Украина наш дом

"Засіки" Путіна та вплив на них санкцій: можливість вторгнення РФ до України обговорюємо з військовим експертом Михайлом Притулою

Михайло Притула. Фото: kanaldom.tv

Згідно з останніми даними, Росія сконцентрувала близько 100 тис. військових у прикордонних з Україною областях та в тимчасово окупованому Криму.

У неділю, 16 січня, речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що Росія не забере війська поблизу українських кордонів, бо, як гадає російська влада, "НАТО здійснює вторгнення на території України". Перед цим міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров повторив, що Росія вважає "неприйнятними" прохання та вимоги відвести війська від України.

Одним із можливих варіантів вторгнення Росії до України може стати так званий захист "російських громадян". Про це заявив президент України Володимир Зеленський під час зустрічі з американськими сенаторами.

"Росія продовжує проводити активну кампанію з паспортизації населення на тимчасово окупованих територіях, прагнучи створити привід для ескалації під виглядом "захисту російських громадян"", — сказав президент.

Головною метою Путіна є дестабілізація на території України та розкол західних демократій. Такий погляд телеканалу "Дом" озвучив сенатор США Річард Блументал. Він також наголосив, що можливих сценаріїв вторгнення багато.

"Сценаріїв багато, й зараз існує безліч різних побоювань щодо того, якою саме є мета Путіна, що саме він робитиме. Потрібно бути готовими до будь-якого розвитку подій, щоб уникнути всіх небезпек. Оскільки чи вторгнеться він з півночі України, щоб оточити Київ, чи зі сходу, щоб захопити більше території, чи посилить роль кібератак, військових дій, дезінформації у цій гібридній війні, — все це робитиметься для дестабілізації та поділу. Він хоче розділити західні демократії", — сказав сенатор.

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний гадає, що українському військовому командуванню та владі варто зважати на можливості Росії збільшувати особовий склад війська проти України до майже мільйона солдатів. За його словами, у НАТО усвідомлюють цю загрозу й погоджуються з такими оцінками.

"Мені як людині військовій не подобається ця цифра у 100 тис. Повірте мені, що післязавтра ця цифра може становити 210 тисяч, а за тиждень — 780 тис. Російська Федерація має для цього всі можливості. Говорімо про це прямо й відкрито: ми зараз маємо справу з армією Російської Федерації, яка сьогодні налічує майже мільйон військовослужбовців", — зазначив Залужний в інтерв'ю "Укрінформу".

Водночас міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров назвав "дезінформацією" заяви про підготовку Росією провокації на південному сході України.

"Не забудьмо й про те, що сказали американські офіційні особи щодо так званого вторгнення Росії до України, — зокрема, поширивши повну дезінформацію про те, що ми готуємо провокацію з нападом мало не на російськомовне населення на Донбасі, щоб отримати привід для того самого вторгнення", — сказав він.

Наскільки ймовірним є вторгнення Росії, які захисні механізми підготував Захід і чого очікувати Україні — про це у програмі "Інформдень" телеканалу "Дом" говоримо з військовим експертом Михайлом Притулою.

Ведуча програми — Альона Чорновол.

— Чого вимагає Російська Федерація, включно й із висунутими Кремлем вимогами щодо гарантій безпеки, щодо нерозширення НАТО? Що ви думаєте станом на зараз?

— Путін потрапив у досить неприємну ситуацію, коли він поставив ультиматум колективному Заходу. А колективний Захід досить дипломатично сказав, куди цей ультиматум треба "покласти".

— Це ви перекладаєте з дипломатичної мови на людську?

— Так, з дипломатичної на людську мову.

І далі відбувається досить неприємна ситуація для самого Путіна. Бо його особисто, знову кажучи простою людською мовою, понизили, трошки образили перед усім його оточенням. Тому що він сказав, що ось "ми тут можемо…", а насправді — не змогли нічого. Дипломатичним шляхом нічого не досягли. І НАТО сказало: ми робитимемо те, що ми хочемо, що кожна нація має право на свій захист, на своє розширення до НАТО.

І Путін таким чином опинився у досить неприємній ситуації. Він повторив помилку Сталіна. Сталін хотів, щоб Туреччина віддала Радянському Союзу протоку Босфор та Дарданелли. Туреччина негайно попросила прийняти її до НАТО, й 1952 року стала першою країною, яку прийняв Альянс. Через рік Сталіна не стало (Сталін помер у 1953 році, — ред.).

Путін робить те саме. Він загрожує Україні, він загрожує тим країнам, які стали членами НАТО за розширення у 1997 році. І таким чином ці країни, які навіть не мали наміру вступати до НАТО (наприклад, та сама Фінляндія), зараз кажуть: ми готові увійти до НАТО. Україна аналогічно, Путін і Україну спонукає стати країною НАТО.

Це досить серйозна помилка Путіна — і політична, і дипломатична. В його оточенні це розуміють.

— Це помилка чи це гра? Ну, не могли у Кремлі не знати заздалегідь, як відповість НАТО. Навряд чи вони сподівалися, що вийде генсекретар НАТО Єнс Столтенберг і скаже: звісно, друзі, ми Україну, Молдову, Грузію в жодному разі приймати не будемо до Альянсу. Можливо, хотіли цим діалогом між НАТО, США та Російською Федерацією потім виправдати якісь свої подальші дії щодо ескалації в Україні?

— Путіну цього року виповнюється 70 років. Він розуміє, що він рано чи пізно помре. І він хоче увійти до історії як збирач російських земель чи відновлювач Радянського Союзу. Тобто чимось величним.

Але це величне не вдається. І тому він зараз намагається виправдати свої дії якимось міфом, заради чого він піде весною [проти України]. Тобто треба щось пояснити людям, внутрішньому споживачу, своєму оточенню, чого він почав війну. А пояснити цю ситуацію досить важко. І тому його рейтинг зараз падатиме.

— А ось Лавров інформацію про підготовку до нападу назвав дезінформацією. Але коли вони щось так яскраво заперечують, скидається на те, що саме так вони й планують.

— Вони саме так і роблять. І я б сьогодні — для тих людей, які стоять в окопах з того боку, — дивився б на це досить уважно. Тому що може бути так, що якісь "зелені чоловічки" без розпізнавальних знаків прийдуть туди та влаштовуватимуть провокації. І скажуть, що це Україна.

Це може бути не тільки зі сходу, не тільки з півночі. Це може бути й із Придністров'я. На жаль, така ситуація.

— Повідомлення стосовно можливих провокацій десь на лінії зіткнення начебто з боку Збройних сил України чи добровольчих батальйонів лунали в російських ЗМІ. Але якщо ми вже володіємо цією інформацією заздалегідь, як нам зробити так, щоб цих провокацій не було?

— Тільки висвітлювати цю інформацію, коментувати її максимально, щоб люди були обізнані, що відбувається.

Ось як їм, на тому боці, пояснюватимуть, чого вони підуть в атаку? Це пояснити неможливо. НАТО на Росію не нападає. Україна на Росію не нападає. Хто нападає на Росію? Хто ворог Росії? Як звуть тих людей, які вивели мільярди грошей з Росії? Це США? Ні. Це Європа? Ні. НАТО? Ні. Україна? Ні. Так обікрасти Росію жодним "бандерівцям" не під силу, зрозумійте.

Це зробив сам Путін. Йому треба зараз пояснити, чому він вивів з Росії мільярди й трильйони доларів. Чому він це зробив? Чому Росія замість того, щоб виробляти сама продукцію, зараз купляє її в Китаї? Чому люди живуть бідно? Чому вони мають іти помирати?

Це досить серйозні питання, на які він не має відповідей. І щоби виправдати це, вони одурманюють людей, брешуть, вводять людей в оману. Так, як, наприклад, ввели в оману наших людей на сході України.

— А ось The New York Times пише, що Росія підготувала своїх дипломатів до виїзду з України, що їхні родини вже вивезли. Згідно з інформацією видання, ще 5 січня діти та дружини дипломатів російського посольства в Києві попрямували до Москви. Приблизно ще 30 членів родин російських дипломатів з Києва та Львова залишили Україну впродовж наступних кількох днів. У МЗС України заявили, що не отримували від російської сторони інформації про евакуацію працівників, що посольство у Києві працює в штатному режимі. Що думаєте щодо цього?

— Відбувається поступова, досить повільна, але швидка, — тобто таке "поспішайте повільно", — підготовка до вторгнення до України. Це ми бачимо, бо йде інформація про те, що розгортають мобільні шпиталі з боку Російської Федерації, вони евакуюють своїх людей, вони везуть "Іскандери" з Далекого Сходу тощо. Вся ця інформація йде, і вона досить відкрита.

Про що це свідчить? Про те, що до Олімпіади в Китаї Путін не нападе, це точно. Китай не зрозуміє цієї війни, якщо Росія це зробить до Олімпіади.

А от після Олімпіади Путін може піти в атаку. Те, що він може піти, це дуже-дуже ймовірно, бо він не має жодних зовнішньополітичних і внутрішньополітичних стримувачів, які б зупиняли його. Йому треба виправдатись і підняти бойовий дух свій, свого оточення і таке інше. Тому він намагатиметься іти в атаку.

Чи зможе він це зробити? Це вже питання навіть не до нього особисто (тому що в нього дуже малий коридор можливостей), а до його оточення. До тих людей, які дивляться на нього та думають: а що може зробити людина, якій 70 років, чим вона може насолодити Росію? Вже нічим. Отже, цим людям, які навколо нього, треба просто вижити — зберегти свої мільярди, дожити до того часу, коли не буде Путіна, і буде можливість використовувати ті ресурси, які вони накопичили.

Таким чином, питання зупинити війну з Україною — це вже навіть не питання України чи не питання Сполучених Штатів чи Британії. Це питання оточення Путіна. Тому що вони та їхній світ буде зруйнований.

А вони звикли жити нормальним життям, їх діти вчаться у Сполучених Штатах, у Британії, у Європі. Вони їздять туди, скупляються… І раптом все це зникне — вони будуть у стані війни, довготривалої війни з Україною. Ось що на них чекає. І тому це питання для них таке саме важливе, як і для нас.

— А взагалі це нормальна практика, коли за таких умов дипломати та дипустанови країни-агресора досі працюють всередині України?

— Багато дивних речей у нас відбувається. Але певно, якщо країна-агресор… Ну, були такі випадки в історії, коли тривала війна між країнами, водночас були дипустанови. Але Росія не визнає себе країною-агресором, це ми визначаємо. Як і є певні угоди між дипломатичними установами, тому ми не можемо видворити їх лише тому, що так відбувається.

— А ви бачите в цьому якісь плюси, що дипвідомства, консульства, посольство Російської Федерації наявні зараз в Україні, працюють, чи є в цьому якась користь? 

— Для України? Навіть не можу сказати, чи є користь. Бо переважно, якщо працюють дипустанови Російської Федерації, то це ж працює і розвідка Російської Федерації. Тому казати про користь для України, — ну, певно що ні.

Так само через дипустанови завжди формується і суспільна думка, фінансуються засоби масової інформації, які ведуть масову пропаганду проти України в інтересах Росії. Тому казати, що це корисно, — нараз, певно що ні.

— Комітет із міжнародних відносин Сенату США опублікував текст нового санкційного законопроєкту проти Росії, підтриманого Білим домом. З тексту випливає, що персональні санкції проти Володимира Путіна та інших російських чиновників сенатори пропонують запровадити не лише у разі відкритого вторгнення до України, а й у разі "значної ескалації" РФ порівняно з груднем 2021 року. Наскільки це дійсно може бути дієвим механізмом? І чому подібні санкції такого самого тиску не були запроваджені у 2014-му?

— Це дуже важливе питання. Відповідь на нього не коротка.

Воно пов'язане з тим, як формувався капітал Путіна, наскільки швидко він формувався, що з ним відбулося. Коли Путін став виконувачем обов'язків президента Росії після того, як Єльцин залишив свій пост, негайно дуже великі суми російських грошей ішли до міжнародних банків (до банків США, Європи) та перетворювались на вклади, на валюту першої категорії.

Станом, наприклад, на початок війни з Грузією у 2008 році сума виведених активів становила 586 млрд дол. Аби зрозуміти, якщо 100-доларовими купюрами, — це два ешелони грошей. Уявіть собі.

І от відтоді гроші продовжують накопичувати. Це називається міжнародні резерви. Раніше статистика міжнародних резервів була доступною на сайті Центрального банку Росії. Зараз вона прихована.

Але відтоді Путіним виведено понад 3 трлн дол. Ці гроші витрачаються на надання певних кредитів, щоби ці гроші йшли не на якісь особисті рахунки, а на фірми, компанії.

Тобто це вкрадені в Росії гроші, які фінансують на сьогодні частково економіку Європи та економіку США, з якими Путін начебто має намір воювати. От така ситуація.

Якщо санкції будуть запроваджені, то фінанси у сумі десь близько 1,5 трлн дол. будуть заморожені. І це буде суттєвий удар по Росії.

Крім того, я казав раніше, що Росія не виробляє ті речі, які вона могла б виробляти. А закупляє їх, наприклад, у Китаї. Російська економіка щомісяця витрачає на закупівлю товарів першої необхідності приблизно 50 млрд дол. Це все що завгодно. Від ліків, запчастин, паливно-мастильних матеріалів… Якщо обмежити ці грошові потоки — тобто 50 млрд дол., що досить багато, — то російська економіка зупиниться упродовж одного місяця. Негайно. Тому що вони не матимуть чим лікувати, люди почнуть хворіти, не буде що їсти в деяких випадках, не буде чим вирощувати врожай, не буде запчастин для сільськогосподарської техніки, для авіації, для електроніки й таке інше. Економіка зупиниться.

Тому ці санкції досить болісні для Російської Федерації. Чи болісні вони для Путіна персонально? Напевно, ні, бо він гроші сховав, може, на Схід перевів. Він сидить "у бункері", його це не стосується. 

— Це припущення? Чи ви на якій інформації базуєтеся, коли говорите про формування ось цього міжнародного резерву та про кількість грошей?

— Це абсолютно офіційна інформація Центрального банку Російської Федерації. Будь-яка людина може зайти на сайт Центрального банку Росії, подивитися статистику міжнародного сектору, і там побачите, що це таке і як це відбувалося.

Прямий ефір