Украдене дитинство: як допомогти дітям-жертвам насильства

Як розслідування насильства над дитиною може перетворитися на тортури. Адже почасту дізнання проводиться так, що замість перемоги справедливості воно стає новим випробуванням для дитини й всієї родини. В Україні розроблена програма допомоги дітям — жертвам та свідкам насильства. Створюють і спеціальний центр надання такої допомоги. Всі подробиці — в матеріалі журналістів програми ""Право на право" телеканалу "Дом".

Приголомшлива статистика — 25% неповнолітніх в Україні ставали жертвами педофілів. Це діти від 6 до 17 років. Часто жертви мовчать про це, бо маленькі діти не завжди розуміють, які дії з боку дорослих допустимі. Такі дані оприлюднив дитячий омбудсмен Микола Кулеба. Торік, кажуть в Офісі генпрокурора України, статистика за цими злочинами лякає.

"В цілому за минулий рік в Україні постраждало від скоєних злочинів трохи понад 5 тис. дітей", — повідомила керівник Департаменту захисту прав дітей та протидії насильству Офісу генпрокурора України Юлія Усенко.

Покалічені долі

У декількох десятках кілометрів від столиці є одна малопримітна будівля. Це Київський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей "Отчий дім". Тут понад рік проживали дві сестри — дівчата 15 та 16 років, які стали жертвами педофілів. Коли дівчаток сюди тільки привезли, вони були дуже залякані й мали проблеми зі здоров'ям.

"Коли я вперше побачила дівчаток, я трохи навіть розгубилася, якщо чесно. Вони виглядали втомленими, хворобливий колір шкіри. У дівчаток цей біль був настільки глибоко", — згадує директорка центру "Отчий дім" Оксана Лукіна.

"Молодша дівчинка довго перебувала на лікуванні в лікарнях, це була і спеціальна терапія, і операції. І це крім того, що у них обох запущені гінекологічні проблеми. Тобто ще були інші хвороби, які ми лікували. А психологи працюють й досі", — розповідає опікунка дівчаток Наталія Чеснова.

Три роки тому кіберполіція виявила у звичайному невеликому житловому будинку під Фастовом дитячу порностудію. Неповнолітніх актрис знімав і розбещував їх власний батько. Щоб допомогти жертвам насильства, було прийнято рішення забрати дівчат на реабілітацію.

"Дівчата перебували у нас, йшов слідчий експеримент, збиралися матеріали справи", — уточнила Лукіна.

Дитинство дівчаток закінчилося в 7 років, коли померла їхня мама. Перший насильницький статевий акт вчинили над старшою, коли їй виповнилося лише 8 років. Батько разом з хресним продавали своїх дочок іншим чоловікам в готелях по всій країні й транслювали дитяче порно з України в інших країнах.

"Момент насильства вони не описують, не розповідають, якщо тільки їх не питає слідчий або хтось інший", — пояснює опікун.

Відомо про 40 епізодах насильства над дівчатками. Діти живуть зі страшними спогадами, які будуть переслідувати їх ще довго. Навіть похід в зоопарк для дівчаток — травма, бо вони згадують, як один з чоловіків в перервах між насильством в готелі прогулювався з ними біля зоопарку, а потім пригощав цукерками. До солодощів у дітей тепер теж мають огиду. А запах курки-гриль викликає страх і сльози, адже так званий "хресний" приносив їм курку кожен раз перед тим, як підкладав в ліжко до своїх клієнтів.

Наталія Чеснова зважилася взяти опікунство, щоб дівчата почувалися з нею в безпеці. Хоче подарувати їм те дитинство, якого у них практично ніколи не було.

Зараз у сестер із близьких людей є тільки їх опікунка. Наталя працює в Київському обласному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей "Отчий дім", звідки дівчаткам довелося переїхати — неодноразово до них приходили псевдоволонтери, які шукали сестер. Замість того, щоб жити звичайним життям, діти змушені ховатися — для своєї ж безпеки.

"Є ризики для їх життя. Один з обвинувачених — ось цей умовний "хрещений" — вийшов під заставу. І почав підсилати до нас під виглядом поліції "ряджених", був його адвокат, були уявні благодійники, які нібито хотіли допомогти нашому центру. І кожна їх розмова так чи інакше переходила на тему наших дівчаток. Хоча ніхто не знав, де вони знаходяться, де вони проживають. І я беру опікунство, щоб просто їх убезпечити. Головне питання, щоб їх кривдник був покараний", — розповідає Наталія Чеснова.

Дівчатка — старшокласниці, але у них немає ні соціальних мереж, ні друзів. Поки не закінчаться суди, сестри весь час повинні ховатися, щоб їм ніхто не нашкодив. Батько визнає свою провину, є десятки свідків, але суди затягуються.

"Запобіжний захід продовжується, не привозять, наприклад, обвинуваченого або ж не приїжджає його адвокат. А оскільки злочини особливо тяжкі, то участь адвоката обвинуваченого обов'язкова, і без захисника суд не може провести судове засідання", — пояснює адвокатка потерпілих Тетяна Гнатюк.

З дівчатами постійно займається психолог, вони вчаться онлайн. Єдине, чого їм не вистачає, — свободи та спокійного життя, щоб забути про всі кошмарах і жити далі в новій сім'ї.

І таких діток-жертв — дуже багато. Але про них практично ніхто не знає, бо діти не завжди усвідомлюють, що є нормою в поведінці дорослих, а що ні.

"На жаль, це стає вже як правилом, це дуже страшна тенденція. Може, це раніше замовчувалося, або про це боялися розповідати, а зараз стала тема розкриватися... Але, на жаль, в наш центр вже протягом 3-4 років постійно надходять діти, які постраждали від насильства і від сексуального насильства", — говорить директорка центру "Отчий дім" Оксана Лукіна.

Ще один випадок з розбещенням дитини стався недавно і в Криму. Там будуть судити чоловіка за зґвалтування 10-річної падчерки. Вітчим не тільки скоював злочини сексуального характеру, але і погрожував дівчинці. Більш того, її ґвалтував і старший 16-річний брат. Проти нього відкрито окреме кримінальне провадження.

Програма допомоги

Розслідувати такі справи складно. І часто нескінченні розпитування і допити калічать психіку дитини, адже доводиться постійно заново переживати всі ті жахливі події.

На сьогоднішні в Україні розробляють цілу програму допомоги дітям, які стали жертвами або свідками насильства, також створюють і спеціальний центр надання допомоги неповнолітнім.

"Зараз в Україні йде підготовка до запуску пілотного проєкту з роботи центру допомоги постраждалим дітям по моделі Барнахус, це скандинавська модель, яку ми будемо пробувати інвентирувати в нашій країні. Найголовніше — це робота з дитиною до допиту, підготовка дитини до допиту, першочергова допомога (медична психологічна), оскільки стан у дитини після скоєного злочину може бути абсолютно різним", — повідомляє керівник Департаменту захисту прав дітей та протидії насильству Офісу генпрокурора України Юлія Усенко.

Основне завдання цієї програми — не травмувати юну психіку, а отримати всю інформацію в процесі одного опитування.

"Ми як раз зараз намагаємося знайти ту правильну модель, щоб органи місцевого самоврядування були зацікавлені у відкритті таких центрів, зацікавлені в допомозі дітям", — доповнює директор Координаційного центру з надання правової допомоги Міністерства юстиції України Олександр Баранов.

Як пілот центр планують створити поки тільки у Вінницькій області. ЮНІСЕФ спільно з Вінницькою обласною державною адміністрацією вже займається підготовкою до його якнайшвидшого запуску.