Украина наш дом

Захоплення та випалювання територій — як література країни-агресора виправдовує колоніалізм (ВІДЕО)

Ілюстративне фото: odessamedia.net

Політика російського колоніалізму довго просувалася у сфері культури, зокрема в літературі, інформує "Дом".

Російська військова сила довгі роки звеличувалася в літературі країни-агресора. Війни буквально поетизували у творах таких всесвітньо відомих авторів, як Пушкін, Лермонтов та Толстой. І все це сприяло виправданню імперіалістичних інтересів, зазначають експерти.

"Герої Толстого, герої Лермонтова їдуть кудись воювати, розширювати кордони Російської імперії або приборкувати бунтуючі колонії. Завжди громадянин Росії мав ту війну, на яку можна було поїхати відстоювати свою честь через благополуччя та життя інших народів", — зазначила завідувачка лабораторії Національного центру "Мала академія наук України" Любов Терехова.

Але хоч би якими були досягнення в культурі, ними не можна виправдовувати колоніальні амбіції, наголошують експерти. Тому в усьому світі необхідно змінити підхід до вивчення російської літератури. Обов'язково не забувати те, що вона була своєрідним елементом тиску та пояснювати присутність у ній імперської складової.

"Російська література більше не може сприйматися як нейтральна. Як така, яка про високі цілі, цінності та антивоєнний пафос. Тому що цією літературою виправдовується вторгнення", — пояснила Терехова.

Російська культура, яку подавали як зразок, роками використовувалася для придушення української. Її робили домінуючою навіть на початку 1920 років, коли більшовики проводили вимушену українізацію з політичною метою — щоб отримати більшу підтримку сільського населення.

"Але коли, власне, стало зрозуміло, що українці намагаються у контексті культури розвивати й свою любов до Батьківщини, свої національні почуття, тоді, звичайно ж, комуністична партія особливо звернула увагу, що серед так званих поетів українських, музикантів люди насправді ведуть боротьбу за відновлення Української держави. Тому будь-яка українізація зазнала краху", — повідомив науковий співробітник Інституту історії України НАНУ Олександр Алфьоров.

Нинішня війна в Україні, яка розпочалася під приводом "денацифікації та демілітаризації", насправді обернулася ще однією спробою деукраїнізації. Причому в Кремлі це не приховують: Путін неодноразово говорив про те, що Україна нібито "штучно створена держава, яка не має своєї історії". А Дмитро Медведєв взагалі заявив про необхідність боротьби з "українством", яке, запевняє він, є "одним великим фейком".

"Це імперіалістична політика, яка була роками націлена лише на те, щоб захоплювати українські території, випалювати, як вони випалюють сьогодні населені пункти, та створювати націю рабів. Чим вони й продовжують займатися. Але Україна вперше за роки своєї незалежності змогла не лише самоорганізуватися, але й продемонструвати і світові, і собі насамперед, що ми можемо не лише оборонятися, не лише відстоювати цінності, а й здобувати перемоги у вирішальних битвах", — зазначив уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь.

Читайте також: Дедалі більше країн визнають дії РФ проти народу України геноцидом — як притягти Кремль до відповідальності (ВІДЕО)

Прямий ефір