Юридична, політична та економічна відповідальність для Путіна, Росії та росіян: інтерв'ю з правозахисником Олександром Павліченком

Страшні злочини російських окупантів у Київській області побачив увесь світ. Які наслідки будуть для російської влади та військових злочинців, і чи існує колективна відповідальність всього російського народу — про це в ефірі телемарафону "Говорить Україна" телеканалів "Дом" та UA розповів виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.

— Ви відслідковуєте злочини російських окупантів та так званих "Л/ДНР" уже давно. Поділіться досвідом. Як фіксуватимуть сьогоднішні страшні події у звільнених містах Київської області?

— Так, починаючи з 2014 року, відбувалося документування всіх порушень, що були на територіях і окупованого Криму, і захопленої частини Донбасу. І є досить великий масив накопичених повідомлень про злочини, розслідування щодо цих злочинів. І всі, хто чинив ці злочини, будуть притягнуті до відповідальності. І нові факти так само розслідуватимуться.

Особливо важкою була практика 2014 року, коли відбувалося репресивне зачищення та придушення російськими окупантами будь-яких актів опору в Криму та на Донбасі. Це відбувалося, якщо люди виявляли непокірність чи проукраїнську позицію. А якщо це була ще і якась діяльність, пов'язана з протистоянням окупантам, це загрожувало і позбавленням волі, й фізичними каліцтвами, й навіть смертю. Така сама політика проводиться і сьогодні під час захоплення росіянами територій України.

Ми бачимо такі ж процеси щодо Херсонської, Миколаївської областей, на Донбасі — у тих населених пунктах, які сьогодні стали зоною воєнних дій. І ми отримуємо багато інформації та сигналів про те, що відбувається, коли відбуваються насильницькі зникнення, викрадення, видавлювання населення. Здебільшого це стосується тих, хто намагається протестувати проти становища, яке зараз створює окупаційна влада.

Десятки тисяч людей переміщують до того ж Криму або на територію Російської Федерації під приводом, що їм допомагають вийти російськими "гуманітарними коридорами" з тих же Маріуполя, Сєвєродонецька, Лисичанська.

Я можу сказати, що факти, які стали предметом громадського надбання після 31 березня і до сьогодні, стосуються звільнених Гостомеля, Бучі, Ворзеля, Бородянки, Ірпеня — ми цю інформацію мали ще з початку березня.

Нічого нового, нічого дивного ми не побачили в цій ситуації, і це лише підтвердження тому, що це відбувалося протягом місяця. У нас є і свідки, і задокументовані письмово, на фото свідоцтва про те, що діялося, починаючи з перших днів окупації. Особливо жорстко це в Гостомелі. Така сама важка картина буде у нас у Бородянці, Ворзелі.

— Як можна назвати ці жахливі злочини в містах Київщини з погляду міжнародного права? Це геноцид? Етноцид?

— Це однозначно військовий злочин та порушення норм міжнародного гуманітарного права.

Тут можна вбачати певні риси геноциду, але це потрібно доводити. Рівень доказу злочинів, пов'язаних із геноцидом, набагато вищий, ніж військових злочинів.

Тому насамперед ми говоримо, що це має риси військових злочинів.

Ми маємо багато інформації, яка пов'язана з такими злочинами, особливо сексуального характеру, гендерно обумовленим насильством. Такі злочини рідко потрапляють до публічної сфери. Я б сказав, напевно, 99% сексуально обумовлених злочинів не з'являються в публічній сфері, і дуже складно їх розслідувати, хоча це також є знаряддям ведення війни. Практика застосування сексуального насильства, як до жінок, так і до чоловіків, — про це треба окремо говорити.

Щодо невмотивованого вбивства цивільного населення — це у чистому вигляді військові злочини окупантів.

Зараз для Росії це велика проблема. Однозначно, що Путін припустився великої помилки, що напав і веде війну в Україні. Це найбільша помилка у його житті. Я думаю, що це буде йому коштувати кар'єри. Ми будемо дивитися, скільки залишилося йому жити, і взагалі залишатись Росії в такому стані, як вона є.

Другий момент — це підхід до порушення елементарних стандартних норм міжнародного гуманітарного права, який було продемонстровано на теренах Київського конгломерату.

Коли ми говоримо "Буча", то це і Немішаєве, і Димер, і Бородянка, і Ворзель, і Макаров, і Мотижин. Тобто тут будуть десятки населених пунктів великих та маленьких. Але ми називаємо це одним словом – Буча.

— Що дасть Україні факт визнання Путіна особисто військовим злочинцем? Чи можна його притягнути, на вашу думку, до реальної відповідальності, а не до умовної?

— Треба бути реалістами. Путін зараз перебуває у статусі організатора військових злочинів в Україні. І це підстава для того, щоб розпочати міжнародне розслідування та позбавляти його існуючого функціонального імунітету. Бо як керівник держави він має функціональний імунітет. І має бути проведена процедура позбавлення цього імунітету.

Але будуть здійснені набагато швидші та вагоміші кроки. Це те, що сталося з розстрілом того ж таки літака рейсу МН17 [на Донбасі]. Ця трагедія 2014 року фактично зламала картину війни Путіна, коли вони припустилися помилки, коли збили цей літак. Вибачте за цинічність, але ситуація та розвиток подій були б зовсім іншими, якби цього не сталося. Росія злякалася і два місяці боялася активних дій, навіть відступила після того, як це сталося.

Та сама помилка сталася і з Бучею, з тим, що наробили ось ці істоти, які знаходилися на цій території всього неповний місяць. І це шок для цивілізованого світу. Тепер ніяка російська пропаганда… Хоча вони там можуть розповідати космічні історії.

— Журналісти, політики на емоціях дуже часто говорять, що кожен росіянин відповідає за дії своєї держави. Чи так це? Абсолютно кожен із 140+ мільйонів росіян відповідає за дії Путіна?

— У юридичному розумінні колективної відповідальності немає. Є політична відповідальність. Внаслідок санкцій йде економічна відповідальність.

Говорячи про юридичну, це буде індивідуальна відповідальність. Ті, хто віддають накази та виконує накази щодо знищення, переслідування українських солдатів та громадян, мають понести відповідальність.

Щодо відповідальності всіх росіян — це більше політичне гасло. І я повторюю — немає колективної відповідальності. Вона має бути виключно індивідуальною за скоєні злочини.

А відповідальність за солідарність та підтримку цього режиму буде в тому, що будуть наслідки санкцій, буде погіршення життя, буде розчарування.

І я думаю, що закінчується не просто ера існування цієї імперії, буде якийсь крах в умах. Буде і фізичний крах цієї держави, цього режиму.

Нинішня Росія — це нецивілізована держава ХІХ століття, яка має відмерти та перейти у нову якість.