Війна спецназів, контрбатарейна боротьба та далекобійні установки у ЗСУ: інтерв'ю з Олегом Ждановим

За два тижні ЗСУ знищили понад 30 складів та 5 командних пунктів противника. І це американськими системами HIMARS ("Хаймарс") зі звичайними ракетами дальністю до 70 км. Поява американських ракетних комплексів ATACMS із дальністю до 300 км кардинально змінить ситуацію на фронті. Про це сьогодні, 19 липня, в ефірі марафону "Говорить Україна" телеканалів "Дом" та UA розповів військовий експерт Олег Жданов.

— Як отримання снарядів вищої дальності для "Хаймарса" вплине на перебіг війни?

— Кардинально вплине. Навіть зараз російські війська змушені відводити свої склади від лінії фронту на глибину понад 70 км. Станції розвантаження, доставки техніки, озброєння, боєприпасів та ПММ вони відводять на глибину понад 80 км. А російська армія не може воювати без залізниці. Мінімальне плече підвезення боєприпасів, палива, продовольства до лінії фронту становить приблизно 60-70 км, що дуже позначається на боєздатності частин передньому краї.

— Чи має Росія сили, щоб заповнювати ці склади?

— Ні звичайно. Адже що далі склад від лінії фронту, то складніше будувати логістику.

Одна річ, коли за 20 км розвантажуються вагони прямо в машини, везуть боєприпаси на вогневу позицію для артилерії. Інша річ, коли треба з вагонів вивантажити на ґрунт, потім із ґрунту в машини, потім із машин на вогневі позиції.

А плече підвезення — 50-60 км, скільки машинорейсів зробить ця машина, і скільки треба людей? Це ж фізична праця, найважча. У них не йдеться про автоматизацію. Ці десятки та сотні тонн боєприпасів та інших матеріально-технічних засобів перевантажуються руками солдатів.

Це дуже важка і це зовсім інша логістика, яка потребує більшої кількості транспорту для перевезення, більшої кількості людей для вантажно-розвантажувальних робіт, і, відповідно, більшої кількості людей для забезпечення охорони та комендантської служби на шляхах підвезення.

І ще питання — куди тепер вони мають винести ці склади. Тобто туди, де є логістичне суміщення — це порти, як Бердянськ, або це залізничні станції. Річ у тому, що на необладнаному полустанку чи перегоні ти не вивантажиш з вагона такий вантаж, дуже складно — потрібна завантажувально-розвантажувальна рампа.

А тепер уявіть, куди вони повинні ще далі відійти, якщо наші партнери дадуть оперативно-тактичні ракети ATACMS із дальністю на 300 км.

Так, я нагадаю, що коли нам давали "Хаймарси", президент України у розмові з президентом США підтвердив, що ми не завдаватимемо удару по Росії. Але в межах наших кордонів ми можемо повністю виконувати цю функцію.

— "Хаймарси" ефективно виконують свою роботу на фронті й Збройні сили України ефективно використовують західне озброєння проти російських окупаційних військ.

— До речі, є інформація, що на напрям "Краматорськ — Слов'янськ" у Донецькій області та на Запорізький напрямок прибув російський спецназ у кількості до 200 осіб, який полюватиме на "Хаймарси".

Тобто розпочинається війна спецназів. Тут не варто дивуватися. Вони полюватимуть на наші "Хаймарси", ми полюватимемо на їхні диверсійно-розвідувальні групи.

Але нам простіше — ми на своїй території. І ми маємо завдання не захопити, а знищити.

Щодо поширення інформації з приводу захоплених росіянами американських установок M270 MLRS ("МЛРС"). Це фейк доти, доки вони не пред'являть докази.

Це як вони казали, що деякі українські військові продали вже французькі самохідні гаубиці Caesar (Цезар) і вони, мовляв, уже в Пермі на заводі. Але потім вони відмовилися від цієї ідеї, і так ніхто не побачив цих гаубиць у складі російських військ.

Так само і з "Хаймарсами". Це більше інформаційно-пропагандистська робота у плані вбити клин між нами та нашими партнерами. Усі машини — на місці. Не виключено пошкодження внаслідок вогневих нальотів супротивника. Це війна. Не можна надати 100% гарантію. Але всі пускові установки, всі гаубиці — на місці. І наші західні партнери в цьому можуть переконатися, і постійно переконуються під час ведення бойових дій.

— Наскільки російська армія, виставлена проти України, перевищує особовий склад Збройних сил України?

— Ми переходимо від кількості до якості. Ось у нас перевага над армією Російської Федерації поступово перетворюється на якість наших Збройних сил. Причому, не лише за технікою, а й за особовим складом.

На сьогодні школа навчання у нас налагоджена на рівні конвеєра. Ми постійно навчаємо особовий склад, зокрема на території країн-партнерів. Причому туди наші військові прямують, а повертаються не лише навчені, але ще й із західною технікою, з якою вливаються до складу підрозділів та частин ЗСУ.

Але ще є відсоток людей, котрі після навчання не йдуть на фронт, а залишаються у навчальних підрозділах. І ми вже починаємо організовувати процес масового навчання наших військовослужбовців на західні зразки озброєнь — починаючи від стрілецької зброї, яка нам надходить, закінчуючи важкими системами РСЗВ та артилерією.

— Чи можемо зараз говорити про те, що якщо відбувається навчання, значить, американські літаки будуть в Україні?

— Так звичайно. Абсолютно. Ми й раніше припускали, що Захід буде ставити нам озброєння всіх зразків.

Ми колись починали зі стрілецької зброї, гранат, протитанкових ракетних комплексів типу Javelin ("Джавелін"), переносних зенітно-ракетних комплексів Stinger ("Стінгер"). А сьогодні ми вже говоримо про те, що наші пілоти офіційно навчаються в США, навчаються літати на західних зразках літаків. Отже, питання найближчих місяців поява тут Ф-16 (американський винищувач General Dynamics F-16 Fighting Falcon, — ред.) або Ф-18 (американський палубний винищувач-бомбардувальник і штурмовик McDonnell Douglas F/A-18 Hornet, — ред.).

Але, думаю, йдеться про Ф-15 або Ф-18, бо літак Ф-16 слабший і ніжніший.

— Що можна відповісти на те, що РФ називають українських військових гарматним м'ясом?

— На це питання найкраще відповідають Збройні сили України.

Якби наші солдати, керуючи західною зброєю, перетворилися на гарматне м'ясо, ми б, по-перше, не дорахувалися купи техніки та озброєнь, а по-друге, не було б таких успіхів у плані завдання вогневої поразки військам противника на всіх напрямках.

Дивиться, за два тижні знищено понад 30 складів, близько 5 командних пунктів рівня дивізії/армії, близько 5 військових частин.

Це знищено західним озброєнням. Навіть західні партнери визнають, що якість роботи артилерії ЗСУ на порядок краща і вища, ніж якість роботи артилерії Росії.

Поки російська армія мала невичерпне джерело снарядів, тоді так — їхня артилерія мала перевагу. І за рахунок вогневого валу, тактики випаленої землі вони могли досягати якихось успіхів на лінії фронту.

Сьогодні наша артилерія веде контрбатарейну боротьбу. Росії не вистачає боєприпасів, а ми найменшою кількістю боєприпасів завдаємо вогневої поразки противнику.

— Як ви вважаєте, якими будуть висновки комісії, яка здійснюватиме контроль над озброєнням, що поставляється Заходом?

— Остання інформація, що Сполучені Штати запропонували не створювати цієї комісії. Вони сказали, що мають достатньо штатних контролерів, у тому числі на території України, щоб повністю побачити всю схему постачання озброєнь — починаючи від заходу цього озброєння до України, закінчуючи його використанням у зоні ведення бойових дій.

Ленін колись сказав: "Хочете заплутати справу — створіть комісію". Коли контролерів занадто багато, це може бути шкідливо.

Думаю, якщо США чітко впевнені, що все йде за планом (а ми ні гаю не дали приводу Сполученим Штатам для якихось розслідувань та додаткового контролю), отже у нас все відповідає домовленостям. І далі ми продовжуємо співпрацю в тому ж дусі, з тим самим темпом.

Ну, бажано, звісно, темп збільшити. Бо у нас це хворе місце — швидкість постачання та їх обсяги.

Проте внаслідок взаємообміну інформацією питання недовіри у контролі за постачанням озброєнь між Україною та США зводиться нанівець.

— Чому так мало надається озброєння Україні?

— Річ у тому, що ніхто просто так техніку не віддає. Техніку віддають або під гарантії її заміни, або під безпосередні поставки цієї техніки.

Просто США мають особливість. На території США знаходиться приблизно 18 дивізій — це постійний склад. Але всі військові операції поза США проводяться, зазвичай, з урахуванням резервістів із додаванням регулярних військ. Для цього вони знімають зі зберігання техніку, яка стоїть у них на резервну армію. І шляхом цього резерву формують угруповання військ для виконання тих чи інших бойових завдань.

Ось тому їм дуже важливо, щоб віддавши нам 8 одиниць "Хаймарсів", замість них на зберігання стали інші 8 установок. Тобто треба заповнити цю прогалину.

Наразі військово-промисловий комплекс Сполучених Штатів починає набирати обертів щодо відновлення виробництва. Президент США Джо Байден особисто відвідав завод із виробництва "Джавелінів". Він запитав тоді у робітників: чи можете ви збільшити виробництво десь в 4 рази? Вони сказали: так, можемо, але нам потрібно кілька місяців.

Тобто швидкість та обсяги поставок затримуються, бо поставлене Україні озброєння треба замінити — або гарантіями безпеки, або новим озброєнням, поставленим замість.

Ось як Польща нам постачає три танки "Абрамс", а замість них закуповує нові. Як Словаччина нам передає винищувачі МіГ-29 замість того, що Чехія закриє небо Словаччини, поки Словаччина не отримає куполи Ф-16 від Сполучених Штатів.

Саме ця процедура взаємозаміни, на жаль, є основною причиною скорочення поставок.

— Ситуація з поставками після початку роботи ленд-лізу зміниться?

— Саме для цього ленд-ліз і ухвалював уряд США.

Напевно, основні поставки будуть здійснені в межах схеми оплати ленд-лізу. Бо ленд-ліз передбачає масові постачання у межах бюджету, який зараз прораховується.

А те, що ми отримуємо зараз, — це грантова допомога США в обсязі виділених 40 млрд дол. Там чітко розписано — на що вона йде. І ось тому, до речі, і обсяги ще можуть бути не такими великими — бо не всі 40 млрд дол. закладені на закупівлю озброєнь для ЗСУ.