З 24 лютого у мене було три дні відпустки: командирка мінометного взводу Ольга "Відьма" Бігарь у гостях "Тихого вечора з Оленою Кравець"

Гостею нового випуску програми "Тихий вечір з Оленою Кравець" стала командирка мінометного взводу, офіцерка 241-ї бригади Сил ТрО Ольга Бігарь з позивним "Відьма". В інтерв'ю Олені Кравець військовослужбовиця розповіла про жінок на фронті, три дні відпустки за рік та спробувала дати позивні "бійцям" українського культурного фронту.

Ведуча — Олена Кравець, співведучий — Юрій Карагодін.

— Ви дуже гарно виглядаєте. Як жінки-військові знаходять внутрішній ресурс так доглядати за собою?

— Є волога серветка, а кілька годин сну роблять шкіру набагато кращою. І все. Бойовий настрій, бойова емоція дуже прикрашають. 

— Коли ви потрапляєте додому, що робите найперше?

— Гарне питання: "Коли я потрапляю додому?". За ввесь час, з 24 лютого, у мене було три дні відпустки. 

— Її просто не надавали чи не було можливості взяти?

— Можливість є, але є ще така річ, як відповідальність. Ми всі добровольці в лавах ЗСУ, в нас усіх є певна мотивація. Дозволити собі відпочинок у той час, як твій підрозділ воюватиме, трохи неетично. Особливо, якщо ти командир.

— Ви у взводі єдина жінка?

— Авжеж, ні. У Збройних силах близько п'яти тисяч жінок несуть службу. В моєму батальйоні до десяти жінок є. Але насправді там немає жінок чи чоловіків. На війні час іде дуже швидко. Таке враження, ніби живеш у екшн-серіалі. Часом не відчуваєш голоду, втоми, фізичних або емоційних перевантажень. Все відбувається на хвилі адреналіну. В такі моменти стають неважливими такі речі, як гендер чи зручність взуття. Мені здається, важко бути в армії як чоловікові, так і жінці.

— Ви розповідаєте про це з усмішкою. Вам подобається ваша служба?

— Я люблю службу. Служба в ЗСУ — це класно, це неймовірна підтримка. Моя мама теж у Збройних силах, середній брат у Національній гвардії, молодший брат і я — Збройні сили. 

— Як і у якій родині треба виховуватися, щоб викарбувати таку сміливість?

— Це запитання до нашого дідуся. Він у нас — коваль національної ідеї сім'ї. Він народився 1930 року, дисидент, член Української повстанської армії. Опинився на Донбасі в якості вигнанця після закінчення Львівської політехніки. Він мав націоналістичні погляди, за що його направили в Горлівку. Але він не сумував — знайшов собі полтавську "галушку", об'єднався з нею. 

Ми росли на Донбасі, але в патріотичній сім'ї. Дідусь умів правильно розповідати нам історію і прививав нам критичне мислення. Він був фанатом Василя Стуса, мав неймовірну бібліотеку української літератури. А мама моя — філолог за першою освітою.

— Які функції у ЗСУ виконує зараз ваша мама?

— Вона інструктор, санінструктор. Навчає новобранців тактичній медицині.

— Ваш син зараз не в Україні, але там, де він перебуває, просуває мовне питання, так?

— Ми в сім'ї називаємо його "Мовний патруль". Він пішов до школи у п'ять років, бо дуже був натхненний навчанням і не погодився ще рік чекати. Одного разу він прийшов зі школи додому і сказав, що більше не буде говорити російською мовою.

Коли я випадково якесь слово російське впущу, він каже: "Мамо, що це було? Ти можеш це опанувати, я вірю в тебе". Я на нього ніколи не кричу, але якщо є якісь питання, я тепер кажу: "Синку, ти ж можеш опанувати це?"

— Позивний "Відьма" ви отримали ще 2014 року, коли під час рейдів у тилу ворога ухвалювали дуже слушні інтуїтивні рішення. Чому саме Відьма?

— Тоді були популярні серіали про відьом. Подружки наді мною жартувати і постійно порівнювали мене з однією з сестер Галлівел у серіалі "Всі жінки — відьми". Це все жарти, але насправді це результат дуже скурпульозної роботи. Я люблю працювати над деталями, а результат роботи іноді здається чимось магічним. 

— Ви самі давали комусь позивні?

— У Збройних силах позивні отримуються дивним чином, як на козаччині. Ти можеш взяти собі позивний, але його все рівно перероблять. Один приємний дуже добрий мій напарник взяв собі позивний Кіря. А став Вурдалакою. Це про те, як тебе бачать побратими. Може бути якийсь жарт, мем, фраза, яку ти сказав. Якщо псевдонім тобі не підходить, він не приживається у колективі. 

— Часто позивний каже про людину набагато більше, ніж вона сама про себе може розказати. Тому у нас є до вас завдання — дати позивні "бійцям" нашого культурного фронту. Перший — Діма Монатик.

— Кіпіш.

— Леся Нікітюк?

— Нікіта.

— Степан Гіга?

— Вовк.

— Макс Барських?

— Барсік.

— Оля Полякова?

— Імператриця, стовідсотково.

— Сучасний артист thekomakoma?

— Котик.

— Олексій Потапенко, Потап?

— Блискучий.

---

Гостями нового випуску "Тихий вечір з Оленою Кравець" стали: голова Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім, доброволець ЗСУ Ольга Бігарь (позивний "Відьма"), комік Марк Куцевалов, Вадим Кириленко з рубрикою "ГогольНаш". Музична гостя — Христина Соловій.

Ще цікаве з "Тихого вечора з Оленою Кравець":

• Ставлення у світі до українців, повернення "МакДональдза" та бульдог Марік з Маріуполя: відверта бесіда з Дмитром Кулебою у "Тихому вечорі з Оленою Кравець"
• Коли ти смієшся над ворогом, він стає смішним: міністр оборони Олексій Резніков у "Тихому вечорі з Оленою Кравець" розповів про роботу та особисте життя
• "Пішла покаялась, і батюшка дуже сміявся": як Ніна Матвієнко називає москалів та як співає сучасних пісень
• Про борщ, Різдво та підготовку до "Євробачення": гурт TVORCHI — гості шоу "Тихий вечір з Оленою Кравець"
• Допомога ЗСУ, лагідна українізація та батьківство: Володимир Дантес у шоу "Тихий вечір з Оленою Кравець"
• Про зламаний палець, гуцульські традиції та "кров москаля": гурт KAZKA у "Тихому вечорі з Оленою Кравець"
• Новий альбом, новорічні традиції та село майбутнього: Wellboy в гостях у "Тихого вечора з Оленою Кравець"
• Засівалочки, танці та несподівані факти з життя коміка: Василь Байдак у "Тихому вечорі з Оленою Кравець"
• Змайстрував "котячий КПП" та пошив форму: військовий Олександр Ляшук та його кіт Шайба у "Тихому вечорі з Оленою Кравець