Украина наш дом

В український прокат вийшов фільм "Клондайк": інтерв'ю з режисеркою Мариною Ер Горбач

Марина Ер Горбач. Фото: kanaldom.tv

Фільм "Клондайк" української режисерки Марини Ер Горбач розповідає про збиття літака рейсу MH17. У січні 2022 року стрічка перемогла на міжнародному кінофестивалі "Санденс" в номінації "Найкраща режисура", а Берлінале нагородив її ще й призом "глядацьких симпатій". Згодом "Клондайк" представлятиме Україну на премії "Оскар", а сьогодні він вийшов в українській прокат. Журналістка Анастасія Павлова поговорила з Мариною Ер Горбач та дізналася, як з'явилася ідея фільму, про що він розповідає та ще багато цікавого.  

— Чому саме цю тему ви обрали для свого фільму?

— В мене було таке передчуття, що трагедія подій 2014 року є лише прелюдією до того, що може статися далі. Реакція світу, судовий розгляд були досить кволими. У свій День народження 18 липня 2016 року я усвідомила, що в медіа просторі, особливо іноземному, справа МН-17 стала дуже символічною, було багато ритуального — наприклад, свічки загиблим. Але мало було принципових речей. Тож я вирішила використати цю документальну подію, як висхідну подію для всієї історії і через МН-17 розказати історію місцевої родини. 

— Хто увійшов до знімальної та акторської команди? Чи працювали ви з ними раніше? 

— З оператором-постановником і співпродюсером фільму Святославом Булаковським ми працюємо з інституту. Разом зробили вже багато фільмів. Команду збирали в 2020 році, коли була пандемія коронавірусу, було важко працювати. Але власними коштами ми почали будувати декорації, підібрали найкращих фахівців. Головну героїню Ірку зіграла Оксана Черкашина. Для неї на той момент це була перша головна роль в кіно. Я її побачила у виставі "Погані дороги", вона мене тоді вразила.

— Стрічка вже має дуже круту фестивальну історію. Як на неї реагували в різних країнах?

— Ми почали зі Штатів, ще до повномасштабного вторгнення. Потім було Берлінале. І в Штатах, і в Німеччині отримали нагороди. Після 24 лютого географія покрила всі континенти — більше 70 фестивальних майданчиків, близько 30 нагород. Реакція глядачів залежить від географічної віддаленості країни від України. Чим далі від України, тим більше фільм бачать актом мистецтва. Чим ближче живе глядач, тим більше від проводить паралелі з нинішніми подіями. Публіка Німеччини більш критично налаштована. Після Берлінале у нас були додаткові покази в Берліні, Мюнхені, Франкфурті, Лейпцігу, Гамбурзі. Там завжди є призма часткової недовіри — що ми відстоюємо занадто свою точку зору на війну, а мали б дати слово всім учасникам конфлікту. Такої задачі я собі не ставила. В мене не було як у режисерки завдання пояснити німецькому глядачу, чому Росія нападає на Україну. Моя зона інтересу — протестувати цьому нападу.

Кадр з фільму "Клондайк"

— На "Санденсі" сталася історична перемога. Які у вас та команди були відчуття?

— Ми збиралися їхати в Штати, але в останній тиждень "Санденс" вирішив з питань безпеки здоров'я провести фестиваль в онлайн-форматі. То ми групою зібралися в Києві, на Подолі. Завдяки тому, що це було онлайн, фільм пішов по всій Америці. Був хороший фідбек, для них це було справжнє відкриття факту, що сім років тому був "військовий конфлікт", як вони його називають. Критики назвали це війною у перших рецензіях. Ми були переповнені задоволенням від того, що речі почали називатися своїми іменами. Це дуже важливо для нас.

— У фільмі є образ кордону. Під ним маються на увазі не лише межі території?

— Звичайно. До того, як почалося повномасштабне вторгнення, ми всі говорили, чи буде війна, чи наступлять війська. Це все було про кордон нашої уяви. Фільм "Клондайк" постійно оперує до кордонів і за допомогою кіномови намагається пропонувати глядачу їх перетнути.

— У вас попереду дуже багато роботи щодо оскарівської кампанії. Як вона просувається? 

— Ми хочемо пройти шлях оскарівської кампанії, адже переможці минулих років "Мінарі" і "Кода" теж починали з "Санденса". Статус "Санденса" дуже високий. Шорт-лист "Оскара" стане відомий 21 грудня. На листопад нас запланований промо-тур в Лос-Анжелесі. Будемо особисто спілкуватися. Важливо, щоб вони не просто подивилися фільм, а щоб у них виникло бажання проголосувати за нього.

Читайте також: "Я не знаю, що з моїм домом у Маріуполі": інтерв'ю зі співаком ENLEO

Прямий ефір