Видатні медики України: історія 5 українських вчених

Сучасна медицина здатна вилікувати те, що раніше вважалося неможливим. Більшість відкриттів було зроблено за останні 200 років. Українські вчені зробили неабиякий внесок у цю справу. У сюжеті "Ранку Вдома" розповідаємо про 5 визначних людей у цій сфері: Володимира Беца, Володимира Хавкіна, Олександра Богомольця, Софію Окуневську-Морачевську та Миколу Амосова.

1834 року в Чернігівській області народився Володимир Бец. Найбільше його цікавили таємниці роботи людського мозку. Але ще під час навчання у Київському університеті він також захопився українською історією. Разом із легендарним етнографом та археологом Володимиром Антоновичем медик написав та видав книгу "Історичні діячі південно-західної Росії". Саме так у Російській імперії треба було називати українські землі. Але навіть таке видання дуже не сподобалось можновладцям. Тож вони звільнили Беца з рідної київської кафедри анатомії. Він видав понад 50 наукових праць про анатомію мозку і навіть відкрив новий тип великих пірамідальних нейронів. Їх у світовій медицині досі називають "клітинами Беца".

Бактеріолог Володимир Хавкін народився в Одесі в 1860 році й закінчив місцевий медичний університет, який вважався одним з найкращих у Східній Європі. Незабаром йому пощастило влаштуватися в паризьку лабораторію іншого легендарного вихідця з України — зоолога та імунолога Іллі Мечникова. Саме там Хавкіну вдалося створити першу вакцину від однієї з найнебезпечніших хвороб XIX століття — холери. Бактеріолог мріяв якнайшвидше запровадити вакцину в рідній Україні, але влада Російської імперії вважала вченого політично неблагонадійних і заборонили йому будь-яку практику. Натомість працю Хавкіна оцінили у Великій Британії. І зрештою перша масова вакцинація від холери відбулася в тодішній британській колонії — Індії. Вже там український бактеріолог винайшов першу в історії вакцину від чуми. В Мумбаї й досі працює заснований ним бактеріологічний інститут Хавкіна.

Медицину жодним чином неможливо розвивати без мережі науково-дослідних установ. Зараз це сприймається як прописана істина, але на початку XX століття така ідея здавалася новаторською. І один із таких новаторів в Україні — киянин Олександр Богомолець. Його дитинство було складним та трагічним. Він народився у 1881 році в Лук'янівській в'язниці куди запроторили його матір — українську революціонерку. Юний Олександр планував вчитися на юриста в Києві, але його визнали неблагонадійним. Тоді він переїхав до Одеси й де почав навчання на медичному факультеті місцевого університету. У 1920-1930 роки він не лише перевернув уявлення світової науки про процеси розвитку пухлин в організмі, а й організував всю нову академічну медицину в Україні з престижними університетами та науково дослідницькими центрами.

Роль жінок у світовій медицині тривалий час обмежувалася сестринським доглядом за хворими. І лише з кінця XIX  століття в окремих країнах жінки змогли здобувати ґрунтовну освіту нарівні з чоловіками. Так Софія Окуневська-Морачевська стала однією з перших лікарок України. Вона народилася на Тернопільщині 1865 року. Вивчитися на медика Софії вдалося в Женеві. Проте вдома її диплом не визнавали, бо вона — жінка. Не зважаючи на це українка змогла використати дослідження французької вченої Марії Склодовської-Кюрі та розробила новаторську методику для лікування раку шийки матки за допомогою радіаційного опромінення. Окуневська-Морачевська також стала упорядниця першого словника української медичної термінології. Зрештою вона відкрила власну практику у Львові, де й лікувала пацієнтів до кінця свого життя.

Але будь-який список видатних медиків України був би неповним без цього кардіохірург світового рівня. Микола Амосов за походженням росіянин, але з середини двадцятого століття зв'язав свою долю з Києвом. Тут він відкрив перший в Україні Інститут серцево-судинної медицини та навчив кілька поколінь фахівців у цій сфері. Сам Амосов провів понад 6 тисяч операцій і вперше в історії світової медицини створив протези для клапанів серця. Перші зразки хірург виготовив з власної нейлонової сорочки. Щоб люди якнайменше зіштовхнулися з необхідністю складних операцій на серці Амосов розробив власні методики здорового способу життя та виклав їх у своїх книгах. Сам учений дожив до 89 років. Похований у Києві. Він досі вважається одним із найвпливовіших діячів усієї української науки за останні 100 років.

Читайте також: Науковий фронт: як Україні допомагають Нобелівські лауреати