"Жовта картка" Путіну: про перспективи членства України в НАТО говоримо зі Світланою Заліщук

Саміт НАТО в Брюсселі 14 червня завершився підписанням підсумкового комюніке — з пунктом про підтвердження надання Україні Плану дій щодо членства (ПДЧ) в Альянсі.

"Ще за пару днів до саміту згадки про ПДЧ для України не було в тексті декларації. Ми її буквально "вигризли" в останній момент завдяки власній наполегливості, чесній розмові з НАТО та твердій підтримці ключових наших друзів", — підкреслив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.

Експерти вже назвали рішення саміту перемогою для України. Адже з 2008 року тема надання Плану дій щодо членства в Альянсі не піднімалася. Не вистачало або політичної волі європейських партнерів, або бажання попередніх президентів України. Зараз на руку Україні зіграли декілька чинників, вважають експерти.

"Перше — наполегливість і емоційність президента Зеленського. У НАТО просто дійшли висновку, що краще дати коректну дипломатичну відповідь, показати позитивний сигнал. Другий важливий фактор — агресивні заяви Путіна про "червоні лінії" та інше, плюс концентрація російських військ на нашому кордоні. Це подіяло на Байдена, на європейців. Вони вирішили показати Путіну "жовту картку", мовляв: "Ти дієш агресивно, але май на увазі, що, якщо агресія продовжиться, ми можемо передумати щодо України", — каже політолог Володимир Фесенко.

Президент України Володимир Зеленський упевнений, що Україна давно виконала всі умови, необхідні для отримання ПДЧ, і може претендувати на членство в НАТО.

"Щоб отримати нарешті цей прямий меседж, чекаючи його багато років, ми все дуже багато працювали. І перш за все працювали наші військові, показуючи міцність армії, потужність, готовність захищатися. Ми гідні бути членами Альянсу, якщо НАТО бачить Україну серед членів Альянсу — НЕ де—небудь за лаштунками, а дійсно за одним столом", — акцентує Володимир Зеленський.

Важливо розуміти, яких тепер необхідно вжити заходів для якнайшвидшого переходу України від ПДЧ до членства в НАТО.

"НАТО — це перш за все стандарти, які ми повинні прийняти та ввести в Україні. І якщо у нас, на жаль, досі олігархічна модель економіки, яка породжує корупцію, то очікувати, що ми отримаємо квиток, марно. Треба терміново вирішити ті питання, які є в нашій країні", — переконаний секретар Ради національної безпеки і оборони України (РНБО) Олексій Данилов.

За оптимістичними прогнозами, якщо керівництво України продовжить реалізувати курс реформ, то вже до наступного року ми почуємо новини про терміни вступу України в Альянс.

Про підсумки саміту Альянсу в Брюсселі і перспективи отримання Україною членства в НАТО у програмі "На самом деле: Украина" телеканалу "Дом" говорить екс-голова підкомітету з питань євроатлантичного співробітництва та євроінтеграції Комітету Верховної Ради у закордонних справах Світлана Заліщук.

Ведуча програми — Дарина Вершиленко.

— Міністр закордонних справ Франції Жан-Ів Ле Дріан заявив, що умови для приєднання України до НАТО ще не склалися, і питання зараз не на часі. Під чию дудку співає Париж — ваша думка?

— Париж співає під свою дудку, і вже не перший рік. У 2008 році, коли Україна та Грузія практично отримали ПДЧ, саме Париж і Берлін заблокували це рішення в НАТО. А оскільки рішення приймаються консенсусом, то навіть одне "ні" не дозволило нам отримати цю програму. І тоді один з аргументів був пов'язаний з тим, що, якщо Україна та Грузія отримають ПДЧ, то, швидше за все, Росія буде роздратована, й піде на певну ескалацію.

Але після 2008 року почалися дві повномасштабних війни в центрі Європи, спочатку в Грузії, де була анексована територія, а потім в Україні, де був анексований Крим і окупований Донбас. І цей аргумент, на жаль, не спрацював. І сьогодні ми нагадуємо Парижу про те, що ескалація вже сталася.

— У чому полягає успіх цього саміту НАТО для України? Точних дат прийняття до Альянсу ми не почули, але на які терміни ми можемо орієнтуватися?

— Я думаю, що головний успіх пов'язаний не з термінами, а із вмістом. І перший аргумент, чому можна оцінювати це як успіх, пов'язаний з тим, що до останнього дня не було відомо, що ж буде у фінальній декларації саміту.

Ми точно знаємо, що деякі країни блокували навіть згадку про те, що наступним кроком на шляху інтеграції України до НАТО повинен бути ПДЧ для України та Грузії.

І це була проблема, безумовно. І президент, і міністр закордонних справ, і віцепрем'єрка з євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина боролися за те, щоб у цій фінальній декларації були важливі для України формулювання. І вони там з'явилися. Це перший успіх.

А другий успіх пов'язаний з тим, що після 2008 року в жодне комюніке самітів НАТО не була внесена позиція щодо України та Грузії, і щодо ПДЧ. Фактично можна говорити, що було перезавантаження самого Альянсу. І саме цього року почалася розробка Стратегії НАТО-2030, це план життя Альянсу на наступні 10 років, з огляду на нові виклики та ризики, які стоять перед світом.

Дуже важливо, що саме в цьому плані, з якого починається нове десятиліття, члени НАТО самі собі нагадали, що Україна та Грузія стануть членами Альянсу, й наступним кроком на шляху до цієї інтеграції повинен бути ПДЧ.

— Очільник української дипломатії Дмитро Кулеба напередодні саміту заявив, що Україна втомилася чекати ПДЧ, і тепер вимагатиме від Альянсу. Наскільки позиції Києва сильні для такого кроку? Чи має Україна можливість вимагати?

— Дуже гарне питання. З одного боку, безумовно, у нас повинні бути певні козирі, щоб обирати стратегії та вимоги. Але, з іншого боку, у нас є і, я б сказала, стратегічна легітимність для того, щоб вимагати.

Ми стоїмо на захисті східного флангу НАТО — якщо хочете, в авангарді протистояння російській агресії: гібридної та військової. І дуже важливо, щоб світ розумів теж, що йдеться не просто про реформи, які повинна реалізувати Україна.

Україна сьогодні знаходиться разом зі своїми світовими партнерами в одній коаліції. Ми боремося за спільні цінності, принципи, правила життя. Безумовно, Україна повинна зробити свою "домашню роботу", але м'яч — на полі наших міжнародних партнерів. Сьогодні Україна абсолютно готова до отримання ПДЧ.

— Що ж заважає НАТО надати ПДЧ Україні вже зараз?

— Кремль. Є кілька країн, які, з одного боку, бояться реакції Росії й Путіна, з іншого боку — намагаються дружити з Путіним і Росією, з третього боку — дуже багато російських грошей, які "працюють" в Європі дуже ефективно. Мільйони доларів вкладаються, щоб Україна не отримала ПДЧ. Є цілий набір чинників, які не дають можливість нашим міжнародним партнерам прийняти це рішення.

— Поговоримо про "домашнє завдання" України. Що країна повинна зробити, щоб наблизитися до Плану дій щодо членства в НАТО?

— Повторю, що Україна готова вже сьогодні отримати ПДЧ. У 2008 році НАТО практично надали План Україні та Грузії.

І тоді в Україні ще не було ні антикорупційної прокуратури, ні Національного антикорупційного бюро, ні Нацагентства з питань запобігання корупції. Не було енергетичної незалежності від Росії. Не був реформований парламент. Не було електронних декларацій. Я можу довго перелічувати реформи та успіхи України. Всі ці реформи й є частина ПДЧ, оскільки ПДЧ — це набір певних законів, які ми повинні прийняти для того, щоб наближатися до Альянсу.

— Албанія та Румунія — не найактивніші країни у боротьбі з корупцією, але вони вже давно в НАТО. Можливо, причина не в самих реформах, не в "домашньому завданні", а все-таки в сильному опорі Росії?

— Я про це з самого початку сказала. Ви запитали: чому немає цього рішення, і я говорю з абсолютною відвертістю, що справа не в Україні сьогодні, а в міжнародних партнерах: хтось боїться, а хтось "мотивований" фінансово.

— Протидія Кремля в питанні вступу України до НАТО не зникне. Як Києву нейтралізувати Москву?

— Я думаю, що у нас повинна бути стратегія в кілька "шарів". Погоджуся, що ми повинні проводити реформи, і нам є ще, що приймати, щоб наближатися до НАТО. Наприклад, цивільний контроль за армією та сектором безпеки повинен бути прийнятий до законодавства.

НАТО — це не військово-політичний союз, а політично-військовий, і тому до НАТО вступає не армія, а вступають країни.

Важлива судова реформа, правоохоронні органи та антикорупційні реформи, щоб антикорупційні інститути були надійними. Є ще сотні стандартів НАТО, які ми повинні поступово приймати в Україні.