"Залізна завіса" та вороги народу: про переслідування в РФ говоримо з Євгеном Кисельовим

Протягом останнього тижня в Росії відбулося поспіль кілька подій, які свідчать про тотальну зачистку політичного та медійного простору владою напередодні осінніх виборів до Держдуми. Водночас Росія відмовляється виконувати міжнародне законодавство та ігнорує заклики світу до конструктивних кроків.

Переслідування російської опозиції та втеча політиків з Росії, обшуки та тюремні терміни, нинішній стан РФ на міжнародній арені — ситуацію аналізували журналісти "На самом деле: Россия" телеканалу "Дом" і телеведучий, публіцист Євген Кисельов.

"Розв'язати питання будь-яким способом"

Колишнього виконавчого директора громадської організації "Открытая Россия" Андрія Пивоварова увечері 31 травня заарештували в аеропорту Пулково, зупинивши літак, що вже злітав, буквально на стерновій доріжці.

За кілька днів до цього "Открытка" оголосила про самоліквідацію — в організації визнали неможливим піддавати працівників небезпеці після того, як до них могла бути застосована стаття "Співпраця з небажаною організацією", що з'явилася в Кримінальному кодексі РФ наприкінці травня 2021 року.

І саме цю статтю, попри те, що, згідно з Конституцією, закон зворотної сили не має, застосовують зараз до Пивоварова. Його звинувачують у тому, що 12 серпня минулого року він опублікував на своїй сторінці у Facebook пост, який слідчі називають "інформаційним матеріалом" і стверджують, що він містить заклик до участі в діяльності "небажаної організації "Открытая Россия".

За клопотанням слідства Пивоваров перебуватиме в ув'язненні до суду протягом 2 місяців. Пред'явлена ​​йому стаття передбачає до 6 років позбавлення волі.

Буквально відразу ж після арешту Пивоварова пройшов обшук у опозиційного російського політика, колишнього депутата Держдуми Дмитра Гудкова. Його затримали за звинуваченням у заподіянні особливо великого майнового збитку шляхом обману, ця стаття передбачає до 5 років позбавлення волі. Після погроз йому та його близьким політику довелося тікати з Росії.

Одночасно з арештом Гудкова поліція прийшла також з обшуком до очільника його штабу, Віталія Венедиктова, та до його помічника, Олександра Соловйова — він є колишнім головою руху "Открытая Россия".

6 червня Дмитро Гудков покинув Росію та поїхав до Києва. На сторінці у Facebook він пояснив, що близькі джерела з оточення Адміністрації президента Росії повідомили йому, що ця санкція розв'яже питання Гудкова "будь-яким способом" — у разі, якщо політик залишиться в країні.

Прибувши до України, опозиціонер заявив, що Росія ігнорує норми міжнародного права, а відносини України та Росії можна врегулювати лише після того, як Володимир Путін залишить пост.

Прессекретар Кремля відразу заявив, що кримінальні справи проти двох опозиціонерів, Андрія Пивоварова та Дмитра Гудкова, "не мають ніякого стосунку до політики".

Водночас у Росії оголосило про самоліквідацію видання Vtimes, яке трохи більше року тому заснували колишні журналісти газети "Ведомости", — причиною стало рішення Міністерства юстиції Росії визнати Vtimes ЗМІ — іноземним агентом. Це рішення журналісти назвали "чорною міткою" й оголосили, що подальше існування видання нерентабельне.

Закрився й новинний портал Newsru.com, який працював у Росії протягом 21 року. Пояснюючи це рішення, редакція "назвала економічні причини через політичну ситуацію в країні".

Тоталітарне суспільство

Яку вагу мають для Росії рішення міжнародних інстанцій, і чи можна назвати нинішній стан Росії у світі "залізною завісою" — про це у програмі "На самом деле: Россия" говорить телеведучий, публіцист Євген Кисельов.

Ведуча програми — Марія Строєва.

— ПАРЄ наприкінці квітня привела резолюцію із закликом до Росії виконати постанову Європейського суду з прав людини та звільнити Олексія Навального до 7 червня поточного року. Очільник російської делегації в ПАРЄ Петро Толстой ще до обговорення резолюції заявив: "Росія ніякі рішення Асамблеї виконувати не буде!". У поправках до Конституції, що обнулили президентські терміни Володимира Путіна, був і пункт про безумовне верховенство російських законодавчих рішень над міжнародними. Це вже нова "залізна завіса" чи все, що відбувається, — це зовсім інша історія?

— Та "залізна завіса", яку сталінський режим опустив поперек Європи, була інакше влаштована. У сьогоднішньому глобальному світі набагато складніше повністю відгородитися від Заходу, від ЄС, від Америки та взагалі від зовнішнього світу, від зовнішньої цивілізації. Для цього потрібно відключати інтернет, відключатися від грошових потоків.

Дивіться, адже виїзд-в'їзд із Росії до Європи, Америки не закритий. А під час комуністичного режиму громадянин СРСР не міг ось просто взяти та поїхати за кордон. І для деяких авторитарних режимів дуже характерно, що вони існують, як не парадоксально, в ситуації вільних, відкритих кордонів. Не подобається у нас жити — вали на Захід чи на Схід.

Іран такий самий, ось зверніть увагу. В Ірані існує жорстка, майже тоталітарна теократична держава. Але заразом кордони Ірану відкриті. Не подобається жити в ісламській республіці — якщо ти маєш кошти для того, щоб жити в Америці або в Європі — їдь туди. Засумуєш за татом із мамою — будь ласка, повертайся додому, провідай їх, ніхто тебе за це до тюрми не посадить, на кордоні не зупинить.

Подивіться, скільки зараз росіян живе за кордоном просто тому, що незатишно їм жити в нинішній Росії. Але водночас їх за це особливо не переслідують.

Тому, звичайно ж, такої тоталітарної закритої держави, як зображено в "Дні опричника" Володимира Сорокіна (антиутопічна повість про світ, який чекає на Росію в разі продовження поточного політичного курсу, — ред.), ну, напевно, в Росії найближчим часом ми не побачимо.

Але з іншого боку, є набагато більш тривожні речі. Всі ці закони, які скопом можуть оголосити сотні, тисячі, десятки тисяч людей екстремістами. Будь-кого, хто співпрацює з "Фондом боротьби з корупцією" (організація, створена Навальним, — ред.), будь-кого, хто якось допомагає Навальному, хто пише вільнодумні пости в інтернеті або ділиться чужими постами на своїй сторінці — його одразу оголосять екстремістом і посадять до в'язниці. Це вже схоже на тоталітарне суспільство.

Це давня заочна суперечка між цілком собі освіченими ліберальними політологами. Не всі з них готові визнати, що в Росії встановлюється режим напівфашистського типу. У будь-якому разі деякі риси фашистських держав минулого абсолютно очевидно простежуються в сучасному політичному устрої Росії.

І репресивне законодавство стає дедалі більш і більш репресивним. Майже всі демократичні суспільні інститути або знищені, або вихолощені до повної порожнечі. Виборів справжніх немає — прозорих, конкурентних. Ще з часів Гризлова, коли він був спікером Держдуми, знаємо, що парламент — це не місце для дискусій. Незалежні ЗМІ розгромлені.

Незалежні ЗМІ нагадують мені зараз розкольницькі скити, розкидані по тайзі. Ось люди свого часу йшли, щоб продовжувати жити за своєю вірою. Йшли до тайги, до пустелі, до скитів, і там продовжували жити за своїми традиціями, двома перстами хреститися. Ось приблизно те ж саме відбувається й зараз, на жаль, із засобами масової інформації. Подивіться на історію з "Медузи" (інтернет-видання, — ред.). Ну що залишилося?

Що залишилося повноцінно від демократичних інститутів? Незалежного правосуддя немає.

— І ось це законодавство, коли тебе можуть визнати "іноземним агентом", фактично — ворогом народу.

— Ворог народу. Абсолютно правильно. Зробили те, що не дозволяли собі ніколи. Навіть у радянські часи. Почали тиск на адвокатів. Порушили кримінальну справу проти адвоката Петрова (засновника автодилера "Рольф" Сергія Петрова звинувачують у незаконному виведенні за кордон 4 млрд руб., — ред.).

Так, за радянських часів були випадки, коли адвокатів, які захищали інакодумців, дисидентів, вичавлювали з адвокатури — наприклад, як Бориса Золотухіна або Діну Камінську. Це було. Але жодного випадку я не пригадаю, щоб були кримінальні справи проти тих, хто, скажімо, захищав критиків радянської влади. А ось нинішня історія з першою кримінальною справою проти адвокатів, проти Петрова — це, загалом, знакова річ.

— Якщо Росія не визнає рішення міжнародних судів, чи не означає це саме собою самоізоляцію дуже високого рівня?

— Безумовно, означає. Але ніхто не піде воювати з Путіним зараз, після того, як він перестане виконувати рішення ПАРЄ та Європейського суду з прав людини. Інша справа, що рано чи пізно це призведе не лише до політичної ізоляції, але й, звичайно ж, поступово посилюватиметься санкційний прес.

Я вважаю, що історично рано чи пізно все закінчиться дуже жорсткими, дуже болісними санкціями. Російську економіку вони не вб'ють. Тому що економіка, це річ така — навіть у несформованих, у невизнаних державах якесь примітивне економічне життя триває.

Ну ось відкине весь цей процес Росію на довгі роки назад, вже ніколи Португалію не наздоженемо, не переженемо, і боюся, що скоро відставатимемо від якоїсь там Чорногорії або Боснії та Герцеговини. Тому що є набір санкцій, який рано чи пізно буде застосований. І вони будуть знижувати російський ВВП.

Зараз тривають суперечки між економістами. Хтось каже — 0,5-1% на рік ефект санкцій. Хтось каже — 2-3%. Деякі фахівці кажуть, що обмеження на експорт певних технологій до Російської Федерації можуть на 3-4-5% скоротити видобуток нафти й відповідно експорт нафти та нафтопродуктів з РФ. А я нагадаю, що приблизно половина надходжень до бюджету — від експорту нафтопродуктів і вуглеводнів. А отже, нічого хорошого на путінський режим у цьому сенсі, я думаю, не чекає.

Інша справа, що все це може закінчитися революцією згори. Мені здається, що найвірогідніший сценарій у Росії — це коли накопичиться певна критична маса впливових чиновників і навіть силовиків, які зрозуміють, що подальший курс на конфронтацію із Заходом, на руйнування демократичних інститутів, які залишилися, на цю самоізоляцію занадто боляче битиме по їхным власним інтересам. А вони їх мають.