Ось, наприклад, це.

Сухе літо кришиться, ллється крізь пальці попелом,
лишається стигмами на долонях,
Вплавляється в груди оловом, топить легені, зношує серце під формою від телефонних розмов:
Між нами дроти, по яких пливуть голоси мерців.
Між нами хрести, на яких номери без імен.
Між нами контурні карти, кордони смерті.
Між нами чорна вода, по якій босоніж біжить свята Марія з пораненим на руках.

Неси його до казарми, в сліпучу темряву густого пилу.
Приший йому заново руки і ліву ногу.
Забери його біль, Маріє,
Забери його пекло і втому.
Впади на коліна, попроси у диявола й бога повернути йому дихання і відчуття.
Його спогади попроси, його сни і надії,
Його перше кохання і ще.. якщо тобі вдасться, Маріє,
Тільки якщо тобі вдасться,
Попроси повернути його життя.

— Дякую! Тато, бажаю тобі у цей Різдвяний святковий період знову поринути у свій світ і дарувати його нам. Світ живопису, світ віршів, світ музики, світ класних коктейлів, світ затишку твого бару. І щоб все це сталося вже в новому році, і щоб ти займалася цим, а не тим всім, хоча без того всього, що ти робиш, отого, що я сказала, не буде. Тому дякую тобі дуже.

---

"Тихий вечір з Оленою Кравець" — це легка, спокійна розмова про важливі та актуальні для українців речі й події, що дадуть змогу трішечки відпочити й відволіктися від напруження, в якому ми всі живемо. Щосуботи в гості до Олени Кравець та її співведучого Юрія Карагодіна приходять знакові співрозмовники, щоби своїми історіями життя, оптимізмом та силою підтримати й підбадьорити глядачів.

Гостями нового випуску "Тихого вечора з Оленою Кравець" стали: співачка, народна артистка України, Герой України Ніна Матвієнко, поетеса, рестораторка, засновниця благодійного проєкту "Птахи" Тата Кеплер та переможці нацвідбору на "Євробачення-2023" гурт TVORCHI.

Ще цікаве з "Тихого вечора з Оленою Кравець":

• Коли ти смієшся над ворогом, він стає смішним: міністр оборони Олексій Резніков у "Тихому вечорі з Оленою Кравець" розповів про роботу та особисте життя
• Ставлення у світі до українців, повернення "МакДональдза" та бульдог Марік з Маріуполя: відверта бесіда з Дмитром Кулебою у "Тихому вечорі з Оленою Кравець"
• Допомога ЗСУ, лагідна українізація та батьківство: Володимир Дантес у шоу "Тихий вечір з Оленою Кравець"
• Евакуаційні рейси, Потяг Перемоги та мама Ореста з "Азовсталі": працівники "Укрзалізниці" поділилися з Оленою Кравець зворушливими історіями
• Для мене цей маленький хлопчик був як Ісус: про життя на війні від ресторатора та бійця ЗСУ Даніеля Салема
• З гумором про страшне та важливе: Денис Христов розповів, як евакуює жителів прифронтових зон