Зірки для готелів, тури для Донбасу та "Ракети" для Дніпра: "Неофициальный разговор" про туризм з Мар'яною Олеськів

Скільки в Україні "зоряних" готелів: "На сьогодні 248 готелів мають зірки від однієї до п'яти". Навіщо туризму блогери: "Чому ми не можемо привезти б'юті-блогерку в якесь класне місце, і вона розповість, зокрема, як дівчині мати гарний вигляд, подорожуючи". І як привабити туриста з непідконтрольних територій: "У нас стільки класних місць на Донеччині, й на сьогодні люди, які перебувають там — по іншу сторону, у них недостатньо інформації, вони не бачать, як розвивається регіон"...

Про це і не тільки у програмі "Неофициальный разговор" телеканалу "Дом" розповіла керівниця Державного агентства розвитку туризму України Мар'яна Олеськів.

Візитка: 39-річна Мар'яна Олеськів народилася у Львові. Магістерка економіки. В галузі індустрії туризму та маркетингу працює понад 16 років. Розробила інформаційний портал про відпочинок та об'їхала всю Україну від маленьких сіл до великих міст, від Карпат і до Криму. Була директоркою Центру розвитку туризму Львова та очолювала департамент культури та туризму Одеської міськради. Очолила Держагентство розвитку туризму торік, вигравши конкурс. На посаду претендувало 26 осіб. Любить зелений колір і подорожі, особливо зі своїми дітьми: 8-річною Іветтою і 5-річним Остапом.

Ведуча програми — Карина Самохвалова.

У місті музеїв

Всі знають про музеї Пирогово. Але ось буквально за 85 км від Києва, за півтори години їзди — приголомшливий музей під відкритим небом у Переяславі-Хмельницькому.

"Дійсно, унікальне місце, яке за своєю територією може змагатися з музеєм Пирогово. І сьогодні одна з причин поїздки сюди — познайомитися детально, об'єднати ті унікальні місця, які є в самому місті Переяслав, яке є Княжим містом із величезною історією", — пояснила вибір місця для зустрічі Мар'яна Олеськів.

— Переяслав — місто музеїв, їх тут 23. Частину з них ви сьогодні побачили. Які найперші враження?

— Музей у маєтку архітектора Володимира Заболотного, який спроєктував будівлю Верховної Ради України. У музеї є перший макет Ради, який зробив Заболотний, — це дійсно унікально. І ми вже проговорили з колегами, що добре було б випускати такі маленькі макети, щоб можна було приїхати до Переяслава та "купити" собі Верховну Раду.

Адже туризм — це теж продукт і продаж. Тобто що ми продаємо, кому ми продаємо, як ми продаємо. Ми з колегами постійно у відрядженнях, шукаємо унікальні для туристів місця — чому саме сюди поїхати, за чим поїхати. І далі наше завдання — правильно все упакувати з погляду маркетингу і забезпечити промоції.

— Ми нашу екскурсію Переяславом почали з унікального місця: з одного боку, начебто як церква, а заходиш всередину — там якийсь музей тоталітаризму. Ми говоримо про Вознесенський собор, в якому зараз музей-діорама "Битва за Дніпро".

— Дійсно, в радянський період релігія була "опіумом для народу", і багато церков, замків перетворили на щось зовсім їм не характерне. Їх перетворили, в кращому випадку, на музей.

— У гіршому — на стайні.

— Так, у гіршому — на стайні, склади... І такі церкви було дуже складно відновлювати. І ось ця будівля — сьогодні музей, хоча ззовні — церква, абсолютно унікальна, неймовірно красива. Що з нею робити далі? Ось, з одного боку, у нас там зараз чудове полотно про захист Дніпра, яке важко буде перемістити. З іншого боку, це собор, який теж має право на те, щоб залишатися собором, нехай навіть музеєм, як Софія Київська, наприклад. Але коли така споруда повністю втрачає сакральне призначення, на мою особисту думку, не зовсім правильно.

— Може, є сенс спитати думку громади?

— Так. Важливо спілкуватися з громадою, розуміти, наскільки для жителів важливо, що там має бути. Бо багато церков не відновлені. Я вважаю, що їх потрібно відновлювати й шукати інші місця для розміщення цих музейних експонатів. Це моя особиста думка. Вона дисонує. Тобто повинен бути музей Другої Світової війни, але чи має це все бути у церкві? Бо ми розуміємо, в ті ж часи церкви руйнувалися, і, можливо, там теж є якась сумна історія самої церкви.

— Ось просто цікаво. Складається враження, що мало що змінюється у музейних працівників. Екскурсії проводять за тим же принципом, що і 30 років тому. Що б ви хотіли змінити в цій галузі?

— Змінити потрібно підхід. Якщо ми говоримо про музеї, то сьогодні ми дійсно застрягли ще в такому радянському підході в тій же роботі працівників. Відвідувачі часто говорять, що музейні працівники, фактично, цим навіть відлякують від відвідування музею. Нам потрібно робити їх трохи іншими.

Є вже зразки нових підходів. Є музеї, до яких я приходжу з дітьми, і вони з радістю туди йдуть. Наприклад, дітям важливо доторкнутися, їм важлива емоція. А якщо вони можуть ще в музеї щось самі зробити, вони туди прийдуть і через кілька років, щоб глибше пізнати раніше побачене й отримати нові емоції. А потім вони поведуть туди своїх дітей.

Але щоб змінити це, на нашу думку, потрібно, по-перше, змінити закон. Щоб все-таки розширювати можливість отримувати доходи музеями, зокрема можливості підвищення заробітних плат працівників.

Бо понад 50% доходів західноєвропейських музеїв — це не квитки, а всі інші супутні послуги. Це сувенірка, кафе, прокат якогось обладнання, майстер-класи, здавання в оренду приміщень для заходів тощо.

На "Ракеті" Дніпром

— Ось як донести цю красу, цю історичну інформативність Переяслава до більшої кількості українців, іноземців?

— Наприклад, ми зараз працюємо над маршрутом Дніпром — спільно з Київською обласною адміністрацією, Черкаською облдержадміністрацією. Хочемо, щоб усім Дніпром курсували історичні теплоходи "Ракета". Пілотно хочемо запустити хоча б цей маршрут "Київ — Канів", який і проходить через Переяслав.

Підсумкова ідея: щоб ці кораблі частіше ходили, і були б такі маршрути, коли люди, припустимо, виходять у Переяславі, у них кілька годин екскурсія музеями, потім їдуть до Канева — там теж екскурсії.

Зараз вивчаємо логістику щодо Дніпра. Спілкуємося з власниками таких плавзасобів, а також із потенційними інвесторами з країн Західної Європи, щоб такі маршрути Дніпром почали знову ходити.

— І скільки часу займе шлях із Києва?

— Швидкісна "Ракета" до Канева йде близько двох годин. Це розрахункова швидкість. Але потрібно провести тестування, скільки часу займе конкретно. Бо такі тестування не проводилися кілька років. Водночас, може, десь річка стала дрібнішою. Тобто все це потрібно вивчати.

Є прогулянкові теплоходи, які сьогодні їздять Києвом. Ось вони до Канева будуть плисти близько 5 годин. А це дуже довго, адже на машині можна доїхати за 3 години.

— Так, і в тому ж Переяславі 23 музеї ніяк не відвідати.

— Ніяк. Тому є необхідність у швидкісних маршрутах.

Не тільки тревел-блогери

— Поговоримо про українців і мобільність. За статистикою, половина молодих українців нікуди не виїжджали за межі своєї області. Як це змінити?

— Урядом була раніше розроблена програма для підвищення мобільності української молоді. І ми намагаємося сьогодні спробувати її відновити. Це розробка сертифікатів на подорожі саме для молоді, для людей від 18 до 23 років. Такий студентський вік. Це перше.

А друге — популяризація цих подорожей їхніми кумирами. Бо ці молоді люди переважно не дивляться телевізор, вони усі в інтернеті.

— Це як? Це повинен поїхати блогер спочатку, записати маршрут?

— Так. Поїхати блогер. І популяризувати туризм можна саме через залучення таких блогерів, лідерів думок у різних сферах.

Бо, наприклад, тревел-блогерів дивиться, читає невелика кількість людей. А є, наприклад, б'юті-блогери, яких дивиться велика кількість дівчат. Чому ми не можемо привезти б'юті-блогерку в якесь класне місце, як це, і вона розповість, зокрема, як дівчині мати гарний вигляд, подорожуючи. Але покаже це на прикладі якихось красивих українських локацій. Це теж буде спонукати її аудиторію поїхати. І так ми говоримо про різні види тих джерел інформації, в яких молодь сьогодні її черпає.

Зоряні готелі

— У топі закордонного туризму українців — Туреччина, Єгипет. А, власне, що там є такого, чого немає в Україні? У нас є своє море, у нас є свої замки, у нас приголомшлива природа. У нас люди дуже гостинні. Ви приїхали до Переяслава — і всюди вас пригощають, всюди вас кудись запрошують. Що не так? Що не виходить?

— Потрібен комплексний підхід. Продукт і промоушен. І третє — це сервіс, який все це супроводжує. Воно все пов'язане між собою. Якщо ми пропагуємо продукт, приїжджає більше туристів, вони залишають свої відгуки, сервіс підтягується. І підтягується інфраструктура. З іншого боку, якщо у нас немає інфраструктури, а ми популяризуємо, то турист приїжджає — і він незадоволений.

Тобто тут важливо чесно продавати те, що у нас є. Якщо десь немає дороги, не варто продавати це, як місце з ідеальною дорогою. Тобто це потрібно також обігравати, як якусь частину атракції.

— А який туризм в Україні найбільше розвинений? У нас же є і духовний туризм, і гастротуризм. Вам який ближче?

— На сьогодні в Україні більш розвинені два види відпочинку. Один — це такий довгостроковий, сімейний — на море або в горах. І другий — короткострокові подорожі, сітібрейки до іншого міста або з пізнавальною метою на день-два.

І наша мета в тому, щоб "короткострокові" місця відпочинку українців зробити "довгостроковими", щоб вони там довше залишалися. Бо основними показниками є час перебування туриста і чек грошей, які він залишив. Йому повинно бути де жити, де поїсти та що купити.

— З дорогою, інфраструктурою все налагоджується. Що з готелями? Скільки в Україні п'ятизіркових готелів?

— Процес категоризації, видачі зірок ми тільки почали в березні, бо на якийсь час ця функція заморозилася. Річ у тому, що було створено Держагентство, але нормативна база не була змінена. І ми майже рік змінювали низку документів і потім знову почали видавати зірки.

Всього готелів близько 3 тисяч. Але це не точна цифра, бо точно ніхто не знає, тому що у нас немає саме туристичної статистики. Але ми над цим працюємо.

На сьогодні 248 готелів мають зірки від однієї до п'яти.

Що стосується п'ятизіркових, то найбільше їх в Одеській області — в Одесі та регіоні 15 готелів. 10 — у Києві, по 3 — у Харкові та у Львові. Є ще в декількох містах. У Дніпрі, якщо не помиляюся.

— Існують закордонні сервіси для бронювання готелів, наприклад Booking, Airbnb. Може, українцям теж створити який-небудь сервіс типу варенікі.com?

— Власне, колись це було моїм початком у туризмі. На початку двохтисячних я з друзями з Харкова зробила сайт "Незабаром". У нас були два базових регіони — Карпатський та Крим. Але зараз такі великі гіганти як Booking витісняють локальні продукти, обслуговування яких досить дороге. Тому готелям простіше приєднатися до великого ресурсу, який працює по всьому світу. І у більшості країн власне своїх ресурсів мало.

Мета готелів — забезпечити максимально прямий продаж. Бо вони платять Booking близько 10-20% від своєї ціни. Водночас Booking не зареєстрований в Україні як юридична особа. Тобто ці всі гроші йдуть просто за кордон.

А ось Туреччина, зокрема, шляхом силових зусиль однієї зі своїх асоціацій туроператорів заблокувала можливість закупівлі в Туреччині готелів через Booking. Тобто, перебуваючи в Туреччині, за IP-адресою неможливо забронювати готель у Туреччині.

— Що це дає держтуризму Туреччини?

— Їм дає змогу того, що не всі люди бронюють через Booking. Вони бронюють або через туроператорів, агентів, або безпосередньо у готелів.

Тут питання популяризації, зокрема шляхом інструментів Google. І ми з компанією Google маємо підписаний меморандум, працюємо також над тим, щоб більше об'єктів були наявні в глобальній мережі.

— А як це працює?

— Якщо ми вибираємо в Google якесь місто, то можемо перейти на карту, і тобі покажуть поруч готелі, кінотеатри, ресторани тощо. Тоді вже завдання самих готелів, ресторанів, музеїв — створювати свої сторінки в Google і розміщувати там інформацію про себе. Це досить просто, ми проводимо тренінги. Це абсолютно безкоштовні інструменти, які дають можливість підвищити впізнаваність.

Туристична статистика

— Якою є частка туризму у ВВП України, і якою вона може бути?

— Можливо, може досягати 10% ВВП, складно сказати. Офіційно зараз — близько 2%. Але ми розуміємо, велика кількість бізнесу в тіні, це теж одне із завдань, яке ми повинні розв'язати. До того ж у нас немає туристичної статистики взагалі. У нас є статистика щодо в'їзду до України, тобто скільки людей перетнуло кордон.

— І скільки ж до нас вже приїхало?

— Щодо минулого року поки ще немає остаточних даних, вони передаються з деяким запізненням.

Ось 2019 рік був піковим із в'їзду за останні роки. Це було 14 млн в'їздів. А в пандемійний 2020 рік фактично в 3-4 рази зменшилася загальна кількість іноземців. Тобто близько 3,5 млн — 4 млн торік.

Але статистику теж потрібно правильно аналізувати. Наприклад, за в'їздом до України у 2019 році на першому місці у нас Молдова. 4,5 млн в'їздів було з цієї країни, водночас населення Молдови — всього 2,5 млн осіб. І як з'ясувалося, основна маса — це люди, які приїжджають купити продукти та повернутися. Раз на два тижні вони їздять за покупками до України. Для української економіки, для супермаркетів, звичайно, це добре. Але якби їхали туристи — від цього був би зовсім інший економічний ефект.

Тому цього року ми вперше будемо рахувати по-іншому. Ми здійснимо низку досліджень на кордонах, щоб зрозуміти, скільки з прибулих до нас, власне, є туристами. І друге дослідження — наскільки активно розвинений саме внутрішній туризм. Для цього розпитаємо людей по всій території України і зрозуміємо, звідки, куди їдуть, скільки витрачають грошей та який взагалі портрет нашого туриста, якого сьогодні ніхто не знає.

"М'яка" дипломатія

— Якби у вас була така можливість, ви б поїхали до Криму?

— Звичайно, я дуже хочу поїхати. І щойно Крим знову повернеться до України — це буде перше, що я зроблю, напевно, на другий-третій день.

Впевнена, що буде велика черга українців, які захочуть відвідати Крим. Усі дуже сумують.

Пам'ятають цю унікальну природу, це чисте море, яке не можна порівняти ні з яким іншим морем. Де б ти не був, про що б ти не говорив щодо розвитку, завжди ми говоримо: а в Криму можна б було... Ми дуже чекаємо.

— У вас була ідея Donbass travel (Донбас тревел). Це подорожі для жителів непідконтрольних територій. Що це за ідея?

— З такою ідеєю до нас звернулася громадська організація Visit Ukraine, Антон Тараненко. До речі, він сам родом із Донецька. І ось Антон нам говорить: "Дивіться, у нас стільки класних місць на Донеччині, і сьогодні люди, які перебувають там — по іншу сторону, у них недостатньо інформації, вони не бачать, наскільки розвивається регіон. Є нові туристичні продукти, інфраструктура покращується. Давайте будемо для них це якось популяризувати".

І ми спільно з Мінреінтеграції, з Донецькою облдержадміністрацією створили робочу групу, і зараз напрацьовуємо маршрути, які можуть бути цікавими. Наша мета — їх популяризувати для всіх. Зокрема, для жителів Києва, Одеси, Львова, щоб вони їхали, дивилися, відвідували, економічно підтримували регіон. З іншого боку, ці маршрути й для людей, які проживають, наприклад, у Донецьку. Їм теж це може бути цікаво.

Також ми плануємо працювати з блогерами, багато з яких — вихідці з регіону, які теж можуть це популяризувати. Впевнена, це викличе інтерес.

Можливо, буде сенс зробити якусь програму сертифікатів для таких поїздок. Але це вже наступний крок.

— Хто знає про цю вашу ідею, відразу накидають перелік можливих побоювань для жителів непідконтрольної частини Донбасу: чи будуть створювати туристів, чи будуть там, скажімо, паспортні дані, щоб ця інформація не потрапила на непідконтрольну територію. Тобто ідея гарна, але поки не зрозуміло, як це буде реалізовано.

— Все необхідно добре продумати, щоб такий тур був для всіх безпечним. І це важливе питання.

Але насамперед — це така "м'яка" дипломатія, скажімо, промоція передусім.

Ми ж виплачуємо все ж таки пенсії багатьом людям. Для дітей з окупованих територій є можливість вступати до українських вишів — це теж важливо, щоб вони вчилися тут і розуміли, що їхній дім — Україна. Ось для таких наших громадян можна передбачити сертифікати.

— Наприклад, вступаєш до вишу — і отримуєш сертифікат на тур Донеччиною?

— Потрібно возити всією Україною. Якщо ми говоримо про "зшивання країни", то через туризм найлегше це зробити. Бо куди б ти не приїхав, скрізь тобі раді, гостинні. Бо хочеться завжди показати, що мій дім — найкращий!

— До Львова?

— Можна і до "бандерівців" до Львова, так. Вони з радістю всіх зустрічають. Не завжди відповідатимуть російською мовою — просто не всі нею володіють. Але мовних проблем немає, бо всі розуміють одне одного. Навіть якщо говорити складно, то розуміння є абсолютне. Проблема більш надумана, ніж та, яка заважає сьогодні спілкуванню людей.