Як звучить Україна: в гостях у "Тихого вечора з Оленою Кравець" автори унікального проєкту

Нещодавно в YouTube з'явився унікальний проєкт, який не має аналогів у світі, — "Як звучить світ… Україна". Команда об’їхала п’ять міст, аби зрозуміти, як звучить кожне. Результат — 120 годин аудіо першого сезону проєкту, у якому йдеться про Чернігів, Одесу, Львів, Карпати, Київ і довоєнний Харків.

Троє талановитих людей, які створили "Як звучить світ… Україна", — гості сьогоднішнього випуску програми "Тихий вечір з Оленою Кравець" телеканалу "Дом". Це сімейне подружжя Наталя та Євген Синельникови та Євген Філатов.

Наталя є авторкою та продюсеркою проєкту, Євген — режисером та продюсером, багато хто його пам'ятає як одного з ведучих та режисера шоу "Орел і решка". А музикант і композитор Євген Філатов (сценічне ім'я The Maneken) спробував себе у ролі ведучого "Як звучить світ… Україна".

Ведуча — Олена Кравець, співведучий — Юрій Карагодін.

— Я вас вітаю з класним, потужним проєктом, який народився під час війни.

Євген Синельников: Насправді він народився трішечки раніше, але склався він під час війни.

Наталя Синельникова: Народився він у моїй голові. Я Жені розповіла цю ідею. Він послухав і сказав: "Кицю, дуже гарна ідея, але в цій історії композитор повинен глядачу показувати, як він створює музику. Ось тут і буде магія". І хто, як не Євген Філатов, мів стати цим композитором.

— Євгене, ви там настільки на своєму місці, навіть якусь нову вашу грань розкрив цей проєкт.

Євген Філатов: Це для мене був дійсно виклик, бо я ніколи не пробував себе як ведучого і не багато разів показував, чим я саме займаюсь у студії. Тобто це такий для мене виклик. Тому я трохи нервував. І коли ми почали знімати, я такий: "Друзі, ми…" У відповідь: "Стоп, стоп, які друзі? Ти не ведучий, ти композитор, будь собою".

Євген Синельников: Я запам'ятав, як Жека казав: "Та кому це буде цікаво, кому потрібні ці звуки?". А я: "Ні, ось звук, який ми записали. А ось розкажи, що ти з ним зробив, як воно поєдналося".

Наталя Синельникова: У 2021 році ми зняли пілотну версію — Харків. Вона у нас вийде шостим випуском, це буде остання серія. Це той [довоєнний] Харків, який був і залишається нашим улюбленим Харковом. Там ще є Салтівка. Тому ми глядачам покажемо, як звучав Харків.

— А які ще міста?

Євген Синельников: Чернігів, Одеса, Київ, Карпати, Львів та Харків.

— Я розумію, що внутрішньо у вас було питання: навіщо ми це робимо? От яка місія проєкту, який сенс?

Євген Синельников: Знаєш, мені здається, що можна зараз багато слів казати про те, що українці сильні, показуємо життя, показуємо унікальні звуки міста... Але насправді, мені здається, головна мета — надихнути. Я нещодавно прочитав таку фразу: "Люди змінюються у двох випадках — або з відчаю, або від натхнення". То це проєкт для того, щоб надихнути на зміни.

Євген Філатов: Завдяки проєкту багато людей, які зараз вимушені жити в інших країнах, мають можливість потрапити до свого рідного міста або подивитися на інше красиве місто України, де вони, мабуть, ніколи не були.

Наталя Синельникова: Це була грантова угода, нам допоміг USAID Ukraine (Агентство США з міжнародного розвитку, — ред.). Коли ми минулого року навесні виїхали з окупації, з Бучі, нам написали: "Друзі, ми дуже віримо в цей проєкт, чи не хочете ви далі продовжувати?" А на той час я була в такому психологічному стані, що не хотілось нічого. Ну, як і всі творчі люди, коли душа вже так розірвана, що ти її зашивай — не зашиєш.

Євген Філатов: То був той самий момент, коли ми навіть музику не слухали.

Наталя Синельникова: Так, ми виїхали з Бучі й ми не могли навіть музику слухати. А цей проєкт ми бачили як розважальний, і ми не розуміли, як ми можемо ним зараз займатися, як можна цей проєкт показати. І я безмежно вдячна обом Женям, що вони сказали: "Добре, ми готові".

— Я бачила серію про Чернігів. Вам вдалося показати внутрішню мелодію міста. Вона у сьогоднішньому Чернігові вже по-іншому звучить, але вам вдалося її відтворити.

Євген Філатов: Тому що в цьому проєкті ми відкриваємо зовсім інший світ. Люди звикли дивитись картинки, а тут ми навіть нічого не показуємо, але даємо послухати.

— Подивитись вухами, побачити неймовірне поєднання звуків і картинки. Вразила Одеса. Бо ми всі добре знаємо це місце, і наше сприйняття Одеси дуже заштамповане — ну, море, піду на Привоз. А у вас вийшло зовсім несподівано і так класно. Ми всі зараз по-новому вивчаємо наші міста і країну, і ви додаєте цьому загального об'єму. А з якими труднощами довелося мати справу?

Євген Філатов: Ми приїхали до Одеси. Одеса порожня. Ні людей, ні машин. Матеріалу для мене не вистачало, і це можна побачити у випуску. І довелося щось вигадувати, віддзеркалювати у своєму музичному світі, якось показати. Нас зустріла нетипова Одеса, і музика також створилася нетиповою для Одеси.

Євген Синельников: А ще зараз важко знімати. Наприклад, знаменитий Воронцовський маяк не можна зараз зняти. Є локації, які тобі кажуть, що не можна знімати, а ще є така самоцензура. Наприклад, знімали Карпати. Ой, як красиво. Але тут міст, тому не будемо знімати. Тому зараз знімати міста трішечки важкувато, щоб розкрити їх.

— Євгене, а ти ж з Донецька. Якими звуками закарбувалося в тебе рідне місто?

Євген Філатов: Це кінець зміни на Донецькому металургійному заводі — гудок. Він звучить, як десь далеко-далеко якийсь монстр у фантастичних фільмах. І це було щодня о 7:00, 15:00 та 23:00. І я мрію дати всім можливість послухати, як звучить мій рідний Донецьк.

— Так, і ми всі ще обов'язково почуємо, як звучить Крим. А ще є такий феномен — автономна сенсорна меридіональна реакція — це спосіб заспокоюватися, така певна реакція на дуже приємні звуки. І у вашому проєкті теж є певні звуки. Особливо мені запам'ятався шурхіт крил качок під час злету.

Євген Синельников: А ще є звук гриба: коли його викручують, він аж хрумтить. А ти навіть ніколи не замислюєшся, який звук має гриб. І потім завдяки Євгену це в музику складається, й ти чуєш цей гриб і розумієш, що це дійсно звук Карпат.

— А які для вас на сьогодні найприємніші звуки в Україні? Топ три.

Наталя Синельникова: Я зразу скажу — це звук нашого прапора, коли він майорить. Ми були у селищі Верховина у Карпатах, в Одесі, і я Жені завжди кажу: "Будь ласка, дай мені його послухати — просто як він на вітрі майорить".

— Бо це певний символ свободи, волі…

Наталя Синельникова: Можливо, до цієї страшної біди, яка в нас є, я б раніше не звертала на цей звук уваги. Але зараз…

Євген Синельников: Відчуття прапора насправді змінилося. Бо раніше це було: ну, прапор і прапор. А зараз: це мій прапор.

Євген Філатов: Для мене, як для музиканта, було дуже цікаво послухати, як звучить отара. Тобто кожна вівця має свій дзвіночок. Вони різні за розміром, різні за тоном. А в отарі їх дуже багато. Це просто океан. Я такого ніколи не чув.

А продовжуючи тему, звісно, відбій повітряної тривоги, я це люблю.

— А тепер кілька питань про ваше життя. Наталю, Женя освідчився вам в окупації, гадаю, що ви ніколи не могли уявити собі такого досвіду. Що це за відчуття, як можна їх описати?

Наталя Синельникова: Я, як кожна жінка, завжди відчуваю, що ось-ось настане та мить, коли твій коханий нарешті щось скаже.

Знаєте, тоді це було так швидко і спонтанно. Це був третій день окупації, ми ховалися в підвалі. І ось він взяв мене за руку і сказав: "Ти будеш моєю дружиною?" Напевне, я мріяла про інше освідчення. Звісно ж, як і всі ми, дівчатка. Але я вдячна йому за те, що він зробив це саме тієї миті. Бо саме в цей момент я отримала таке потужне плече, тобто мені було страшно, були мої діти… І тут раптом чоловік, який отак бере тебе за руку…

— Женю, я чула, що ти працюєш над благодійним проєктом. У тебе є ідея, аби вулиці в Ірпені відновлювали великі світові корпорації. Як це має бути?

Євген Синельников: Ця ідея прийшла після того, як я з дружиною побував у батьківському будинку. Там ціла вулиця таунхаусів згоріла, є декілька таких вулиць. І мені здається, що було б класно, якби всю вулицю відбудував, наприклад, той самий Google. В чому ідея? Люди отримують своє житло, а корпорація Google отримує рекламу, тому що вони можуть зробити цю вулицю, вона може мати вигдяд у стилі Google.

І якщо буде декілька вулиць — тут Google, тут Ikea, тут Mercedes — то вони можуть одна від одної відрізнятись. І це плюс таке наочне рекламне проявлення. Тобто, з одного боку, великі корпорації відбудовують Гостомель, Бучу, Україну, а з іншого — вони отримують для себе класне рекламне проявлення, якого нема ніде в світі. І це може бути колаборація, яка буде вигідна обом сторонам.

— Дружину Євгена Філатова Наталю ми знаємо як співачку ONUKA. У вашому житті було, як ви казали, 100% музики. Але потім з'явився Сашко. Скільки тепер відсотків часу йде на музику, а скільки на Олександра Євгеновича?

Євген Філатов: Перший рік цієї війни здавалося, що музики не буде взагалі більше. Але зараз ми працюємо над новим альбомом, ми вже повернулися. Тобто зараз це десь 60% на 40%. Це в мене, знаєте, як дисципліна якась: у сина денний сон, ага, в мене є дві годинки, 17:00 — все, я приділяю увагу сину. І цей таймінг мене, навпаки, концентрує, дисциплінує. Тобто ми працюємо, чекайте на нову ONUKA.

Також ведучі запропонували гостям гру "Відгадай звук", під час якої ви дізнаєтесь, як звучать краплі води, що падають у Мармуровій печері в Криму, легендарний літак "Мрія", шпиці для плетива, пес біля офісу Дмитра Гордона, як Борис Джонсон п'є чай в "Укрзалізниці" та як президент Володимир Зеленський мріє про відпустку та пиво.

---

Гостями нового випуску "Тихого вечора з Оленою Кравець" стали: мер міста-героя Бучі Анатолій Федорук, творці унікального українського проєкту "Як звучить світ… Україна" — музикант та саундпродюсер Євген Філатов (The Maneken), зіркове подружжя Наталя та Євген Синельникови. Музична гостя — LELY45.

Ще цікаве з "Тихого вечора з Оленою Кравець":

• Їхніми голосами говорять герої мультфільму "Мавка. Лісова пісня": в гостях у "Тихого вечора з Оленою Кравець" Наталка Денисенко та Назар Задніпровський
• Про президента на передовій, про націю воїнів і про скарги від тещ: Ганна Маляр у програмі "Тихий вечір з Оленою Кравець"
• Коли ти смієшся над ворогом, він стає смішним: міністр оборони Олексій Резніков у "Тихому вечорі з Оленою Кравець" розповів про роботу та особисте життя
• Доброго тихого вечора, ми з України: Віталій Кім — гість шоу Олени Кравець
• "Пішла покаялась, і батюшка дуже сміявся": як Ніна Матвієнко називає москалів та як співає сучасних пісень
• Про кулінарне шоу, розробку мобільного додатка та нове кохання: Даша Астаф'єва у "Тихому вечорі з Оленою Кравець"
• Допомога ЗСУ, лагідна українізація та батьківство: Володимир Дантес у шоу "Тихий вечір з Оленою Кравець"