За кожною цифрою — людина: про реінтеграцію ОРДЛО та Криму говоримо з Ростиславом Замлинським

У липні 2014 року українська армія звільнила від незаконних збройних формувань (НЗФ) частину Донецької та Луганської областей. Але ось уже сім років Крим і частина територій Донбасу перебувають під окупацією. Про те, що Україна робить для своїх громадян, які проживають в окремих районах Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) та Криму, у програмі "На самом деле" телеканалу "Дом" говорить перший заступник міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ростислав Замлинський.

Ведуча — Альона Чорновол.

— Що для України означає семирічна річниця визволення частини міст Донбасу від НЗФ?

— Передусім я хотів би привітати жителів і Краматорська, і Слов'янська, і всіх громадян України з тим, що наші Збройні сили разом з волонтерами, разом з добровольцями, разом з усіма небайдужими, долучилися до того, щоб дати відсіч збройній агресії Російської Федерації, і над Краматорськом і Слов'янськом сім років тому затріпотів жовто-блакитний наш прапор.

З іншого боку, я хотів би висловити слова подяки та співчуття тим героям України, яких ми втратили під час цього протистояння. А також тим, хто отримав травми, поранення або інші фізичні каліцтва. Я хочу подякувати їм за їхню принципову позицію, за те, що вони своєю кров'ю, своєю принциповою позицією долучилися до того, що два цих українських міста стали фактично українськими, й там відновилася українська влада. І сьогодні Краматорськ фактично є столицею Донецької області. Хоча, звісно, столиця Донецької області — це місто Донецьк.

Мені сумно, звичайно, від того, що частина української території все ж окупована. Хочу погодитися з міністеркою ветеранів, пані Юлією Лапутіною, в тому, що це трагедія для кожного з нас, тому що кожного дня внаслідок збройної агресії ми несемо й соціальні втрати, й фізичні втрати. І це стосується й Автономної Республіки Крим, і міста Севастополя, і, звичайно, окремих частин територій Донецької та Луганської областей.

Але я глибоко переконаний, що спільними зусиллями кожного з нас, заручившись підтримкою цивілізованої світової спільноти, найближчим часом усі ці території повернуться до лона великої української родини.

— Згадаймо події 22 липня 2020 року — це угода про повне припинення вогню на лінії зіткнення. Що зараз із режимом тиші?

— Збройні сили України дотримуються цих угод, іноді, відповідно, дають відсіч на провокації.

Але, на жаль, окупаційний режим Російської Федерації, керований із Кремля, не завжди дотримується цих угод, і, на жаль, ми бачимо й фізичні втрати, й поранення наших військовослужбовців. Тому наше завдання — якомога активніше повідомляти про ці факти, зокрема, й на міжнародних політичних платформах, для того, щоб збільшити тиск, зокрема санкційний, на Російську Федерацію. Всі розуміють, що реальне керівництво всіма цими квазіутвореннями та проросійськими бойовиками ведеться з Кремля.

— На жаль, низка наших співгромадян живуть у напівзруйнованих будинках на лінії зіткнення, у так званій сірій зоні, й досі ще не отримали компенсації. Куди їм звертатися?

— Перші компенсації постраждалі отримали ще минулого року. На жаль, звернень було не так багато. Тому що люди майже втратили довіру до органів влади, оскільки ними ніхто не займався. Так, говорили, але ніхто нічого не робив.

І ми вперше почали цю роботу — спільно з Донецькою та Луганською обласними військово-цивільними адміністраціями (ВЦА) та органами місцевої влади. І вже цього року ми побачили активність людей у цьому напрямку. Тобто люди повірили та почали подавати документи.

І ті цифри, які ви зазначили, про 34 млн, про які було ухвалено комісійно, і в міру того, як люди уточнюють номери карткових, банківських рахунків, їх, відповідно, переводять на обласні адміністрації, й уже департаменти соціального захисту за вказаними реквізитами скеровують гроші.

Що дуже важливо: пакет документів подається на базовий рівень — зазвичай це військово-цивільні адміністрації, оскільки вони розташовані уздовж лінії зіткнення. Там ці документи перевіряють і ухвалюють рішення про внесення або не внесення їх до списку компенсацій. Визначають розмір компенсації, список затверджується на рівні Донецької або Луганської ВЦА, наш заступник міністра бере участь у таких засіданнях.

Дуже важливо, щоб люди мали документи, які підтверджують, що зруйноване житло було в їхній власності. Ми зіткнулися з ситуацією, коли був будинок, у ньому реально проживали люди, але у них немає документів про власність.

Ми очікуємо, що цього року 380 осіб отримають компенсацію за зруйноване житло.

— Якщо житло зруйновано й людина отримує компенсацію, вона повинна відректися від права власності на це житло?

— Так, вона повинна відмовитися від права власності на цей будинок. Це передбачено відповідним законодавством. Вносять зміни до реєстру прав власності на нерухомість.

— Україна та Туреччина співпрацюватимуть у сфері будівництва житла для кримських татар. Згідно з рамковою угодою між державами, Туреччина допоможе побудувати 500 квартир: 450 з них будуть передані представникам кримськотатарського народу, інші ж — пільговим категоріям громадян, зокрема внутрішньо переміщеним особам та учасникам Антитерористичної операції й операції Об'єднаних сил. По 200 квартир побудують у Миколаєві та Херсоні. Ще 100 квартир — у Києві. Для того, щоб це стало можливим, угоду між урядами повинна ратифікувати Верховна Рада. Коли відбудеться ратифікація? Адже люди, які потребують житла, чекають вже довго.

— На наступному пленарному засіданні Верховної Ради, тобто наступного тижня, планується ратифікація Рамкової угоди між Україною та Туреччиною щодо будівництва житла. Після цього приїжджає турецька сторона, реєструється представництво. Відводяться земельні ділянки, вони вже сформовані, але формально рішення повинні ухвалити органи місцевого самоврядування. Далі йдуть тендерні процедури, які проводить уряд Туреччини й потім в установленому порядку здійснююється проєктування, будівництво та здавання в експлуатацію.

Мінреінтеграції пропонує, щоб розподіл житла здійснював безпосередньо кримськотатарський народ. Вони самі визначатимуть, які кому квартири й скільки. Тобто Мінреінтеграції до цього буде непричетне. Образно кажучи, буде таке локальне самоврядування в межах цього корінного народу.

Крім того, у нас є програма з іпотечних кредитів для внутрішньо переміщених осіб (KFW), до 17 липня подають документи, а 19 липня відбудеться перший етап відбору переможців. Тільки на сьогодні є понад 16 тис. заявок. Відповідно, завдяки цьому інструменту протягом цього та наступного років 680 сімей, а за нашими розрахунками це 1800 людей, матимуть можливість отримати ці квартири й там проживати.

Інший проєкт, інша програма бюджетна, це вже за кошт державного бюджету — придбання житла для внутрішньо переміщених осіб разом із органами місцевого самоврядування. Уже на 63,7 млн грн, якщо бути точніше, 229 об'єктів нерухомості для забезпечення житлом, — щонайменше 700 осіб матимуть можливість зробити це буквально найближчим часом. Точно цього року. Повинен сказати, що 63,7 млн ​​грн — лише половина суми, яку ми розподілили.

Інший проєкт — це проєкт з Міжнародною організацією з міграції, він аналогічний KFW, тобто іпотечне кредитування. Але тут будуть безпосередньо побудовані будинки в Краматорську та Сєвєродонецьку, вже відведені земельні ділянки, трвиають проєктні роботи, а також 60 квартир будуть придбані для внутрішньо переміщених осіб у цих областях. І цим розподілом займатимуться вже органи місцевої влади. Проєкт, про який ми говорили, вже турецький.

Крім нього, у нас ще проєкт з німецьким урядом з Українського фонду соціальних інвестицій, де протягом цього року має бути реконструйовано або модернізовано 17 об'єктів житлового фонду для внутрішньо переміщених осіб. Вже були передані перші ключі та можливість проживання у Кривому Розі, це відбулося минулого року. Але такі проєкти реалізуються по всій Україні, у тих областях, де ми разом з Українським фондом соціальних інвестицій всі ці речі реалізуємо.

Тобто всього плюс-мінус п'ять різноманітних програм і кошти донорів, і кошти державного бюджету, спрямовані на опіку над внутрішньо переміщеними особами.

— Де людям черпати цю інформацію?

— Насамперед це сайт Мінреінтеграції. І ефіри, де ми можемо про це більш предметно говорити. Крім того, на письмовий запит до Мінреінтеграції, це можуть бути засоби електронного зв'язку, через електронну пошту. Точно про це знають органи місцевої влади, тому що ми їм періодично направляємо офіційні листи, де говоримо: закладайте кошти на співфінансування, інформуйте про це. Громадські організації, які займаються внутрішньо переміщеними особами, також мають у своєму розпорядженні таку інформацію.

Тобто щонайменше три джерела. Є й четверте — це органи регіональної влади, обласні державні адміністрації, департаменти соціального захисту.

Якщо говорити про іпотечне кредитування — це Фонд молодіжного житлового будівництва. Є телефонна "гаряча лінія" при Міністерстві, де можна уточнити таку інформацію. Але не забувайте спілкуватися з органами місцевої влади. Особливо, якщо ми говоримо про компенсацію за зруйноване житло. Це все починається з базового рівня.

— Нещодавно було ухвалено законопроєкт "Про корінні народи". Що він змінить для українських громадян — кримських татар, караїмів, кримчаків?

— Про це всі говорили 25 років, з моменту, коли все це було записано в Конституції України після її ухвалення, але чомусь ніхто не насмілювався це зробити.

Реально це було ухвалено та зроблено Володимиром Зеленським, президентом України, і документ було подано як невідкладний законопроєкт. І я вдячний народним обранцям, які більшістю голосів показали єдність — майже всі фракції, крім однієї (яка, зрозуміло, мала вказівки, відомо, звідки), підтримали цей закон.

Це сигнал про те, що українська держава піклується про свої корінні народи, якими визначені кримські татари, караїми, кримчаки. Є можливість опіки з боку держави — стосовно телерадіомовлення, наприклад, яке ведеться кримськотатарською мовою. Також ідеться про різноманітні речі, пов'язані з культурним самовизначенням представників цього народу. Крім того, можливість здобувати освіту тією мовою, якою виховували дітей мати з батьком.

Ми вже здійснюємо роботу в продовження цього закону. Урядом затверджено концепцію кримськотатарської мови. Зараз відбуваються погодження, й ми винесемо стратегію кримськотатарської мови, де закладено латинський алфавіт (для письма), й це дасть можливість кримським татарам краще інтегруватися до міжнародної спільноти, отримати можливості для самовираження, для затвердження своїх прав як корінного народу.

— Поговоримо про наших абітурієнтів з тимчасово непідконтрольних територій, для яких діє низка пільгових програм: вони можуть вступити до будь-якого українського вишу без ЗНО, атестата й навіть паспорта. А 28 червня закінчився прийом документів на підготовчі курси при 23 вишах. Як вважаєте, наскільки успішні ці проєкти?

— Вперше такі курси були введені цього року. Це, до речі, було зроблено за кошт бюджетного фінансування вперше за всі роки. Було відібрано 23 виші, з них 15 вже почали свою роботу, оскільки саме до них було подано документи, й близько 200 дітей, молоді з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, а також Автономної Республіки Крим і міста Севастополя прибули до нас. І, власне, до 31 серпня будуть відвідувати ці навчальні курси. Цим юнакам і дівчатам виплачуватиметься стипендія, майже 4600 грн, вони отримають можливість готуватися до навчання в наших українських вишах.

Майбутні кроки, які у нас плануються, — це також буде національно-патріотичне виховання молоді з тимчасово окупованої території. Буде розширено перелік учасників цих заходів: це будуть діти віком від 14 років.

Змушений констатувати факт, що коли ми почали цим займатися, то окупаційний режим, окупаційна влада робила все для того, щоб не випускати молодь з тимчасово окупованої території. І закриті контрольні пункти в'їзду-виїзду (КПВВ), і навіть якщо вони їхали через російську територію, то окупаційна влада робила все, щоб не випускати.

Але ми, крім відповідної інформаційної кампанії (до якої, до речі, підключився й ваш телеканал), крім комунікації з громадськими організаціями, також ужили низку заходів, щоб цих дітей, а також тих, хто їх супроводжує через Російську Федерацію, не штрафували й не залучали до адміністративної відповідальності.

Було внесено зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення. Й у нас не складаються протоколи (надалі — оплати штрафу, — ред.). Все, що ми можемо зробити, як в юридичній площині, так і в фізичній, і в інформаційній, — ми це робимо.

Але, на превеликий жаль, окупаційний режим Російської Федерації робить те, що робить.

— Ми говоримо зараз про молодь і про більш молодших — школярів та студентів. А якщо говорити загалом про молоде покоління, яке зараз думає, чи виїжджати з окупованих міст, то які ще можливості реінтеграції молоді є в України?

— Є програми із забезпечення житлом і Фонд молодіжного житлового будівництва. Під час реалізації Стратегії економічного розвитку Луганської та Донецької областей також передбачено низку заходів.

Крім того, проєкти, які ми передбачаємо реалізовувати за Програмою "Три "В" — "Возз'єднання", "Відродження" та "Відновлення" — з нашими партнерами Світового банку. Це стосується безпосередньо аграрного сектора економіки, де можна почати працювати й мати власну справу.

Є низка проєктів разом із нашими партнерами USAID, які фінансують і гранти, і підтримку підприємницьких ініціатив. І кілька сотень вже скористалися цими програмами, щоб реалізувати себе.

Українська держава дає можливості для самореалізації в будь-якій галузі — від культури й до економіки, щоб вільно брати участь у різних демократичних ініціативах, у формуванні органів державної влади та місцевого самоврядування, здійснювати закордонні поїздки, вчитися, й, можливо, навіть працевлаштуватися.

Україна робить усе для того, щоб піклуватися про них. Наприклад, на КПВВ організовані були тестування — понад 37,6 осіб могли пройти тест. Зараз ми обговорюємо з колегами з Міністерства охорони здоров'я: можливо, організуємо й вакцинацію на КПВВ. Разом із колегами з Мінцифри думаємо, яким чином краще організувати чергу та запис таких людей, щоб вони змогли вакцинуватися.

Тобто ініціатив та заходів є дуже-дуже багато. Тому я принагідно максимально закликаю не лише молодь, але всіх наших громадян України прибувати на підконтрольну українську територію.

Дуже важливо також формувати позицію на тимчасово окупованих територіях — у громадах, у спільнотах. Я розумію, що вони дуже обмежені в діяльності, не можуть відкрито збиратися, виступати. Але я дуже вдячний їм за підтримку нашої збірної України з футболу, коли ми грали в 1/8 фіналу. І ми бачили, як уболівають громадяни України на тимчасово окупованих територіях, як вони принципово висловлюють свою позицію під час святкування Дня Конституції. Це дуже й дуже важливо.

Ці люди — у майбутньому, можливо, ті державні службовці, які працюватимуть після деокупації. І таку програму ми теж ініціювали, щоб виховувати молоді кадри. Вже час готувати їх до державної служби після деокупації цих територій. Це стосується й Криму, й Севастополя, й Донецької та Луганської областей.

— Що для вас є маркером успішності та ефективності роботи для громадян, які проживають на тимчасово окупованих територіях?

— За кожною цифрою стоїть конкретна людина, конкретна сім'я. І коли ти бачиш, що ти допомагаєш конкретній людині, й тобі просто іноді кажуть "Спасибі" при зустрічі — ось це й є найбільший маркер.

Коли зустрічаєшся на місцях з людьми, чи то із внутрішньо переміщеними особами, чи людьми, які отримали компенсацію за зруйноване житло, чи людьми, яким допомогли отримати адміністративні послуги на КПВВ (їх зараз близько 84-х на чинних двох КПВВ, і за планом плюс три ще має бути до кінця поточного року, крім того, звісно, "Чонгар"). Це енергія, яка дає змогу працювати у щоденному режимі.

Щоденна рутина, звичайно, є, але ти просто думаєш про ці хороші моменти.