Візит Зеленського до США, робота ТКГ і перехідне правосуддя: інтерв'ю з Олексієм Резніковим

Робота Тристоронньої контактної групи (ТКГ) щодо Донбасу. Динаміка Нормандського формату. Обмін досвідом із колегами з Молдови. Потреби українців, які проживають на лінії дотику. Ризики зближення Росії та Білорусі для України. Ці та інші теми на полях форуму YES Brainstorming, який відбувається сьогодні, 11 вересня, в Києві, в інтерв'ю телеканалу "Дом" коментує віцепрем'єрміністр, міністр з питань тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков.

Інтерв'ю веде Олексій Мацука.

— Як ви оцінюєте сигнали про об'єднання Білорусі та Росії? Наскільки це сьогодні на порядку денному в Україні?

— Вони мають свою повістку дня, ми — свою. Відносини росіян з білорусами будуються давно. Давно очевидне їхнє прагнення до відродження якоїсь Союзної держави. Тому тут нічого несподіваного не відбувається.

Мені здається, що попри те, що сьогодні ситуація в Білорусі сильно змінилася в порівнянні з минулими роками, внутрішній настрій того, хто сьогодні керує Білоруссю, — не дуже й об'єднуватися. Я не люблю будувати свої висновки на припущеннях, але моє відчуття, що у них це довга історія, і вона не закінчиться так швидко тим планом, який заведено називати "відновлення імперії".

— На якому етапі зараз проходять переговори Тристоронньої контактної групи (ТКГ) щодо Донбасу? Чи є динаміка, або, навпаки, регрес?

— Особливої динаміки не спостерігається. Все стабільно. Ми зустрічаємося один раз на два тижні. Все, як і раніше. Але є нові модератори. Спецпредставник ОБСЄ Мікко Кіннунен вже провів перше засідання. Каденція пані Хайді Грау закінчилася. У ТКГ є ще три нових модератори: в політичній підгрупі, гуманітарній та економічній. Не змінювався модератор у підгрупі з безпеки. Порядок денний такий самий. Ми продовжуємо обмінюватися думками та позиціями. На цьому поки все.

— Як ви оцінюєте візит президента України Володимира Зеленського до США з погляду реінтеграційних процесів і миротворчості?

— Дивіться, я би не розглядав візит лише з якогось одного погляду. Дуже важливо, що на сьогодні Україна — єдина держава в світі, [з очільником якої] лідер Америки після виборів двічі говорив телефоном, і був робочий візит [президента України до США].

З огляду на його графік, навантаження, це означає, що Сполучені Штати особливу увагу приділяють Україні, та демонструють своє стратегічне партнерство.

Це дає нам підстави відчувати впевненість у тому, що і в питанні врегулювання конфлікту між Україною та Росією, розпочатого у 2014 році, і щодо Криму, Севастополя, ОРДЛО (окремі райони Донецької та Луганської областей, — ред.) Сполучені Штати почнуть відігравати важливу роль.

— Як профільний міністр з питань окупованих територій, які потреби людей, що проживають на лінії зіткнення, конкретно цієї осені, ви б виділили?

— Я думаю, що визначеність — це потреба людей. Це запит на спокійне, безпечне життя. Я впевнений, що перший і головний запит для лінії зіткнення — це припинення стрільби. Це ключовий фактор, тому що режим припинення вогню дозволяє нам ремонтувати газопроводи, водоводи, забезпечувати людей водою, газом, електрикою. Діти можуть спокійно, безпечно ходити в школу. Мені здається, це основне завдання, над яким потрібно працювати.

— Чи є якісь поновлення щодо Нормандського процесу?

— Цим займається мій колега Андрій Єрмак. Я знаю, що вже відбулася онлайн-зустріч за його участі. Звісно, наше найголовніше очікування — можливість проведення нового саміту на рівні лідерів Нормандського формату.

— Андрій Єрмак озвучує ідею внести в "Нормандію" ще й питання газотранспортної системи. Ваше ставлення до цього?

— Коли стало очевидним, що введення "Північного потоку-2" в експлуатацію може стати одним із видів геополітичної зброї з боку Російської Федерації, і це загроза не лише Україні, але й Польщі, і країнам Балтії, то, безумовно, лідери цих країн — плюс із можливістю залучення й Сполучених Штатів — могли би обговорювати й цю важливу тему.

— Чи немає у вас відчуття, що у внутрішньоукраїнському порядку денному питання Донбасу відступили з першого плану?

— У жодному разі. Я можу вам гарантувати, що ці питання на порядку денному у президента, у очільника Офісу президента, прем'єра.

У нас у Кабінеті міністрів будь-яка тема, яка обговорюється міністрами навіть за їхнім профілем, і хоч якось стосується [питань Донбасу], обов'язково узгоджується і з нами.

Я зараз повернувся з відрядження до Молдови, до Кишиніву, де з нашими сусідами та колегами ми обговорювали багато питань, зокрема їхню ситуацію, і двосторонні відносини. І, звісно, ми з моїм колегою, віцепрем'єрміністром з реінтеграції Владом Кульмінскім обмінювалися досвідом віднаходження потрібних, правильних рішень для внутрішньо переміщених осіб, на лінії зіткнення, і багато іншого.

— Чи буде ухвалений закон про перехідне правосуддя? Ваш прогноз.

— Звісно. Безумовно, він може підлягати адаптації та дискусії в залі. Можливо, будуть якісь правки та редакції, є різні погляди. Ми з цікавістю чекаємо на візит оціночної місії Венеціанської комісії наприкінці місяця — вони приїжджають саме через цю тему. Потім — дискусія в комітетах, ну, і вже в результаті — в залі.

Я вважаю, що цей закон потрібний, важливий для суспільства. Для розуміння, що буде завтра. І коли хтось там звинувачує нас у тому, що він нібито "загрожує Мінським угодам", — це нісенітниця, тому що він, навпаки, підсилює [можливість обговорення] недомовленостей, що не обговорені в політико-дипломатичних домовленостях, якими є Мінські угоди.

Найголовніше — цей закон вирішує питання майбутнього. Він надає змогу людям, які проживають на окупованих територіях, не боятися власної країни України.

— Уже за тиждень відбудеться Генеральна асамблея ООН. Імовірно, українська делегація представлятиме там питання і Криму, і Донбасу. Яке зараз ваше послання Генасамблеї?

— Я би просив Генасамблею ООН пам'ятати про те, що вже ухвалено декілька резолюцій щодо Криму. І час ухвалювати резолюцію щодо Донбасу. Це важливо.

— І що в ній повинно бути?

— У ній повинна бути сказана правда всьому світу — про те, хто є окупантом, хто є агресором.