Перекинути монополію: про "вибори" до Держдуми РФ в ОРДЛО та Криму говоримо з російським політологом Дмитром Орєшкіним

17 вересня в Росії стартували вибори до Держдуми РФ, на яких незаконно змушують голосувати жителів тимчасово окупованих територій України.

В окупованому Криму відкрилися понад тисячу "виборчих дільниць". Вони працюватимуть з 8:00 до 20:00 щодня до 19 вересня. При цьому система відеоспостереження встановлена ​​не на всіх "ділянках". Мешканців окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) ще з раннього ранку повезли на автобусах "голосувати" на виборчі дільниці до Ростовської області. Також підвезення здійснюється за допомогою поїздів.

Українське МЗС висловило рішучий протест і засудило протиправне проведення Росією "виборів" до Держдуми РФ на тимчасово окупованій території Криму та примусове залучення до голосування жителів ОРДЛО.

Тим часом Україна введе санкції за "вибори" до Держдуми РФ в ОРДЛО та Криму. Про це 17 вересня заявив секретар відомства Олексій Данілов.

"Ми впевнені, що на цих територіях Російська Федерація не має права проводити вибори. Тому всі учасники цього процесу, які є офіційними особами на цих "виборах", — члени "дільничних комісій", агітатори, кандидати, всі спостерігачі, — вони будуть під санкціями нашої країни. Ми сьогодні відпрацювали перший список тих осіб, який надали нам відповідні органи, й за всіма без винятку особами санкції будуть застосовані вже найближчим часом через указ президента", — сказав Данілов.

"Вовчий квиток у зуби"

Вибори до Держдуми РФ у Росії, "виборчий процес" в ОРДЛО та Криму, а також можливу реакцію світу на ці дії Кремля на тимчасово окупованих територіях України у програмі "Украина на самом деле" телеканалу "Дом" аналізує російський політолог Дмитро Орєшкін.

Ведуча програми — Альона Чорновол.

— Як ви стежите за процесом виборів в Держдуму РФ, як оцінюєте цей процес?

— Я вже впродовж 20 років за ним стежу. Нічого надприродного. Мабуть, лише те, наскільки безпардонно діють організатори виборів, які змусили людей, які працюють на державних підприємствах, або у великих холдингах, які залежать від держави, проголосувати першого ж дня до 12:00, внаслідок чого у людей з'явилися проблеми, вони шикувалися в черги, тому що не хотіли сваритися зі своїм роботодавцем.

Що, загалом, зовсім вводить у нікчемність усі міркування про триденне голосування заради того, щоб уникнути контактів між виборцями щодо ковіду. Замість цього створили самі очевидні натовпи, нагнали в адміністративний спосіб моїх співвітчизників, які зі зрозумілих причин хотіли нашвидкуруч позбутися цієї необхідності, щоби не сваритися з начальством.

Ось, мабуть, лише це й новина така: що стали робити пряміше, в лоб, вже нічого не соромлячись. Раніше якось це було незручно. Поняття норми й поняття пристойності поступово опускаються все нижче й нижче. Зараз "нормально" те, що навіть 5 років тому було би ганебним.

— Як ви оцінюєте технології, які зараз описали? Це працює?

— Звичайно, працює. Адже логіка дуже проста: людину змушують голосувати в робочий час, у п'ятницю, в певні години. І навіть якщо вона голосує віддалено, то вона голосує з казенного комп'ютера зазвичай.

Більшість співгромадян вважають, що їм у спину дихає якийсь спостерігач, який знає, чи буде знати, як ця людина проголосувала. І якщо цей виборець погодився прийти, підкоритися, проголосувати так, як йому сказали, це означає, що він сильно відчуває свою залежність від роботодавця.

І у 3/4 випадків (це не оцінка, а результати опитувань соціологів) такий приводний виборець чортихнеться та проголосує за чинну владу. Якщо він не захотів сваритися з роботодавцем і підозрює, що результати його голосування будуть відомі начальству, навіщо йому ризикувати, псувати собі життя? "Біс із ним, проголосую за "Единую Россию". Отже, це ефективна модель. Інше питання, що вона образлива та нахабна, я би так сказав. Але працює.

— Мені здається, технології, які застосовуються в ОРДЛО та Криму для українських громадян, ще більш нагло виглядають, тому що це "голосування" там проводиться примусово. Наші люди говорять про залякування, їм кажуть на роботі, що можуть бути певні наслідки, й потрібно йти голосувати. "А якщо раптом ви не маєте можливості проголосувати на місці, ми вас підвеземо, будь ласка, до Ростовської області й не лише". Як на це реагувати?

— А як на це можна реагувати? Добровільно-примусовий режим, успадкований від Радянського союзу.

У "ДНР" і "ЛНР" це працює ще гірше, очевидніше. Тому що, наприклад, у Москві, якщо вже ти такий впертий і гордий, ти можеш зрештою послати свого боса та знайти іншу роботу. А якщо ти втрачаєш роботу в російській провінції, або, тим паче, в "ДНР", "ЛНР", то тобі "в зуби" дадуть "вовчий квиток", — і нікуди та ні за що. І як годувати дітей, і як жити далі, — абсолютно незрозуміло.

Там економіка й господарство, тим паче, монополізовані групою польових командирів, які замість погонів, замість камуфляжу тепер одягнули піджаки. Але все одно методи у них такі. Отже, так — такий елементарний варіант залякування, примусу. Але при цьому, звісно, й "допомога": "Будь ласка, ось вам автобус, сідайте, їдьте до Ростовської області, і там проголосуєте так, як треба".

Тих, хто не хотів [голосувати], просто не питають. Тому, звісно, це не вибори, це, ввічливо кажучи, імітація. В певному сенсі — електоральна процедура, і влада щодо цього, до речі, дуже переживає. Тому що 600 тис., умовно кажучи, "виборців" у "ДНР", "ЛНР", по-перше, далеко не всі підуть голосувати, не всіх піднімуть, а, по-друге, можливо, хтось проголосує не так, як "треба". У будь-якому разі це додаткові 300-400 тис. голосів до скарбнички "Единой России". Тому що місцеві начальники так само, як виборці, які залежать від місцевих начальників, а начальники залежать від Москви, прямо й однозначно. І за грошима, і за військовою підтримкою, і за всім іншим. Тому, так, "ДНР", "ЛНР" — це істотна надбавка у 1,5-2% пунктів до результату "Единой России".

"Електоральні султанати"

— Україна засудила російські "вибори" в ОРДЛО та Криму. Чекаємо, як відреагує світова спільнота. На вашу думку, чи визнають вибори до Держдуми РФ легітимними?

— Є три параметри, за якими європейська спільнота звикла судити вибори: рівність, чесність і прозорість. Рівності немає, тому що значну частину кандидатів познімали з дистанції за надуманими приводами. Чесності немає, тому що рахують голоси, м'яко кажучи, із приписками. А що говорити про "ДНР", "ЛНР"? Спробуй там, проконтролюй підрахунок голосів. Голову не зносиш на плечах. Те ж саме у Чечні, у Дагестані, в багатьох інших так званих електоральних султанатах.

У Москві трошки інакше. Але все одно чесними ці вибори назвати язик не повернеться. Навіть рівними. А що стосується прозорих і справедливих, ну, яка ж прозорість, коли спостерігачів не допускають до дільниць у тій самій Чечні? Або, коли тих самих спостерігачів обов'язково необхідно реєструвати у громадських палатах при регіональних начальниках, а вони безпосередньо залежать від місцевої влади.

Так що, звичайно, виборчі права робляться все більш куцими, сама процедура робиться все більш регламентованішою, а вибори робляться все більш передбачуваними. Проте навіть вони можуть принести діючій владі певні неприємні несподіванки.

— Що передбачає система "розумного голосування"?

— "Розумне голосування" — дуже проста технологія. Аналітична група Олексія Навального в кожному виборчому окрузі обирає людину або партію, які мають шанси виступити серйозним конкурентом для "Единой России". Не важливо, до якої вони належать партії, не важливо, яка у них політична програма. Важливо, що вони мають потенціал, щоби наздогнати, і, можливо, перегнати конкурента від "Единой России". І після цього "розумне голосування" говорить: "Цей кандидат має найбільше шансів перемогти "Единую Россию". Будь ласка, голосуйте за нього".

Це консультаційна послуга. Звичайно, люди можуть до неї дослухатися — не дослухатися. Вони можуть лаяти "розумне голосування" або захоплюватися ним. Але йдеться про те, щоби перекинути монополію. Тому що зараз у нас у країні все більш очевидно зміцнюється разом із вертикаллю монополія одного політичного інституту на консолідацію, на організацію, на вплив на виборців. Певна річ, що центр цього називається Кремль.

А Навальний створив альтернативну систему впливу. І "розумне голосування" дає змогу формувати блок не те що б організованої позиції, а тих людей, які можуть порушити монополію. Це дуже стривожило Кремль. Тому що зокрема в соціальних мережах "розумне голосування" серед інших політичних акторів посідає третє місце. На першому місці "Единая Россия", на другому — комуністи, на третьому — "розумне голосування".

"Чудова комедія" Кремля

— У Путіна традиційно звинуватили Київ у нібито невиконанні Мінських домовленостей. Спікер російського президента Дмитро Пєсков припустив, що США могли би вплинути на Україну для врегулювання конфлікту на Донбасі, але поскаржився, що Вашингтон цього не робить. Що тут між рядків — ваша думка?

— Мені передусім здається важливим зазначити зміну інтонації. Уже впродовж кількох років російська пропаганда говорить, що Україна — "маріонетка в руках США, немає у неї самостійної політики, самостійної державності, вона просто тупо виконує вказівки з Вашингтона". Це була домінуюча логіка державної пропаганди. І як би звинувачували Сполучені Штати в тому, що вони відібрали у Росії Україну, зробили її своєю колонією (маю на увазі, що до цього вона була колонією Росії).

Ідея про те, що Україна може бути самостійною державою, до цієї концепції якось узагалі не вкладалася. Як і уявлення про те, що українці самі можуть вибирати собі керівництво. А тепер уже, вивертаючи навиворіт цю модель, Пєсков не звинувачує США у тому, що вони захопили Україну й нав'язують їй свою владу, а докоряють Сполученим Штатам: "Та вже добре, це ваша територія, так скажімо, але що ж ви не вкажете своїм сателітам, як поводитися? ".

Те, що США можуть рекомендувати, допомагати, вимагати виконання в обмін на якісь гроші — це ніби як "нормально" [в розумінні російської пропаганди]. Але те, що Україна є пішаком у руках Вашингтона (а він цим пішаком неправильно розпорядився — горе яке), — ось це для мене виглядає вже якимось новим елементом цієї чудової комедії. Головне, що вони ніколи, принаймні доки Путін при владі, не визнають, що Україна — просто нормальна країна з нормальною демократичною системою влади, яка сама визначає своє майбутнє та обирає собі союзників. Замість Росії обрала США. Напевно, правильно зробила.

— І не лише США. Уявімо, що зараз американський лідер скаже: "Я приєднуюся до Нормандського формату, або давайте створимо ще один", то в такому разі Росія скаже: "Так, давайте", або ж буде опір?

— Вона ж не має ресурсів. Найсмішніше в усій цій історії, що Володимир Володимирович Путін, і відповідно пан Пєсков, не мають реальних політичних ресурсів. Так, можна по телевізору складати образливі або якісь іще коментарі. Так, можна всіляко обзивати Україну. Так, можна станцювати "бойовий гопак" біля її кордонів із танками. Або ще щось.

Але великою мірою, щоби реально зупинити цей процес, Путін ресурсів не має. Утруднити — так, наступати на мозолі — так, позбавити Україну газового транзиту, зіпсувати їй настрій ще десь — звісно, можна. Але зупинити — ні. Тому можна лише обурюватися, єхидствувати, ще щось робити. Але Україна рухається до Європи, Україна рухається на Захід, і це правильний вибір. Я би цього ж вибору хотів і для своєї країни.