"Державу будує військо і мистецтво": Артем Лоїк та Абіє у програмі #Муз_Оборона

З давніх-давен українська пісня допомагала нашому народу. Зізнаватися у коханні, оспівувати мальовничість України, працювати та переживати складні часи. З піснею ми святкували Незалежність, з піснею перемагали, з піснею прощалися з героями. І навіть зараз після повномасштабного вторгнення українські музиканти не припиняють писати, не припиняють співати про те що болить, співати про віру в перемогу, та про незламність українського народу. Телеканал "Дом" представляє проєкт #Муз_Оборона — цикл програм про історію створення пісень, народжених нашим сьогоденням.

Героями першого випуску стали Артем Лоїк та Абіє.

Артем Лоік — один із найвідоміших реп-виконавців України. Співак мав яскраве сценічне та безтурботне особисте життя. Співачка Абіє розпочинала свій шлях з декількох телевізійних талант-шоу. Разом артисти співають вже понад п'ять років. Та навіть зараз Артем та Абіє пишуть музику задля підтримки українського духу.

"Ми з чоловіком прокинулися від дзвінка. Мені подзвонила подруга і сказала, що Путін ввів війська. Я не повірила, сказала: дурниці. Але все одно ми заснути вже не могли. І коли вона подзвонила вдруге, в той момент ми почули вибух. Це було дуже страшно. Перебазувалися до батьків в приватний будинок. Тато облаштував підвал. Перші два місяці ми жили в батьків, а потім вже зрозуміли, що якось треба повертатися до життя і повернулись в квартиру", — згадує Абіє про початок повномасштабної війни.

24 лютого Артем Лоік з дружиною та сином був вдома. Їх розбудила сирена.

"І я прийняв рішення, що треба, щоб дружина і син виїхали з України, щоб я міг діяти. В мене була така лють, я хотів убивати. Вбивати цих клятих рашистів", — говорить співак.

Артем пішов до тероборони, але його не взяли, записали у список й сказали: чекай дзвінка. Тоді репер вирішив використовувати свою головну зброю — вірші.

"Для мене ця війна багато чого змінила. От ми кажемо, що в Росії зомбування людей. Сто відсотків зомбування. Але й ми були також зомбування по-своєму. Наприклад, я народився в радянській Україні. І мене зомбували, що я того сам не розумів. Ідучи в школу, треба було перейти на російську мову, інакше —  "ну, ти, селюк…". Якщо я чув про поезію, я чув Єсеніна і Маяковського. Я не чув Стуса, я не чув Костенко. І у мене просто прірва в українській літературі. Я зараз заново будую свій корінь в собі: історичний, культурний, та свідомий. Ось що зробила зі мною війна", — ділиться співак.

"Державу будує військо і мистецтво. Вони ідуть пліч-о-пліч. Військові захищають мистецтво, щоб мистецтво розповіло про справжніх героїв", — акцентує Лоік.

Він зізнається, що на початку війни йому не хотілося виступати, але він розумів — треба, це сьогодні теж необхідно.

"Ми зробили концерт в Полтавській політехніці. За півтори години зібрали 101 тисячу гривень. Тепловізор, квадрокоптер, мобільна станція зв’язку — хоп, відразу, все відправляємо в гарячі точки. Я відчуваю, що у кожного свій фронт. Я дуже багато написав за ці чотири місяці", — зазначає репер.

Лоік розповідає, що у створенні композицій перш за все орієнтувався на військових.

"Це я робив вперше. Наприклад, в "Лютує" я передав ситуацію дружини та чоловіка, коли вони розлучаються під час війни. Я не знаю як жінки, дружини справляються з тим, що вони чекають. Я зустрічався з неймовірним воїном, в нього дружина і дві доньки. Він там, на війні, з 2014 року. І вона завжди його чекає, кожен день чекає на цей дзвінок. Я намагаюсь передати, що відчувають ці люди, коли доходять не просто до риски, а за рискою", — говорить виконавець.

Пісня "Не червона рута" з'явилася після Бучі. В ній Лоік передав свої почуття щодо того, що сталося.

"Я хотів, щоб вона визвала спротив, гнів, але й одночасно підпитала якось силою людей і військових, тому що солдати йдуть на передову, і які вони підуть туди, з яким настроєм — це дуже важливо. Я хотів дати той заряд енергії та сили, який буде їм потрібен", — каже виконавець.

Артем згадує про ситуацію перших днів війни, коли з друзями відвозив гуманітарну допомогу до Харкова. Їх зустрічали військові, автівка з гуманітаркою їхала за ними. І тут військові повернули до шиномонтажу, замінили швидко колеса.

Військовий дістав гроші і каже: "Це за роботу".
Шиномонтажник: "Я не візьму, ви нас захищаєте, ви що".
Військовий: "Ні, візьмеш, бо у кожного свій фронт. Ми там, ви — тут, у кожного своя зброя".

"Оце що є ЗСУ. Я відчув просто силу і честь наших воїнів. Поки рашіські військові грабують, збирають телефони, забирають макбуки... Оце наші воїни, це ЗСУ. Вони не просто сильні, вони ще й заряджають силою. І я сподіваюся, що після того, як виходить моя пісня, я даю силу їм, повертаю", — зазначає репер.

Абіє відчуває, їхні з Лоіком пісні також прискорюють перемогу.

"Я з кожною піснею вже перемагаю. Я вже біжу з прапором поперед всіх. Я — Україна і я — перемагаю", — говорить співачка.

"Наша воля нестерпима була вам, але не для диявола плавилась наша булава. Тому ми переможемо. Слава Україні, героям слава!", — резюмує Артем Лоік.

Читайте також: На каналі "Дом" — прем’єра культурологічного проєкту #Муз_Оборона

Дивіться програму #Муз_оборона на каналі "Дом" щосуботи та щонеділі о 17:30, а також на сайті та на YouTube-каналі "Дом".