Улюблені напої, вподобання в моді та історії кохання: несподівані факти про Тараса Шевченка — у вікторині "Ліс рук!"

Другий випуск вікторини про українську літературу "Ліс рук!" присвячений Тарасу Шевченкові.

Разом з ведучим Володимиром Остапчуком та учасниками програми ви зокрема дізнаєтесь: чому Тарас був одним грамотним у своєї сім'ї, як він заробляв перші гроші, скільки в доларовому еквіваленті коштував його викуп з кріпацтва, які були улюблені страви та напої поета, якщо у Шевченка не було дітей — кому дісталася його спадщина?

Цікаве від експертів

Тарас народився о 1814 році — в кріпацтві. Його родина була кріпаками у поміщиків Енгельгардів (до речі, входили до найбагатших сімей на тодішній території України). Це було село Моринці Київської губернії Російської імперії (нині Черкаська область України).

Проте родина Тараса була не бідна. Один із його дідів мав кузню й пасіку. А батько Шевченка чумакував до Криму по сіль, в також ремонтував та змінював колеса у возах — тобто копійку мав. З собою у поїздки батько часто брав й сина.

Тарас у 8 років був відданий до дяківської школи — до речі, єдиний з поміж братів і сестер. Батько вирішив "інвестувати" власне в Тараса. Тобто Тарас єдиний з поміж своїх братів і сестер був грамотний. Але батько у своєму заповіті нічого не передавав сину, він казав: Тарасу з мого хазяйства нічого не потрібно, і з нього буде або щось дуже добре або великий ледар. Можливо, Тарас в очах батьків не був придатний до сільського господарства.

Тарас з дитинства мріяв стати художником. Ще хлопчиком він прислужував дякові у церкви — носив воду, мив посуд розпалював піч. Все задля того, щоб його навчили найпростіших елементів художнього ремесла. А ще Тарас відспівував небіжчиків — проводив заупокійну службу, за це дяк давав йому частину грошей.

"Дяк часто сам не вів заупокійну проповідь, а давав це завдання помічникам — зокрема, Тарасу. Згадували, що в нього був шикарний голос і інколи він спеціально затягував псалом так, щоб непомітно для всіх перевернути дві три сторіночки та зменшити собі роботу. А всі дуже дивувалися, як гарно і швидко. Так Тарас заробляв свої перші кошти", — розповідає завідувач Будинку-музею Тараса Шевченка Мирон Гордійчук.

В 1929 році у 16 років Тарас як прислуга переїжджає зі своїм господарем Павлом Енгельгардтом до Петербурга. За два роки Енгельгардт віддає кріпака на чотири роки навчатись на контракт до російського живописця Василя Ширяєва. Ціль Енгельгардта — мати свого "покоєвого художника", бо у такій якості Шевченко міг принести більше прибутку ніж слуга.

"Наприклад, поміщик міг віддавати покоєвого художника в оренду на місяць-два іншим своїм знайомим панам. Він би там розмалював будинки, помешкання. Так поміщик міг заробляти на ньому", — пояснив Мирон Гордійчук.

Низка збігів обставин і знайомств сприяли тому, щоб долею Тараса зацікавились представники мистецької еліти Петербургу — Карл Брюллов, Василь Жуковський, Олексій Венеціанов. Саме вони доклали зусиль для визволення Шевченка з кріпацтва. За викуп Шевченка Енгельгардт запросив непідйомну на ті часи суму — 2500 рублів. Це вп’ятеро перевищувало ціну кваліфікованого кріпака. Умовно корова тоді коштувала 3-5 рублів. На той час 2500 рублів було еквівалентно 45 кілограмам чистого срібла. З огляду на шалену зміну курсів валют і ціни металів наразі 45 кілограмам срібла орієнтовно коштують 24 тисяч доларів.

Після тог, як Шевченко позбувся кріпацтва, він намагається влитися у світське середовище Петербургу. І тому приділяв увагу одягу. Наприклад, він купив собі макінтош за 100 рублів, а для зими у нього була дорога єнотова шуба.

"За молоду Шевченко намагався влитися у дворянське середовище, тобто долучитися до богемного життя. Його приймали за свого. Тому що він був дотепний, одягався як всі люди його середовища того часу", — розповів український письменник, ведучий історичного телепроєкту Олег Криштопа.

"А традиційний стиль, яким ми привикли уявляти Шевченка, з'являється вже після того, як він повертається з заслання. Тоді він хоче набути такого народницького вигляду. Це 50-60-ты роки XIX століття", — додав Криштопа.

З міцних улюблений напій Тараса Шевченка — це чай з ромом.

"В ті часи спілкування в аристократичному середовищі проходило часто виглядало як попивання чаю з домішкою рому. Про Шевченка казали, що він міг випити енну кількість чашок, не п'яніючи та відповідно продовжуючи інтелектуальну бесіду", — деталізував Мирон Гордійчук.

А серед улюблених страв поета: карасі під сметаною, гречані вареники та борщ із сушеними карасями.

Було в житті Тараса Шевченка декілька історій кохання. Але жодні стосунки ні до чого серйозного не привели — поет так і не одружився, не завів родину, дітей у нього теж не було.

• Перше кохання — Оксана Коваленко. В цю дівчину він був закоханий з 13 років. Дорослі піджартовували, що діти з часом одружаться. Про це Кобзар згадує у своїх листах. Цій дівчині поет присвятив не один твір. Але вони так і не одружилися. В 15 років Шевченко поїхав з паном Енгельгардтом і повернувся у рідне село через 14 років, коли в його першого кохання вже була сім'я та двоє дітей.

• Друге захоплення Шевченка теж було цілком юнацьким — Марія Європеус. Було це ще до навчання в Академії мистецтв у Петербурзі.У 1839-1840 рр. він пише картину "Жінка в ліжку". Експерти гадають, що на неї зображена саме Марія.

• Одного разу Шевченко гостював у заможного поміщика Платона Закревського. Його дружині Ганнібув всього 21 рік. Поет був захоплений її красою, між Тарасом і Ганною виникло кохання… Стосунки обірвалися швидко, оскільки Шевченко покинув дім Закревських через термінові справи. Ганну він згадує не в одному вірші. Однак більше їхні долі не переплелися, а в 35 років Ганна Закревська пішла з життя.

• Княжна Варвара Рєпніна. Тарас приїхав малювати портрет її батька. Варвара закохується в художника. Але вони розуміють, що не можуть бути разом. Бо вона — княжна, а він — вчорашній раб, кріпак.

• Під час відвідин Кирилівці у 1845 році Шевченкові впала в око дочка священника Григорія Кошиця — Феодосія. Поет начебто планував сімейне життя і поїхав свататися. Батьки попівни відмовили йому. А сама дівчина, за переказами, згодом збожеволіла.
• Під час 10-річного заслання Шевченку сподобалась дружина коменданта Новопетрівської фортеці Агата Ускова. Але це було романтичне ставлення — й лише з боку Тараса, його платонічне кохання.

• Далі була чи то дружба, чи то закоханість з Марією Максимович — дружиною Михайла Максимовича, близького друга Шевченка, першого ректора Київського університету. Тарас сприймав Марію як ідеал української жінки. Шевченко присвятив їй вірша "Садок вишневий коло хати". Дехто каже, що дитина Михайла і Марії дуже була схожа на Шевченка. Однак біографи поета запевняють, що Шевченко не дав волі почуттям, і між ним та Марією була лише віддана дружба.

• Деякий час поет жив у Нижньому Новгороді — в нього була заборона на в’їзд у Москву і Петербург. У Нижньому Новгороді Шевченко познайомився з актрисою місцевого театру Катериною Піуновою. Тарас закохався в неї та за допомогою свого друга, відомого актора Михайла Щепкіна допоміг їй отримати місце у харківській трупі. Але дівчина не прийняла пропозицію руки та серця від Шевченка, і втекла з 25-річним актором.

• Останнє кохання у житті Шевченка — Ликерія Полусмакова. Колишня кріпачка. Слуга його друзів поміщиків. Тарас закохується і робить пропозицію руки та серця, вона погоджується. Все йшло до весілля. Але мало не в останній момент Ликерія зрадила нареченому і Шевченко розірвав з нею стосунки.

А ще за допомогою нейронної мережі одна українська компанія відтворила голос Тараса Шевченка за спогадами очевидців, і він прозвучить у програмі "Ліс рук!"

Несподівані питання від дітей

Під час програми "Ліс рук!" школярі ставили питання про Тараса Шевченка, а відповідали на них експерти:

• Мирон Гордійчук, кандидат історичних наук, завідувач Будинку-музею Тараса Шевченка;
• Олег Криштопа, український письменник, журналіст, ведучий історичного телепроєкту.

— Чому за Шевченком "сохло" так багато жінок? В чому його секрет?

— Тарас був дуже елегантним, ввічливим і вмів дуже ніжно спілкуватися. Така простота плюс творча натура — а поети взагалі творчі люди й мають велику аудиторію прихильників.Також Тарас гарно співав. Тобто був душею компанії.

— Якщо у Шевченка не було дітей, кому дісталося все його майно?

— По-перше, про майно. У Тараса залишилися книжки, особисті речі, картини. Вони були розіграні друзями в спеціальний аукціон, а за вилучені гроші вони де-факто викупили в родичів Тараса авторські права, щоб мати можливість популяризувати його творчість.

— Чи мав Шевченко віддати своїм друзям гроші, за які вони викупили його з кріпацтва?

— Ні, не мав. Бо основна частина грошей була зібрана на аукціоні, на якому розігрувався портрет авторства Карла Брюллова. Брюллов для цього намалював портрет Василя Жуковського [поета, вихователя спадкоємця престолу Олександра Миколайовича] і портрет розіграли в аукціон, [у якому взяла участь імператорська родина]. (Аукціон відбувся 4 травня 1838 року, а 7 травня Шевченкові видали відпускну, — ред.).

А по-друге, друзі Тараса були настільки не бідні люди в межах тогочасного Петербурга, що точно грошей повертати не треба було б.

— А чому попри те що Шевченка викупили з кріпацтва росіяни Брюллов та Жуковський, Тарас все одно писав "Кохайтеся, та не з москалями"? Як на це відреагував Жуковський, чи не образився?

— Тоді, 1838-1840 роках, слово "москалі" не мало того значіння, яке має зараз. Часто москалем називали просто солдата. От в поемі "Катерина", з якої ви привели цитату, — це російський солдат, він йде до своєї Московії. В "Катерині", у "Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями" немає нічого про міжнаціональну неприязнь, це просто данина романтизму, коли дівчина закохана в російського солдата — не більше і не менше.

"Катерина" — це типова романтична поема. Ранній Шевченко — це поет-романтик. Поема про долю звичайної дівчини, яка закохується в російського солдата. Вона вагітніє, він не визнає свого батьківства, тікає від неї. Дитина виживає, а Катерина, на жаль, робить самогубство. Трагедія цієї дівчини насправді була доволі типовою в тогочасному суспільстві, бо батьки відмовлялися від таких дівчат. І Тарас чи не вперше стає на захист таких дівчат. Бо це кохання.

А Жуковський якщо й сприймав поему "Катерина" з критикою, то виключно з точки зору романтизму. Тому в цілому для нього було все гаразд.

— Мені 13 років. Які твори Шевченка ви б мені порекомендували прочитати в першу чергу і чому?

— Гадаю, що "Кавказ" — це, що особливо треба у 2022 році, щоб розуміти про нас, про наших сусідів і про те, що відбувається у світі, і зокрема про ту велику війну, яка зараз триває.

— А що мені, 12-річній дівчині у 2022 році дає творчість Шевченка? Навіщо вона мені?

— Власне, як би не було Шевченка та його творчості, його текстів, навряд чи б ми зараз тут сиділи у 2022 році. Мабуть, ми б вірили промовам Путіна про те, що ми один народ.

Читайте також: Новаторство, кохання та російське громадянство: несподівані факти про Лесю Українку — у вікторині "Ліс рук!"