"Я розумію, як їм боляче": про допомогу переселенцям та мешканцям окупованих територій говоримо з очільницею Мінреінтеграції Іриною Верещук

Віцепрем'єр-міністерка України — міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук в інтерв'ю телеканалу "Дом" розповіла про плани міністерства, практичні рішення для мешканців окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО), програми для переселенців та Стратегію інтеграції тимчасово переміщених осіб.

Ведучий — Василь Панасюк.

— Ви майже два місяці на посаді міністра і, найімовірніше, вже ознайомилися зі станом справ. Які основні підсумки року в роботі вашого відомства?

— Як ви знаєте, до міністерства я прийшла в листопаді. Тобто занадто мало часу, щоб оцінити цілий рік роботи, але достатньо, щоб зрозуміти, що я робитиму наступного року. Я і мій колектив. Колектив молодий, наполегливий, мотивований. Я їм дуже вдячна за ті два місяці, які ми провели разом, бо ми багато зробили.

Без зайвої скромності скажу, що нам вдалося все-таки досягти певного успіху, коли ми говоримо про нормотворчу роботу. Ми ухвалили кілька постанов. І тут я вдячна і Кабінету міністрів, і тим людям, які приєднувалися. Тому що це і суспільний сектор, внутрішньо переміщені особи (ВПО), які подають ідеї з особистого досвіду, негативного досвіду. Зустрічаючись із ними, ми напрацювали кілька постанов, і я думаю, що вже з наступного року вони запрацюють на повну силу, допомагатимуть, наприклад, нашим пенсіонерам.

Було розроблено та проголосовано порядок нарахування пенсій, які не були виплачені у певний період з 2014 до 2018 року нашим внутрішньо переміщеним особам. Це було несправедливо. І я вважала, що маю докласти максимум зусиль, щоби цю справедливість відновити.

Також ми ухвалили постанову для нашої молоді, і я запрошую всіх на сайт, де можна ознайомитися з перевагами підготовчих курсів "Крим-Україна" та "Донбас-Україна" для вступу до українських вишів. До того ж учасники з окупованих територій одержують стипендію — 7400 грн (без вирахування податків та зборів, — ред.), а якщо на руки — 6500 грн на місяць. Я вважаю, що це хороший мотиватор, щоби приїхати до нас і навчатися.

— А що не вийшло?

— Є недоробки. Поки що ми не змогли охопити кілька законодавчих змін. Я говорю про правовий захист осіб та сімей, які постраждали від російської агресії. Ми вносимо зміни, коригуємо, дивимось, чим допомогти. Вже є постанова, яка змінює порядок нарахування таких виплат та допомоги. Але це все — процес. Процес, який продовжується. Це бюрократія. Ми, звичайно, докладаємо енергію, і як людина, яка очолює міністерство, я розумію, як це зробити. Проте є ще деякі недоробки.

— Роботу попередньої команди міністерства було зосереджено більше на складанні стратегічних документів, таких як Стратегія реінтеграції тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Таких як законопроєкт про перехідний період, який ще не ухвалили. Чи не вважаєте ви, що гуманітарному напряму було приділено недостатньо уваги?

— Стратегії, звичайно, теж потрібні — вони показують, куди ми рухаємось, для чого ми це робимо та яка динаміка має бути присутньою. Це дуже добре. І я вдячна попередньому керівництву, яке такі стратегії розробило.

Моя місія... Я жартома кажу, що я не спеціаліст зі стратегій. Я фахівець із втілення їх у життя. Тобто практична складова, гуманітарна складова (і тут ви маєте рацію) шкутильгала і шкутильгає досі. Я не скажу, що все зроблено. Ще багато роботи потрібно зробити. Але мій пріоритет — це ті практичні гуманітарні завдання, які стоять перед міністерством у межах виконання стратегії реінтеграції.

Що я маю на увазі. Ось нещодавно я відвідала Луганську область, КПВВ "Станиця Луганська". Це єдиний контрольний пункт в'їзду-виїзду (КПВВ), який зараз працює більш-менш. Росія блокує прохід наших людей через КПВВ. Фактично на Донеччині з чотирьох КПВВ не працює нормально жоден. Хоча ми забезпечили їх усім необхідним — облаштували модулі, технічну та сервісну зони. Але маємо те, що маємо.

На КПВВ "Станиця Луганська", наприклад, я побачила проблему, яку зараз намагаюся розв'язати разом із прем'єром, і президент нам у цьому також допомагає. Так, ми маємо обмеження щодо COVID-19. Усі, хто прибуває через КПВВ на підконтрольну територію, повинні встановити мобільний застосунок "Вдома" — він контролює, що якщо у вас є негативний тест на коронавірус, ви не йдете на самоізоляцію або обсервацію на 10 діб. Але для встановлення програми потрібен смартфон. Люди не мають грошей, щоби купити смартфон, літнім людям складно розібратися, як завантажити програму, як її активувати. І при мені плакала жінка, бо не могла завантажити програму, а в неї були куплені квитки, і це була величезна проблема.

Я повернулася з Луганщини та прийшла з розв'язанням цієї проблеми до прем'єра, а потім і до президента. І вони мене підтримали. І якщо все буде добре, ми до кінця року знімемо обов'язковість встановлення програми "Вдома", щоби люди не страждали.

Тому що мене дивує підхід, коли ми говоримо, що КПВВ — це також як кордон, умовно, з Російською Федерацією. Якщо ми говоримо про реінтеграцію, політику, яка спрямована на людей і для людей, то не може бути митних переходів у частині Донецької чи Луганської областей, або на Чонгарі чи Каланчаку — на кримському напрямку. Там не можуть стояти прикордонники. Там не можуть діяти правила, що застосовуються до всіх іноземців та осіб, які перетинають кордон держави. І ось у чому відрізнятиметься моя політика від політики попередників. Я вважаю, що саме так ми маємо рухатися. Крим — це Україна, і Донбас — це Україна. Чим менше перешкод ми створюватимемо людям, особливо молодим людям, особливо тим, хто вирішує, куди поїхати вчитися, куди поїхати працювати, де пройде їхнє майбутнє…. Чим менше таких перешкод буде, тим швидше реінтеграція відбудеться. Ось чим ми займатимемося на конкретному прикладі найближчими днями та місяцями.

— Болюче питання — паспортизація мешканців окупованих територій. З одного боку, ми маємо паспортизацію російськими документами. З іншого — у нас практично закриті КПВВ, тобто люди не мають доступу до державних послуг України. У зв'язку з цим, чи розглядається якась спрощена процедура набуття українського громадянства жителями непідконтрольної частини Донбасу?

— Так звичайно. І не лише ці проблеми, які ми зараз намагаємось розв'язати, будуть передбачені у законопроєкті, який, сподіваюся, на початку 2022 року ми внесемо до зали Верховної Ради для голосування.

Йдеться про адміністративні процедури. Зараз багато документів [жителів окупованих територій] треба оформляти через судові позови. І це затягує та значно ускладнює доступ до правосуддя. Це зокрема у питанні ціни. Ці справи не розглядаються невідкладно, а якщо у судді по 400 справ, то коли він розгляне ще й цю справу? Вона не розглядається. І очевидно, що це дуже ускладнює людям вибір, коли вони роблять його на користь України. Я не хочу вірити, що вони розглядають як опцію Російську Федерацію, тому що Російська Федерація є окупантом. І люди, які зараз мешкають на тимчасово окупованих територіях, чудово це розуміють, перебуваючи заручниками ситуації.

І я ніколи їх не звинувачуватиму в тому, що вони неправильно зробили вибір, що вони оступилися, або помилилися. Я вважаю, що вони — заручники.

І наш обов'язок як Міністерства реінтеграції, мене як міністерки з питань реінтеграції, — зробити так, щоб у людей був вибір. І цей вибір має бути максимально спрощений у процедурних питаннях. Щоб це не займало роки.

І спрощення процедур допоможе нам "зшити" наші дуже болючі території. Але спочатку нам треба "зшити" долі людей, долі сімей. За останні півтора місяця я 5 разів була на Донеччині, Луганщині та на Херсонщині. І спілкувалася з людьми, родичі яких перебувають за лінією дотику.

І я розумію, як їм боляче. Моє завдання — зробити так, щоб їм було менше боляче.

— Нещодавно президент Зеленський зареєстрував у Верховній Раді низку законопроєктів щодо множинного громадянства. І в них зазначено, зокрема, процедуру позбавлення громадянства України за наявність російського паспорта, й інші санкції передбачені, наприклад, штрафи. Чи буде покарано людей, які вимушено отримали російський паспорт?

— Ви правильно сказали — вимушене отримання російських паспортів. І це робить санкції чи кримінальне переслідування таких людей неможливим. І навіть якщо хтось добровільно написав заяву, слід розуміти, що людина перебуває в умовах тимчасової окупації. Це агресивна політика Кремля, яка налаштовує людей, громадян України саме на такий формат співжиття та співіснування. І ми не можемо людей у цьому звинувачувати.

Інша справа, що ми не визнаємо і не визнаватимемо паспорти, отримані таким чином. Це не той шлях, який передбачено законодавством. І незабаром розглядатиметься законопроєкт про множинне громадянство. У ньому теж буде виписана норма, яка унеможливить отримання громадянства Російської Федерації таким чином.

Тобто тут питання не до людей, а до відповідальності самої Росії за те, що вона робить усупереч міжнародним договорам, міжнародним конвенціям і навіть Мінським угодам. Тут питання не до тих, хто отримував паспорт, а до тих, хто їх видавав таким насильницьким, примусовим чином.

— Є проблеми із забезпеченням житлом переселенців. Так, є низка програм, за якими переселенці можуть розраховувати на отримання квартири, але за фактом — черги там практично нерухомі. Єдина програма, яка цього року працювала, це іпотечний кредит під 3%. Як питання з житлом вирішуватиметься наступного року?

— Дуже болісне питання.

Лише 12% із числа внутрішньо переміщених осіб мають власне житло. Решта — або орендують, або живуть у родичів, або розв'язують питання іншим чином.

І це надзвичайно велика проблема. Так, темпи забезпечення житлом у 2021 році у рази вищі, ніж у 2019-му. Але це дуже мало у порівнянні з потребою. Тому ми зараз йдемо на те, щоб 2022 оголосити роком житла.

Нам допомагає уряд Німеччини, інші уряди наших партнерів-союзників із Канади, США, Великої Британії — це дуже добре, і ми їм за те вдячні. Але цього недостатньо.

Туреччина допомагає і хоче побудувати 500 квартир для внутрішньо переміщених осіб з кримських татар, а також військовослужбовців АТОшників із внутрішньо переміщених осіб. І це дуже добре, ми зараз прикладаємо достатньо зусиль, щоби вже у 2022 році таке будівництво почалося. Тому що ця тема вже 2 роки триває.

Якщо говорити про державний бюджет, то, наприклад, бюджет нашого міністерства на такі виплати — 120 млн грн на наступний рік, і це дуже мало.

Плюс, і тут я дякую президенту України, який почув, наскільки важливою та терміновою є потреба у житлі саме внутрішньо переміщених осіб, та оголосив, що 20 млрд грн з держбюджету буде зарезервовано під іпотечно-кредитні програми для ВПО з державних службовців, вчителів, лікарів, бібліотекарів тощо. Це також допоможе розв'язати й кадрове питання, бо ті ж Донецька та Луганська області страждають через відсутність кваліфікованого, наприклад, медичного персоналу. І якби людина знала, що вона отримає іпотечний кредит під 3% на житло в Луганській та Донецькій областях, звичайно ж, вона зробить вибір на користь цих регіонів. І зараз ми шукаємо механізм, і до кінця січня ми його знайдемо.

Таким чином, ми маємо амбітну мету — 3000 квартир наступного року. Подивимося, як вийде, бо якщо 500 квартир переселенці отримають за допомогою Туреччини, то решта 2500 — це потрібно ще напрацювати.

Тому проблему я знаю, проблема вирішувана, до неї потрібно просто докласти чимало зусиль, які ми докладемо, і велике бажання, яке ми маємо. Бо таке бажання і така мотивація у нас є від президента України, від прем'єр-міністра України, а найголовніше — в очах тих людей, які отримували ці квартири. Коли я вручала ключі від квартир в Новому Айдарі на Луганщині, я бачила ці сльози, жінки казали: ми навіть не вірили, що це можливо, ми навіть не мріяли, що у нас буде свій куточок — у теплі, у добрі, ще й із побутовою технікою.

— Ви ухвалили стратегію щодо реінтеграції переселенців в українські громади. Чи можете докладніше розповісти про цей проєкт, що він передбачає?

— У Стратегії реінтеграції внутрішньо переміщених осіб є 7 конкретних цілей. Житло ми вже обговорили, освіту обговорили. Робота, яку потрібно забезпечити, зокрема, і робота з молоддю, і забезпечення пенсіонерів усім необхідним. Тобто фокус на вразливі категорії наших громадян.

Наприклад, усі ці роки працевлаштований переселенець отримує допомогу у 442 грн. Це ж мізер, це ні про що. І тут треба переглянути: є, наприклад, люди, які вже мають і квартири, і машини, вони нормально соціалізувалися, живуть у Києві, і дай боже, щоб жили ще краще. А є люди, у яких ані куточка, ані роботи, і хоч повертайся туди [за лінію дотику], хоча знають, що там ще гірше. Тому мій фокус буде на таких людях, які потребують опіки та уваги держави.

І наша стратегія детально розписує, як ми рухатимемося, до яких категорій ми йтимемо насамперед. Наприклад, молодь. Я зроблю все, щоби збільшити кількість молодих людей, які зараз вирішують, куди їхати для вступу, щоби це було на користь України. У нас є виші-переселенці, які переїхали, і там теж працюють люди, які знають і менталітет людей з Донеччини та Луганщини, й розуміють їхні особливості та потреби. Чому б нам не зробити так, щоб вони відчували свою потребу, свою важливість для держави, адже вони надзвичайно талановиті.

Я зараз куди не йду, мені кажуть: ми — з Донецька, ми — з Луганська. Наприклад, у Національній опері прима-балерина — внутрішньо переміщена особа з Донецька, і я завітала на виставу — всі просто в захваті, зал аплодує. І я розумію, як важливо, щоби ми таких переселенців оточили турботою, а головне — допомогли матеріально. І така допомога закладена у стратегії.

Наприклад, ми допомагатимемо з роботою. До того ж зі своєю роботою. Скажімо, перший грант у 10 тис. дол., який надає Канада чи Велика Британія, для початку свого невеликого бізнесу. Ми допоможемо зареєструватися і допоможемо, так би мовити, взяти вудку до рук — хіба це погано? І таких проєктів зараз дуже багато.

Я вдячна партнерам, які це розуміють. Тому що іноді виникають певні непорозуміння: нам кажуть — давайте говорити про їхню психологічну реабілітацію. І це потрібно, звісно. Але мій акцент зараз на матеріальному, тому що це допоможе відчути себе людиною, а потім на духовних речах, хоча вони теж важливі не менше. І перший рік, перші місяці я спробую зосередитися на цьому, а коли це дасть результат, рухатимемося далі.