Війна змусила художника стати волонтером у морзі: історія Александера Кроліковскі

У кожного українця під час війни свій фронт. Інколи він може бути неочікуваним, як от у концептуального митця родом з Донецька Александера Кроліковскі. Сім тижнів чоловік був волонтером Вишгородського моргу. Про виснажливі й дуже неприємні дні роботи Александер розповів у сюжеті "Ранку Вдома". 

Александер — концептуальний митець, уродженець Донецька, який 10 років прожив у Криму, але був змушений тікати від російських загарбників. Тоді на деякий час оселився в Києві, а потім перебрався до Вишгорода. Там почав говорити зі світом за допомогою свого мистецтва. 

"Робили інсталяцію з нашими спогадами про Донецьк. Коли у 2014 році почалася війна, ми зрозуміли, що наші спогади руйнуються і зникають з наших голів. Цю велику інсталяцію показували кілька разів у Києві, в Польщі та в Чехії", — розповідає художник.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Александер зайняв свій фронт — став координатором у добровольчому формуванні територіальної громади. Брав на себе усю роботу, яку іншим було складно осилити. Згодом його допомога знадобилась у Вишгородському морзі. Александр узяв іще трьох друзів і разом вони почали допомагати патологоанатомам та поліції. Розвантажували машини з тілами закатованих росіянами українців і переносили їх у морг. Жахіття, які довелося побачити Александеру Кроліковскі на власні очі, неможливо уявити. 

"В перші дні була важка, виснажлива і дуже неприємна робота з мертвими тілами. Ніхто не був готовий до цього: ні патологоанатоми, ні поліція, ні працівники моргу. Тіл було дуже і дуже багато", — згадує він.

За весь час роботи через руки Александера буквально пройшло щонайменше 300 вбитих росіянами українців. Бачити таку кількість тіл, контактувати з ними, усвідомлювати масштаби вбивства невинних людей — це дуже важко, згадує чоловік. Але допомога волонтерів була вкрай необхідна не лише українським професіоналам, а й закордонним. Коли для розслідування злочинів Росії приїхала французька наукова жандармерія, Александр з колегами стали їхніми асистентами.

Аби хоч якось пережити побачені жахіття, митець вирішив брати із собою камеру для моментальних фото та документувати всі процеси. Фотографія допомагала йому трішки дистанціюватися від ситуації, у якій він перебував. Зараз, використовуючи ці замальовки, він планує декілька виставок за кордоном. Також працює над книжкою спогадів і роздумів про смерть. Пише на звичайній друкарській машинці. Дописи доповнить фотографіями і з часом презентує світовій спільноті.

Читайте також: Працює з використаними гільзами та снарядами: новий проєкт української дизайнерки з Харкова