Лікарська помилка: складно довести, але легко стати жертвою

У законодавстві України немає чіткого визначення поняття "лікарська помилка". Ця невизначеність не дозволяє юридично грамотно захищати права як лікарів, так і пацієнтів. За даними Українського медичного союзу, кожен день в країні відкриваються два кримінальних провадження стосовно лікарів. У темі розбиралися журналісти програми "Право на право" телеканалу "Дом".

Одна з гучних справ — трагічний випадок з дворічним хлопчиком в Києві. Міська прокуратура №5 повідомила про підозру хірургу однієї з дитячих лікарень — за фактом неналежного виконання посадових обов'язків, що призвело до смерті дитини. За даними слідства, лікар порушив порядок маршрутів госпіталізації пацієнтів і відправив хворого хлопчика у відділення загальної хірургії замість спеціалізованого відділення лікарні "ОХМАТДИТ". На час розслідування лікаря усунули від роботи.

Ще один випадок стався у Львові. Там лікар отримав умовний термін також за неналежне виконання посадових обов'язків, що призвело до смерті 73-річної пенсіонерки. Жінка після ДТП померла від травм через недбалість лікаря.

Історія Яни Костюк

58-річна мешканка Києва Вікторія Костюк вже три роки намагається домогтися справедливого покарання для лікаря, який оперував її 26-річну доньку Яну. Без відповідної ліцензії та остаточного діагнозу захворювання. За цей час жінка навчилася грамотно писати заяви, прохання та запити в усі інстанції та готова представляти свої інтереси в суді.

"Дочці просто розкрили живіт як консервну банку, щоб заробити гроші страхової компанії. Хоча не був установлений гінекологічний діагноз. Я хочу, щоб клініку позбавили ліцензії. В ній проводять операційні втручання за всіма основними напрямами хірургії — гінекологія, резекція нирки, аж до трепанації черепа", — розповідає Вікторія Костюк.

Сама Яна Костюк, на відміну від матері, вже втомилася доводити, що була допущена лікарська помилка. А почалося все з болю внизу живота. Яна подзвонила медичному асистансу за своїм медичним полісом страхування. Молоду жінку направили на УЗД до гінеколога, той поставив діагноз — кіста яєчника.

"Лікар виписала направлення, зазначений розрив кісти яєчника — направляється в стаціонар", — уточнила Вікторія Костюк, мама постраждалої.

"Швидка" відвезла Яну до приватної клініки. Тут лікар провів повторне УЗД, видав пацієнтці знімки, але про свої висновки не повідомив.

"Після цього доньку відвели в палату. Поставили крапельницю, взяли аналіз крові. Лікар повідомив їй, що спостерігатимуть, може, прооперують", — продовжує Вікторія.

На той час в лікарню приїхав батько Яни. Йому повідомили, що у доньки внутрішня кровотеча і потрібна термінова операція. Яна попросила провести лапароскопію — це хірургічне втручання, при якому доступ до внутрішніх органів здійснюється через мікророзріз або проколи на тілі. Лікар погодився.

"Лікар сказав, що якщо у нього не вийде, то проведе відкрите операційне втручання. Донька на це дала усну згоду, згоду в письмовому вигляді вона не давала", — розповідає мати постраждалої.

Прокинувшись після наркозу, Яна виявила, що її живіт повністю розрізаний, а на рані встановлено дренаж. Мама пацієнтки пішла до лікаря з'ясувати, що ж сталося.

"Він мені сказав, що це лікарська таємниця, конфіденційна інформація доньки (як пацієнтки, — ред.). І оскільки вона претензій не пред'являє, зажадав, щоб я залишила його кабінет, а висновок з УЗД він дасть разом з випискою", — згадує Вікторія Костюк.

Отримавши від медсестри копію висновку, вона виявила, що діагноз "кіста епідермоїдна" лікар поставив зі знаком питання, а в рекомендаціях написав — УЗД у динаміці. І ніякої термінової операції. Цієї ж ночі в пацієнтки почалися проблеми з серцем.

"Прийшов анестезіолог і медбрат. Сказали, що реанімобіль клініки до 4 години ранку чергує на боях без правил, і що кардіолога й нікого з лікарів немає. Я попросила зняти у Яни крапельниці, відкрила вікно і вона потроху стала приходити в себе. Субота, неділя — там лікарів не було, ніхто Яну не оглядав", — продовжує жінка.

Після вихідних Вікторія звернулася вже до керівництва клініки, але, як стверджує жінка, порозуміння не знайшла. А тому викликала наряд поліції, щоб написати заяву про бездіяльність лікарів. Керівництво клініки в свою чергу викликало адвоката.

"Вони все ж пішли до палати, я хотіла слідом за ними зайти, але вони почали кричати та виганяти мене. Дочка злякалася та почала плакати, я подивилася, що на дитину взагалі ніхто уваги не звертає, вона плаче, шви можуть розійтися... Загалом, я залишилася за дверима", — описує ситуацію Вікторія.

Лікар попросив Яну підписати заднім числом дозвіл на операцію і відмову від претензій. Під тиском присутніх, ще слабка після операції дівчина погодилася. Через день, знявши шви, її з температурою виписали з лікарні.

Досі у Яни біль при ходьбі, при повторному обстеженні лікарі виявили спайки. Крім того, у молодої жінки видалили частину маткової труби — а це знизило її репродуктивні можливості. Вікторія Костюк написала заяву в МОЗ з проханням розібратися та надати їй ліцензійне досьє клініки.

"Виявилося, що діяльності стаціонару як такого з проведенням операцій, із загальним знеболенням у них немає. У них немає приймального відділення, хірургічного, гінекологічного, анестезіологічного, реанімаційного. Немає договору з закладами служби крові, немає крові, тобто якщо, не дай бог , кровотеча якась — там допомогу надати взагалі немає кому", — висловлює обурення Вікторія.

Постраждала Яна Костюк 16 (!) разів зверталася в клініку, намагаючись отримати історію власної хвороби — але безрезультатно. Медичну виписку пацієнтки так і не надали. ЇЇ мати звернулася до Департаменту охорони здоров'я Київської міськдержадміністрації. Спеціальна клініко-експертна комісія здійснила перевірку, за висновком якої стало ясно: лікар, який проводив операцію, не має сертифіката лікаря-гінеколога і не повинен був проводити гінекологічне втручання без відповідної бригади.

За численними запитами, заявами та зверненнями Вікторії Костюк до правоохоронців, до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЕРДР) були внесені дані за кількома статтями Кримінального кодексу України:

• ч. 1 ст. 140 — неналежне надання медичної допомоги;
• ст. 138 — незаконна лікарська діяльність;
• ч. 2 ст. 358 — підробка документів;
• ч. 1 ст. 21 — умисні тяжкі тілесні ушкодження.

Київська міська прокуратура №7 взяла справу під свій контроль — поки слідство триває, розповідати про нього прокурор не має права.

Журналісти програми "Право на право" кілька разів намагалися зв'язатися з керівництвом клініки. Спочатку у телефонній розмові пообіцяли передати прохання про інтерв'ю керівництву та перетелефонувати. Не дочекавшись дзвінка, знімальна група попрямувала в клініку без запрошення. Але в будівлю журналістів не пропустили, аргументуючи це тим, що через карантин заходити всередину можуть лише пацієнти. І надали ще один номер для зв'язку з керівництвом. На дзвінок відповів чоловічий голос:

— Я з приводу Яни Костюк, до нас звернулася її мама. Хочемо отримати компетентний коментар від керівництва вашої клініки.

— Я уточню, хто з даного питання зможе з вами поспілкуватися. Я організую, з вами зв'яжуться.

— Скільки часу це займе?

— Не можу сказати, це не від мене залежить.

"Право на право" готове надати можливість керівництву клініки озвучити свою версію того, що сталося з Яною Костюк. Але поки на зв'язок з редакцією ніхто не вийшов.

Складнощі збору доказової бази

Експерти з захисту прав як лікарів, так і пацієнтів стверджують, що в Україні поки немає структури, яка б аналізувала ситуацію в кожному конкретному випадку та могла б визначити розмір шкоди, завданої медиками пацієнтові. Головна складність подібних суперечок полягає навіть не в самій помилці, а в неможливості довести те, що саме ця помилка завдала шкоди пацієнтові. Заважає відсутність медичних документів і заступництво серед лікарів.

"Повинні бути люди, по-перше, незалежні від системи. Тобто експерти вже не повинні працювати в системі — так, вони повинні мати професійний досвід, вони повинні були там пропрацювати. Але повністю перебувати на зарплаті в підрозділах судово-медичної експертизи", — пояснює президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів Віктор Сердюк.

У разі відкриття кримінального провадження, слідству потрібно довести, що був порушений протокол лікування пацієнта, що й призвело до його смерті або інших тяжких наслідків медичного втручання. У цивільних справах найскладніше встановити завдані збитки. І однозначно — фахівців з подібних питань в Україні не так багато.

"Якщо ми говоримо про кримінальні справи. Неподання документів, інформації може призвести до того, що поліція просто прийде з обшуком, і сама вилучить необхідні документи, які стосуються злочину", — зазначає адвокат Віталій Собкович.

Спеціаліст має право не свідчити проти себе. Докази будуть збирати, зокрема, за свідченнями інших осіб, інших лікарів — а вони вже не мають права приховувати інформацію від слідства.

"Поодинокі випадки можуть виникати різні, тому що це люди, за цим стоїть людський фактор. Але мені хотілося, щоб суспільство розуміло, що медики базуються на серйозних доказових речах, використовують різні міжнародні установки, користуються усіма доказовими базами", — говорить перший заступник міністра охорони здоров'я України Ірина Садов'як.

В Україні через лікарські помилки кожен день помирають понад 30 осіб. Про це заявив доктор медичних наук Юрій Скалецький, представляючи результати свого дослідження у 2019 році. Така ж статистика ведеться у всіх розвинених країнах. Так, у Великій Британії від неакуратних дій медиків щорічно вмирають 70 тис. осіб, в Німеччині — 100 тисяч, в Італії через помилки лікарів страждають близько 90 тис. пацієнтів на рік.

У нас із кожним роком стає все більше пацієнтів, які розповідають про свій досвід лікування у несумлінних медиків. І все частіше такі історії закінчуються залученням лікарів до відповідальності.

Один із таких випадків нещодавно стався в Рівному. Там лікарка-стоматолог застосовувала грубу фізичну силу до своїх маленьких пацієнтів. У цій справі вже завершено досудове розслідування. Підготовлено обвинувальний акт щодо стоматолога — за фактом нанесення побоїв і навмисних легких тілесних ушкоджень малолітнім пацієнтам (ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України). Справу направлено до суду.