Украина наш дом

Закон про "особливий статус" Донбасу та ситуація у ТКГ: "Взгляд с Банковой" із Андрієм Костіним

Ще у вересні 2014 року було ухвалено закон "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" (так званий закон про "особливий статус" Донбасу). За фактом він набуває чинності лише після проведення виборів на окупованій частині Донбасу. І всі його положення розраховані на звільнену територію.

Після ухвалення закону в 2014 році спочатку термін дії документа був розрахований на 3 роки. Тому 6 жовтня 2017 року Рада знову проголосувала за "особливим статусом" Донбасу, продовживши його вже на рік. Протягом наступних 2018-2020 років також закон пролонгувався на рік.

Крайній термін дії нинішньої редакції — 31 грудня 2021 року.

Коли чекати чергового продовження Верховною Радою закону "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей"? Чому дію документа планують пролонгувати лише на рік? Чи є прогрес у роботі Тристоронньої контактної групи? Що вплине на розблокування КПВВ на Донбасі? Про це і не тільки у програмі "Взгляд с Банковой" телеканалу "Дом" говоримо з народним депутатом України (фракція "Слуга народу"), представником України у політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи (ТКГ) щодо врегулювання ситуації на Донбасі Андрієм Костіним.

Ведучий програми — Олег Борисов.

— Коли очікується продовження Верховною Радою закону щодо особливого порядку місцевого самоврядування в ОРДЛО?

— Ми очікуємо на ухвалення законопроєкту про продовження чинного закону до кінця року. Він уже внесений до Верховної Ради. Думаю, що це станеться на пленарному тижні, який починається з 13-14 грудня.

— Як і попередні роки, документ хочуть продовжити на рік. Чому саме таку тактику обрано?

— У принципі це вже відбувалося неодноразово.

Відповідно до рішень лідерів Нормандського формату, ухвалених на Паризькому саміті у грудні 2019 року, було ухвалено спільну позицію про те, що до чинного закону необхідно включити так звану формулу Штайнмаєра. Консультації про це тривають у форматі Тристоронньої контактної групи. На жаль, зараз ці консультації не завершені, тож продовжуватимемо на 1 рік, з надією на те, що наступного року ці консультації відбудуться, і ми зможемо цей закон вже адаптувати під рішення лідерів Нормандського формату. І тоді його ухвалимо вже в тому вигляді, в якому він необхідний для того, щоб це сприяло політичному врегулюванню [конфлікту на Донбасі].

— Цього тижня відбулося чергове засідання Тристоронньої контактної групи та робочих підгруп. Але у підсумковому повідомленні української делегації взагалі не згадується підгрупа з політичних питань. Що у ній відбувається?

— У підгрупі з політичних питань, де я представляю українську делегацію в ТКГ, відбувається дуже складна дискусія.

Рік тому на рівні ТКГ було ухвалено рішення, щоби політична підгрупа розробила так званий план дій щодо реалізації Мінських угод. Але оскільки підходи дуже різні до того, як реалізовувати Мінські домовленості, наша делегація внесла свій проєкт плану ще рік тому. Він не підтримується, на жаль, нашими візаві з переговорів. До того ж, російська делегація відмовляється брати активну участь в обговоренні цього доручення Тристоронньої контактної групи, що, на мій погляд, свідчить про те, що вона не хоче брати на себе відповідальність, яку вона має нести як учасник ТКГ.

У зв'язку з цим протягом останніх місяців у політичній підгрупі українська делегація вже неодноразово порушувала питання необхідності розглядати зокрема традиційні для політичної підгрупи питання порядку денного. Зокрема адаптацію закону "Про особливий порядок місцевого самоврядування…" у зв'язку з включенням до цього закону так званої формули Штайнмаєра. І тут ми також не можемо досягти взаєморозуміння — наші візаві щодо консультацій не хочуть продовжувати розгляд цього законопроєкту.

Ось у зв'язку з чим робота в політичній підгрупі зараз має характер таких дискусій — і щодо того, що робити з планом дій, і щодо нашої пропозиції повернутися до роботи над законопроєктами.

Тут ще важливий момент, що саме ухвалення законів є основним елементом політичного врегулювання. Це ж не лише закон про особливий порядок місцевого самоврядування, але й закон про амністію, закон про особливості проведення місцевих виборів.

На наш погляд, цю роботу заблоковано у зв'язку з тим, що Російська Федерація не готова і не збирається на цей час сприяти цьому політичному врегулюванню.

— А загалом, якийсь прогрес є зараз у роботі ТКГ? Чи все залишається лише на рівні дискусій?

— Знаєте, іноді й дискусія є прогресом. Тому що ми мали низку засідань, це тривало досить довго в деякі періоди, коли ми взагалі не могли нормально спілкуватися.

Перший такий період був пов'язаний із практично відмовою делегації Російської Федерації та запрошених з її боку працювати у політичній підгрупі. Вони посилалися торік на ухвалення Верховною Радою постанови про проведення місцевих виборів на території України, вважаючи, що ця постанова якимось чином не відповідає Мінським домовленостям. Але це абсолютно не відповідає дійсності та було використано як привід для того, щоби заблокувати роботу політичної підгрупи.

Також можемо згадати епізод, коли з боку запрошених від Російської Федерації як експерта було включено громадянку [Майю] Пирогову (від "ДНР", — ред.), яку в Україні засуджено за статтею, пов'язаною з терористичною діяльністю. Позиція глави української делегації Леоніда Кравчука була одразу ж доведена до наших модераторів з ОБСЄ про те, що ми не зможемо брати участь у роботі, допоки братиме участь особа, яка засуджена в Україні за терористичну діяльність. І це теж блокувало роботу в політичній підгрупі досить довгий період, доки таки не переконали в тому, щоби громадянка Пирогова залишила засідання політичної робочої групи. І в нас хоча б поновилася дискусія.

Тому треба розуміти, що ми розуміємо під словом "прогрес". І наявність можливості проводити дискусію, у порівнянні з тими засіданнями, коли взагалі такої дискусії не було, — це теж свого роду прогрес.

Але питання політичного врегулювання тісно пов'язані й з іншими питаннями, які у нас стоять на порядку денному: і з питаннями безпеки, і з гуманітарними. І перетікання проблем з однієї групи в іншу — також існує.

Загалом я наголошую, що зараз ТКГ працює у досить нормальному режимі. Засідання всіх робочих груп відбуваються. Не завжди вони є повноцінними з погляду якогось результату, але ми розуміємо, що якщо наша позиція є обґрунтованою, якщо вона відповідає і Мінським домовленостям, і рішенням лідерів Нормандського формату, то ми не втомлюємося повторювати необхідність просування вперед.

Як приклад: саме цієї середи на засіданні Тристоронньої контактної групи ми вкотре заявили, що будь-якої миті готові повністю забезпечити рух і прохід людей на нових КПВВ (контрольних пунктах в'їзду-виїзду, — ред.) у Щасті та Золотому (Луганської області, — ред.), які ми зі свого боку побудували, дали гарантії безпеки. Я навіть сказав би, що КПВВ "Золоте" та "Щастя" формально є відкритими з боку підконтрольної українському уряду території. На жаль, наші візаві не хочуть зі свого боку відкривати та дозволяти пропуск людей через ці два КПВВ.

Але ж це не означає, що ми повинні просто відмовитися і забути. Ми в будь-якому разі наполягатимемо на тому, щоби гуманітарна складова переговорів була присутня завжди, незалежно від політичного порядку денного, і незалежно від того, що відбувається в міждержавних взаєминах на іншому рівні.

Тому що розв'язання гуманітарних питань має бути поза політикою, і воно має вирішуватись на пріоритетній основі.

Тому я не можу сказати, що існує такий собі матеріальний прогрес, але навіть наявність зараз діалогу, і робота всіх робочих груп, і робота ТКГ — це теж елемент позитиву.

— Тобто питання відкриття КПВВ залежить від гарантій безпеки?

— Ми дали гарантії безпеки, наші КПВВ готові та відкриті. Але ж людина не може просто пройти наші КПВВ і потім зупинитися — тобто необхідно відкриття КПВВ з іншого боку, і необхідні гарантії безпеки з їхнього боку, щоб люди могли безпечно переміщатися через ці КПВВ. Тобто ми, зі свого боку, зробили все — побудували КПВВ, відкрили їх, дали гарантії безпеки.

— І ще важливе питання — зустріч у межах "нормандської четвірки" на рівні міністрів закордонних справ. Чи реальна ця зустріч до кінця цього року?

— Попри всі заяви, які лунають насамперед із Москви, ми все одно дивимося з оптимізмом. Намагатимемося досягти того, щоб зустріч на рівні міністрів закордонних справ відбулася цього року.

— Як на роботі української делегації у ТКГ позначився перехід Олексія Резнікова з Міністерства реінтеграції до Міністерства оборони?

— Склад делегації було змінено. Олексій Юрійович [Резніков] був першим заступником голови української делегації у ТКГ. Нині указом президента тимчасово ці обов'язки покладено на мене. Тому я свого роду продовжую роботу, яку проводив Олексій Юрійович Резніков.

Я не думаю, що в нас сталася якась зміна. Наша делегація працює досить злагоджено, вся інформація, яка необхідна для роботи, у нас є. І це заміщення відбулося у досить спокійному режимі.

Нам, звісно, шкода, що Олексій Юрійович не зможе далі працювати у Тристоронній контактній групі. Але це складно поєднати з новою роллю [міністра оборони]. Але делегація працює у злагодженому режимі, тому все у нас нормально у цьому сенсі.

— Як делегація взаємодіє з новою очільницею Мінреінтеграції Іриною Верещук?

— Ми взаємодіємо з Іриною Верещук. Вона постійно відстежує те, що відбувається у роботі ТКГ, ми у постійному діалозі. Зараз вона має організаційний період, дуже важливий для того, щоб повною мірою вже приступити до своєї нової ролі. І я впевнений, що у нас буде абсолютна взаємодія у роботі ТКГ із профільним міністром та з боку міністерства. І ми, як делегація у ТКГ, зі свого боку готові повною мірою сприяти успішній роботі Ірини Верещук на посаді міністра з питань реінтеграції.

Прямий ефір