Україна або Смерть: історія Січових стрільців, яка повторилася через 100 років

Українські захисники проривають оборону російських окупантів, звільняють ключові міста на півдні та заходять в Крим. Це не сучасні зведення з фронту, а реальні події сторічної давнини. Як билися за незалежність у часи Першої світової війни, які підрозділи стали легендарними та яке гасло повернули собі сучасні захисники України, дивіться у матеріалі "Ранку Вдома".

1914 року українські землі були розділені між двома імперіями — Російською та Австро-Угорською. Саме на території останньої зародилася військова сила, що визначила хід ключових боїв на Східному фронті Першої світової війни.

1 серпня 1914 року всі українські політичні сили Австро-Угорщини об'єдналися та оголосили набір добровольців для війни з Російською імперією. На цей заклик відгукнулися 28 тисяч осіб, попри те, що набрати планували хоча б 10 тисяч. Австрійська влада злякалася такої активності українців та дозволила озброїти дві з половиною тисячі воїнів. Так з'явилися знамениті українські Січових стрільців, які в складі австро-угорських сил боронили Галичину від російської навали.

У квітні-травні 1915 року українські Січових стрільців розбили росіян на горі Маківці, в Карпатах, та погнали їх назад. Втім вже влітку 1916 року росіяни здійснили Брусилівський прорив і австро-угорські сили змушені були оборонятися біля гори Лисоні, на території нинішньої Тернопільській області. Там українські Січових стрільців, ціною величезних втрат, змогли зупинити росіян.

В листопаді 1917 року, коли більшовики здійснили у Петрограді державний переворот, у Києві з'явилися свої Січових стрільців. Ці загони формувалися здебільшого з військовополонених галичан та буковинців, які стали на захист створеної Української Народної Республіки. Водночас українці, які до цього воювали в арміях Російської імперії, створили Вільне козацтво. Спочатку це були підрозділи для підтримки правопорядку. Втім, саме ці добровольці 29 січня 1918 року билися під Крутами, разом із молодими київськими курсантами. Червоній армії тоді вдалося захопити Київ, але українську владу евакуювали на Житомирщину.

Навесні 1918 року українські землі захопили німецькі війська. Про це вимушено домовився уряд УНР, щоб мати шанс зупинити більшовиків. Українська влада не хотіла втрачати контроль над півднем і тому скерувала спецгрупу військ на Крим. Сили Запорізької дивізії разом із Січовими стрільцями блискавично форсували Сиваш та встигли звільнити від більшовиків майже весь півострів. 29 квітня 1918 року німців, які розраховували взяти під контроль Чорноморський флот, зустріли українські національні прапори майже на всіх кораблях.

У квітні 1920 року українські сили на півдні потрапили в повне оточення ворогів в "Трикутнику смерті". Тоді формування, які називали себе Чорними запорожцями, героїчно пробили шлях на Вознесенська, врятувавши себе та побратимів від знищення.

Україна пам'ятає своїх героїв. Ім'я Січових стрільців сьогодні носить 223-й зенітний ракетний полк, що боронить Захід України від російських повітряних атак.

А Чорні запорожці 72-ї окремої механізованої бригади, які на початку повномасштабного вторгнення Росії розбили величезну колону російських танків під Києвом, продовжують воювати на Донбасі. Як і 100 років тому їхній девіз: "Україна або Смерть".

Читайте також: Легіон Українських січових стрільців: цікаві факти, які має знати кожен