Взаємне випровадження дипломатів: про російсько-українську ситуацію говоримо з дипломатом Олегом Бєлоколосом

Олег Белоколос. Фото: Facebook

Україна висилає російського консула в Одесі. Він повинен залишити країну до 30 квітня. Це відповідні дії на оголошення 26 квітня персоною нон грата працівника посольства України в Москві. Українське дипвідомство вважає це продовженням антиукраїнської кампанії в Росії.

"Повністю відкидаємо голослівні звинувачення про те, що оголошений персоною нон грата український дипломат нібито займався діяльністю, несумісною з дипломатичним статусом. Працівник посольства України в Москві не здійснював ніяких дій, які виходили б за межі його дипломатичних і консульських функцій", — йдеться в заяві Міністерства закордонних справ України.

У чому причина того, що відбувається і чи буде посилюватися "дипломатичний" конфлікт — у програмі "На самом деле: Крым" телеканалу "Дом" говоримо з дипломатом, головою правління "Майдану закордонних справ" Олегом Бєлоколосом.

Ведучий програми — Дмитро Сіманський.

— Що означає ця безпрецедентна війна взаємного випровадження дипломатів? Випровадження російських дипломатів з інших країн загалом, і консула Росії в Одесі зокрема?

— Почнемо з України. Для мене особисто, як для людини, яка пропрацювала 18 років у темі Міністерства закордонних справ, і просто як громадянина України, з самого 2014 року було незрозуміло — як можна підтримувати дипломатичні, консульські, торгово-економічні відносини з країною-агресором. Не зрозуміло мені це і зараз, хоча сьогодні ситуація дещо вже змінюється в позитивний бік, хоча б ми почали вводити санкції проти явних агентів впливу.

Проте я не зовсім розумію, чому ми підтримували економічні зв'язки, чому у нас працюють дипломатичні представники Росії на території України. Тобто цим самим ми підриваємо свої позиції в тій же інформаційній війні. І, звичайно, це не працює на користь України.

Що стосується останніх скандалів, оголошення дипломатів персонами нон грата — це все наслідок тієї політики, яку здійснює Росія вже не перший рік. Її агенти працюють у багатьох європейських країнах і вони вже досить багато там "наслідили", й це зрештою спричинило обурення, тому почали висилати російських дипломатів. І раніше були такі випадки. Ну, а Росія у відповідь, користуючись міжнародно визнаним принципом взаємності, теж висилає дипломатів цих країн.

— Наскільки добре спецслужби країн перебування знають, хто з дипломатів є дипломатом, а хто — представником розвідки?

— Уявні "дипломати", які користуються дипломатичним прикриттям, дуже легко виявляють представниками спецслужб країн перебування. Є відповідні ознаки, про це багато написано, знято море фільмів.

Є безліч ознак, за якими рано чи пізно розпізнають "дипломатів"-спецагентів. Наприклад, справжній дипломат працює в посольстві, іноді виїжджає на зустрічі. А працівник спецслужб (спецагент) переважно перебуває поза посольством, він постійно на зустрічах, у нього хороша квартира, у нього і машина краща, ніж у звичайного дипломата. Зазвичай спецагенти — це працівники, які користуються легендою пресслужби, тобто прикриття з погляду проведення якихось контактів, постійних зустрічей, у них є акредитація в пресклубах. Це не працівник, який змушений займатися аналітичною роботою в посольстві. Або агенту підбирається легенда, наприклад, що він — працівник, який займається культурними зв'язками, що дає змогу йому, користуючись знову-таки цією легендою брати участь у культурних заходах, заводити знайомства, контакти, постійно знову-таки перебувати поза посольством. Говорячи про це, я не відкриваю якийсь там секрет.

— Ось тоді секрет для мене — чому в Україні працює федеральне агентство "Россотрудничество"? І чи існує на території Росії, наприклад, якесь "укрсотрудничество", яке за аналогією роздає гранти, здійснює якусь проукраїнську діяльність? За принципом взаємності, про який ви говорили.

— На щастя, "Россотрудничество", наскільки я зрозумів з недавнього указу президента, свою діяльність вже мало припинити. На жаль, це сталося тільки на сьомому році війни.

Не секрет, що це начебто такий культурно-розвідувальний центр, який дозволяє абсолютно спокійно російським явним і неявним агентам працювати в країнах перебування. Такими прикриттями користувалися активно ще розвідники Радянського Союзу. У них були посади в агентстві друку "Новини", в представництві "Аерофлоту", в культурних центрах Радянського Союзу за кордоном. Вони активно працювали. І росіяни використовували ось цю можливість.

Я сподіваюся, що тепер ця така лазівка прикрита, хоча її повинні були вже давно прикрити. Не зрозуміло знову ж таки для мене, чим керувалася Україна, коли дозволяла існувати цьому центру.

Що стосується українського центру на території Росії. Відверто кажучи, не знаю, в якій він сьогодні перебуває ситуації. Я чув, що в його роботі були серйозні проблеми з боку російської влади. Але я впевнений, що навіть якщо він продовжує свою діяльність, то під таким щільним контррозвідувальним контролем Російської Федерації, що навіть звичайна культурно-освітня робота навряд чи в нормальних умовах там можлива.

— Поговорімо про інформаційну війну. Прочитав повідомлення про навчання українських військових. Згідно з озвученою легендою: вчилися балістичними ракетами накривати місця посадки ворожого десанту на ворожі кораблі та вертольоти. Таке питання: це випадково так докладно поширюють легенду навчань?

— Ну, я, власне кажучи, не військовий експерт. Але як людина, яка служила в армії, прекрасно розумію, що демонстрація сили — це готовність країни давати відсіч можливому нападу. В цьому плані я, власне кажучи, чудово розумію і наміри керівництва України, й ті мотиви, які стояли за легендою навчань російських військових, які демонстративно проводили всього декілька тижнів тому — висадку десанту в себе і обстріл території ймовірного противника з кораблів їхнього Чорноморського флоту.

— Тобто це ми відповідаємо легендою на легенду, так би мовити?

— Так, ми відповідаємо сценарієм на сценарій. Ось вони нам продемонстрували свій сценарій, а ми їм демонструємо свій.

— А ось наш урядовий Центр протидії дезінформації заявив, що Україна не програє інформаційну війну. Як думаєте, чи не занадто оптимістично чи реалістично?

— Війна триває вже не перший рік. Не думаю, що сьогодні час говорити про те, хто виграє, хто програє. Свого часу Україна зробила багато помилок, наслідок яких ми пожинаємо досі. На сьогодні ситуація дещо змінилася, тепер Росія наламала дров. Загалом я не говорив би про те, що хтось виграє, хтось програє. Війна ця триває.

Так, сьогодні у зв'язку з відомими питаннями Росія трошки послабила свій активний інформаційний натиск. Але я не сказав би про те, що Україна виграє. Буквально ось читав статтю на сайті CNN, і там знову ж таки пишуть, що на Донбасі воюють якісь проросійські сепаратисти, хоча ми прекрасно розуміємо, що сім років ніяких сепаратистів не вистачить там воювати. Це знову показує те, що свій натиск нам краще організовувати конструктивно і працювати насамперед із західними медіа, з англомовними ЗМІ. Хоча так треба було діяти, починаючи з 2014 року.

Прямий ефір