Як пережити втрату близьких людей — поради психологині Наталії Підлісної

Наталя Підлісна. Фото: kanaldom.tv

Через війну горе, здається, не оминуло жодної української родини. Корисні поради, як впоратися з власною втратою, як підтримати інших, та які слова добирати у такій непростій ситуації розповіла психологиня Наталя Підлісна в ефірі "Ранку Вдома". 

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Що таке горе з точки зору психології?

— Горе — це реакція на втрату важливої людини, частини своєї ідентичності або спільного майбутнього. Це психічний процес, який завжди у всіх однаково важкий. Коли ми втрачаємо друзів, ми втрачаємо те, що самі обрали в своєму житті. Коли втрачаємо членів родини, втрачаємо те, що нам дано. Втрачаємо згадки про минуле, підтримку, традиції, секрети, які нікому вже не можемо розповісти.

— А як відбувається переживання горя? Чи є етапи цього процесу?

— Так, етапи є. Перше — визнання того, що сталося, що є втрата. Слова "ніколи", "не повернеться", "такого вже не буде" набувають сенсу. Неможливо почати переживати втрату, доки сам факт втрати не буде визнаний. Якщо у людини є заперечення, то робота горя блокується. Часом на довгі роки. Другий етап — переживання сильних почуттів: печалі, гніву, провини. Мої клієнти часто кажуть, що відчувають провину за, те що вижили і не пішли на війну, а друг пішов і загинув. Треба пережити всі важкі почуття, які супроводжують втрату. Іноді біль втрати переживається як апатія або відсутність почуттів. Третє — кімната пам'яті і вшанування зв'язку з тим, хто пішов. У вас повинні бути дні пам'яті, фото з другом на столі чи на стіні, зізнання йому в повазі, любові.

— Що треба і не треба робити оточуючим тих людей, котрі переживають втрату?

— Не потрібні запевнення на кшталт "не треба переживати", "все буде добре", "буде інший друг". Допоможе присутність людини, яка об'єктивно скаже: "Так, сталося щось жахливе, нічим не можна перекрити це горе". Заважає завантаженість роботою. Інколи людина закидає себе справами, щоб уникнути болю. Але робота горя вимагає часу і фізичного простору, щоб поплакати наодинці. Допомагає висловити в монолозі, зверненому до загиблого, що ви відчуваєте, коли уявляєте його. Висловлюйтесь максимально експресивно, ніби він зараз фантастичним чином вас почує. Допомагають відповіді на такі питання: що я хочу взяти з собою від цієї людини? Що хочу залишити в минулому? Які мої улюблені спогади про цю людину? Коли відповісте на ці питання, ви будете готові сказати йому "до побачення".

— Які слова підтримки будуть доречними в такій ситуації?

— "Я поруч. Скажи мені, якщо тобі щось треба". "Я завжди допоможу тобі". "Я розумію твій біль". "Якщо я можу чимось допомогти, скажи мені чим". Треба просто приїхати, збити подушку людині, привезти щось смачненького, погодувати, вивести на прогулянку.

Читайте також: Як адаптуватися на новому місці — поради переселенцям від психологині Наталії Підлісної

Прямий ефір