Вторгнення РФ на початку року: наскільки реально та чим відповість Україна

Росія може атакувати українські кордони та вдатися до вторгнення на південь та на схід. Про це заявив начальник Головного управління розвідки (ГУР) Міноборони України Кирило Буданов у коментарі виданню Military Times. За його словами, ймовірна атака РФ може розпочатися з боку Одеси та Маріуполя, а також через територію Білорусі.

За даними ГУР, наразі біля українських кордонів сконцентровано понад 92 тис. російських військовослужбовців. Передбачається, що противник почне завдавати авіаударів, а також використовувати артилерійську та бронетанкову зброю з висадкою десанту.

Разом із цим Буданов зазначив, що російська влада може використовувати й психологічні операції, які провокують протести та мітинги. За оцінками України та США, загострення конфлікту розпочнеться у січні-лютому.

Американська розвідка вже заявила, що ставиться до стягування військ до українських кордонів серйозно, і не вважає це блефом. США та НАТО попередили Росію утриматися від нападу на Україну, а Велика Британія навіть готова відправити сотні своїх військових до України. Міністр закордонних справ Франції Жан-Ів Ле Дріан наголосив, що у разі вторгнення наслідки для Москви будуть вкрай тяжкими. Він зазначив, що останнім часом у Путіна активно виражаються авторитарні тенденції.

Тему в програмі "Украина на самом деле" телеканалу "Дом" обговорюємо з військовими експертами Михайлом Притулою та Олегом Ждановим, а також політологом Андрієм Золотарьовим.

Ведучий програми — Денис Похила.

— Підтримка нас нашими партнерами. Це останній чинник, який стримує Росію у намірах ще більше атакувати Україну?

Золотарьов: Ні. Самі ж американці визнають, що Росія не дуже сприймає цю можливість зовнішньої підтримки України.

Справа в іншому. Мені здається, саме зараз навряд чи Путін поспішатиме з цим. Хоча б тому, що колосальні кошти вкладені в "Північний потік-2", триває процедура сертифікації, докладаються колосальні зусилля щодо лобіювання, щоб ця процедура минула швидко. Щоби все пішло прахом — логіки немає.

Але треба враховувати, що в США ми бачимо два крила в оточенні Байдена, два підходи до зовнішньої політики. Вони не можуть визначитися, хто головний опонент Сполучених Штатів — Китай чи Росія. Або Китай та Росія разом. Мені здається, зараз дещо активніше грає той бік, який бачить основного опонента в Росії. Тому в Конгресі США вже лежить новий пакет санкцій, який стосується "Північного потоку-2". Тому слід було би позначити російську загрозу через цей фактор військових приготувань Росії, щоби провести це через Конгрес США. Чом би й ні?

Враховуючи те, що в риториці й Путіна, й інших російських керівників почало звучати військове освоєння України з боку НАТО, то, напевно, військові плани вже лежать у російському Генштабі. Те, що йде рух військ, не виключаю, що це відпрацьовується військова логістика у разі, якщо Путін натисне "червону кнопку". Але поки що, мені здається, цю "червону кнопку" у Кремлі ще не натиснули.

Коли зважиться натиснути? Залежить від внутрішньої ситуації в Україні. Ось розраховують на дуже холодну зиму, розраховують на те, що Україна залишиться без вугілля, без газу, з дефіцитом електроенергії. Це може призвести до внутрішньої дестабілізації. І як варіант — можуть з'явитися російські війська в Україні, якщо настає хаос, безвладдя, безладдя, і тоді вони йдуть нібито "впоратися з цією проблемою".

Це не буде так, як 22 червня, коли "без оголошення війни". Але потрібен casus belli (привід для оголошення війни, — ред.). Це може бути якась провокація на Донбасі або внутрішні проблеми України, чого варто побоюватися.

Поки що, я думаю, що вони розраховують на те, що Україна опиниться в ситуації політичної нестабільності. Ось у мене таке відчуття, що на це робиться весь розрахунок.

— А до чого тоді всі ці скупчення техніки, військ РФ біля наших кордонів, ці постійні військові навчання?

Жданов: Почнімо з того, що російська техніка, війська біля наших кордонів у кількості 85-90 тис. стоять ще з 2015 року. Тобто щодо цього ситуація приблизно стабільна. Це перше.

Друге. Ми всі забули про те, що Збройні сили Росії сьогодні зазнають величезної реформації. Вони змінюють організаційно-штатну структуру армії в повному обсязі. Тобто вони залишають бригадно-батальйонну систему й переходять на дивізійно-полкову систему. Тобто повертаються на стару радянську.

Ця реформа Збройних сил Росії є у ​​відкритому доступі. І в ній зазначено, що до 2030 року Російська Федерація на європейському театрі військових дій має сформувати угруповання військ, яке балансуватиме з військами НАТО у Східній Європі.

— Ось зараз Російська Федерація провела в окупованому Криму навчання зі знищення крилатих ракет. Тренування проводили бойові розрахунки зенітних ракетних комплексів С-400 "Тріумф", а також зенітно-ракетних гарматних комплексів "Панцир". Які наші аналоги? Чим ми можемо відповісти Російській Федерації?

Притула: На жаль, наша техніка переважно базується на тих самих основах, що й російська. Тобто на старих напрацюваннях Радянського Союзу.

Проте Україна вже отримала нову техніку на основі сучасних розробок. І на сьогодні нової техніки у нас набагато більше, ніж у Росії.

Це техніка нового покоління, яке дивиться у майбутнє. Наприклад, відбиття крилатих ракет. Уявіть собі: летить, скажімо, 60 американських ракет "Томагавк". Щоб їх знищити, російським військовим потрібно вистріляти усі заряди бойових комплексів С-300 чи С-400. А на наступну партію ракет вони вже не мають зарядів.

Знову ж таки, якщо Україна працюватиме по кораблях російського флоту, які загрожуватимуть Україні, то Росії, в принципі, немає чим відповісти. Адже багато технічних характеристик її навіть найсучасніших комплексів пробиваються сьогоднішніми українськими ракетами.

Тож таке занепокоєння викликало у росіян використання ударного безпілотника "Байрактар" на Донбасі. Так, "Байрактари" сьогодні стоять на озброєнні України, і це техніка, на яку в Росії немає відповіді. Тому що ці безпілотники ще треба побачити, помітити. І їх потрібно ще й поцілити: а ті самі комплекси С-300 або С-400 призначені для більших об'єктів.

А те, як знищуються російські "Панцирі" за допомогою "Байрактарів", ми бачили. Було багато такого відео на YouTube. Тобто "Панцирі" проти "Байрактарів" просто безглузді.

Золотарьов: Але я все-таки серйозніше ставився би до того, що зараз відбувається в Російській Федерації в плані переозброєння. Приблизно 30-40% Збройних сил РФ пройшло переозброєння. Там не найновіші зразки техніки, але в авіації — четверте, четверте з половиною покоління. Це досить серйозна сила. А в нас, на жаль, поки що є окремі зразки сучасної техніки — "Байрактар", "Джавеліни". Але більшість її залишається ще в розробці, або виробництва кінця 1980-х — початку 1990-х років. І це турбує.

— Наразі уряд серйозно взявся за облаштування кордонів. При Міністерстві інфраструктури навіть створять департамент, який займатиметься інфраструктурою, зокрема упорядкуванням наших пунктів пропуску. А міністр внутрішніх справ говорить про 17 млрд грн, які потрібні нам для побудови такої серйозної стіни, огорожі з Білоруссю та Російською Федерацією. Але чи не пізно ми взялися за наші кордони?

Жданов: Краще пізно, ніж ніколи. І нехай на 31-му році своєї незалежності, але ми згадали, що будь-яка держава починається із кордону. Є кордон — є держава. Немає кордону — держави немає. Тож це абсолютно правильний крок.

Подивимося, наскільки він буде успішний, і наскільки він буде реалізований. Але це крайня необхідність для того, щоб обладнати в інженерному та фортифікаційному відношенні наш кордон.

У нас, до речі, особливо на західному кордоні переходи в ідеальному стані. Там справді Європа. А ось між переходами кордон приблизно в такому стані, коли йдуть два прикордонники вздовж невеликої "колючки". Ось це глобальне питання.

Якщо нарешті ми усвідомили необхідність, нас життя змушує, то дай Боже, щоб ми довели це до кінця.

Притула: На жаль, у нас західний кордон укріплений, дійсно, краще за східний. Це недоробка, яка нам залишилася від минулих урядів.

Якщо у нас східний кордон та кордон із Білоруссю майже прозорий, а західний має серйозні контрольно-слідові смуги тощо — це не дуже правильно. Це є логічно неправильним, політично неправильним.

І я гадаю, що питання, які порушені сьогодні урядом, абсолютно вірні. Потрібно переносити кордон саме туди, де він має бути, — між Україною та нецивілізованою частиною людства.

Золотарьов: А я не згоден щодо того, щоби зняти обладнання із західного кордону та перенести на східний.

Адже для безвізу щодо України однією із ключових вимог було те, щоб Україна не стала транзитним пунктом із перекидання мігрантів. Тому, щоби ми не стали частиною проблеми, доведеться тисячу кілометрів білоруського кордону обладнати сучасними засобами. Не йдеться про те, щоби там збудувати стіну. На болотах стіну збудувати важко. Але оснастити сучасними засобами контролю, тепловізорами, датчиками, інженерно-технічно забезпечити держкордон — це цілком під силу. Тобто щоби ми, ще раз наголошую, не стали частиною проблеми міграційної кризи.

А те, що в межах програми "Велике будівництво" вже багато зроблено для пунктів пропуску, я згоден. Це й разючі зміни прикордонних переходів на західному кордоні й не лише. Ось на "Станиці Луганській" нарешті зробили нормальну дорогу. Принаймні на наших кордонах плюси від "Великого будівництва" цілком відчутні.

— Начальник українського ГУР Кирило Буданов попереджає, що для дестабілізації України російськими спецслужбами також готуються "психологічні операції". Які основні напрями Росії у цьому плані? Тобто у всіх дестабілізаційних процесах усередині України потрібно вбачати "руку Кремля"?

Золотарьов: Та сама демонстрація сили, яку ми бачимо, це також елемент психологічних операцій.

Але, як казав нині заборонений в Україні діяч ХХ століття, є логіка намірів, а є сила обставин. Тобто сила обставин найчастіше виявляється сильнішою за логіку намірів.

Тому я неодноразово говорив про те, що випадковість може призвести до трагічних наслідків. Якщо рушниця у першому акті висить на сцені, то у другому вона може й вистрілити. Тому заспокоювати себе щодо того, що вкотре пройде, Путін не нападе, я би також не став. Це неправильна лінія у нинішній ситуації.

Через кого можуть вплинути? Треба розуміти, що фактично зусиллями Володимира Володимировича [Путіна] проросійський сегмент українського політикуму в Україні став токсичним. Це факт.

Тому в плані дестабілізації я більше боюся так званих корисних патріотів, які можуть наламати гірших дров, ніж планують десь у надрах Служби зовнішньої розвідки або ФСБ Російської Федерації.

Ми ж чудово бачили минулу неділю. "Торговці Майданом" дуже добре вписалися в контекст інформаційних випусків російських телеканалів, коли вийшли до Офісу президента з ультиматумом упродовж 10 днів звільнити [голову Офісу президента Андрія Єрмака], а ні — "отаборимося", "відмайданимо" вас, Володимире Олександровичу". Такий перебіг подій цілком влаштовує [Кремль]. Там дивляться на такі питання дуже прагматично. Не важливо, якого кольору кішка. Головне, щоби вона ловила мишей.

Чому я кажу про так званих корисних патріотів? Тому що люди є елементом, можливо, у чужих сценаріях, самі про це не здогадуючись.

— Підсумовуючи, які завдання зараз стоять перед українською владою, щоби не допустити подальшого вторгнення РФ?

Золотарьов: Передусім зберегти хоча би відносну політичну стабільність. Не допустити катастрофи в енергетиці, щоби не було віялових відключень, енергокризи, яка може призвести до зупинення підприємств. Тому що той бік цілком влаштує марш "порожніх каструль" та "тарифні бунти", і виступи проти віялових відключень.

Головне, щоби ситуація не вийшла з-під контролю. Оскільки ризик того, що політичні, енергетичні, економічні проблеми зійдуться в ідеальний шторм цієї зими, якщо, не дай боже, вона виявиться дуже холодною, дуже високий.