"Взгляд с Банковой" з Тимофієм Миловановим: як на економіці України позначиться закон про олігархів та візит президента до США

Як відбулися переговори президента Зеленського з американськими інвесторами та коли чекати конкретних результатів. Що дасть боротьба з олігархами економіці України. Про це і не тільки в програмі "Взгляд с Банковой" телеканалу "Дом" говоримо з радником керівника Офісу президента України, президентом Київської школи економіки Тимофієм Миловановим.

Ведуча програми — Анна Нитченко.

— Говоримо про важливе за тиждень: як оцінюєте виступ президента України Володимира Зеленського на 76-й сесії Генеральної асамблеї ООН? І як вважаєте, чи вдасться Організації Об'єднаних Націй "прокинутися", як закликав її Зеленський?

— Виступ яскравий, гарний... Мені дуже сподобався опис ООН як "супергероя на пенсії" — це те, про що багато хто боїться говорити вголос. І якщо навіть говорять, то говорять якось тихо: мовляв, ось ООН могла б тут краще вчинити, а тут взагалі як би треба втручатися, а вони мовчать.

А в промові Володимира Зеленського дуже гарне формулювання — "супергерой". Тобто віддаємо належне тому дуже важливому, що було зроблено, а "на пенсії" — натякаємо на те, що можна зробити більше.

Ну, світ змінюється, і всі міжнародні інституції повинні адаптуватися. Мені сподобалося.

— Глава держави також в США провів низку зустрічей, зокрема, з інвесторами. Як вважаєте, коли буде видно результати таких переговорів?

— Це постійна робота, а не просто разова зустріч. Зустрічі з інвесторами проводяться постійно, зокрема, і президентом. У всіх поїздках, в яких я був із президентом і з іншими високопосадовцями, завжди є зустрічі з інвесторами. Вони були, наприклад, в Катарі або в Токіо навесні, я був на сніданку з бізнесом у Вашингтоні у вересні, коли була поїздка президента Зеленського в Вашингтон на зустріч з Байденом.

Що на цих зустрічах обговорюється? Дуже часто вони починаються з практичних питань, бізнес або скаржиться, або просить у чомусь допомогти. Питання порушуються президентського рівня: наприклад, є великий проєкт, але десь землю не виділили, десь в судах справи три роки висять. А за останній рік формат змінився: бізнес не скаржиться, навіть ось у Вашингтоні, наприклад, Уілл Каргілл (засновник компанії "Каргілл", — ред.) говорив, що це перший раз, коли все добре з поверненням ПДВ, що ми раніше починали з претензій, а зараз ми без претензій. І тоді бізнес обговорює проєкти, вони намагаються зрозуміти пріоритети України, політиків, представників бізнесу всередині України, і намагаються свої інвестиційні або торгові проєкти адаптувати до цих пріоритетів. Тобто такі зустрічі стають більш конкретними. Відбувається розмова про конкретні галузі та проєкти в цих галузях. Президент отримує якусь інформацію, і потім ухвалюється рішення або Кабінетом міністрів, або законодавчо для того, щоби ці проєкти рушили вперед.

— А наскільки західні інвестори зацікавлені в Україні? Чи є позитивні тенденції?

— Західні й взагалі будь-які інвестори зацікавлені в прибутку. І якщо ми даємо їм можливість заробляти гроші, вони інвестуватимуть.

Все залежить від кількох класичних факторів. Перший — які ризики тут, чим менше у нас ризиків, тим менше прибутку хочуть інвестори, тим більше це вигідно для нас. Тому що, якщо є ризик, інвестор хоче перекрити цей ризик більшим прибутком. А на практиці це означає, що якщо ми інвестуємо, наприклад, в енергетику, то як далі буде відбуватися реформа енергетики, хто споживатиме електроенергію, як вона доставлятиметься, на яких умовах її можна продавати, які будуть податки — це ось такі прямі запитання.

Потім завжди є питання про судову систему, бізнесклімат, захист прав власності. І третій блок — є завжди питання про МВФ, про макроекономічну ситуацію, про стабільність, про курс валют, про інфляцію. Ось ці три групи питань є.

Чим кращі, позитивні відповіді на них, тим більше інтерес у інвесторів заходити до нас, тим менше вони хочуть прибутку, тобто тим дешевше для нас капітал.

— З бізнесом яких країн Україна зацікавлена співпрацювати, та які далі пріоритети розставлятимемо?

— Ми працюємо з усіма, крім наших ворогів — хто з нами або воює, або намагається створити нам проблеми, шкодить національній безпеці або стратегічно працює проти нас. Тому ми працюємо, звичайно, з Європою, з Північною Америкою, з країнами Азії, пояс країн від Еміратів до Катару.

Багато що залежить від конкретних проєктів. Бувають проєкти чисто економічні, так, вони нам цікаві. Бувають стратегічні — коли вони вигідні й нам, і компанії, й країні. Наприклад, якщо ми будуємо логістичний хаб або порт, щоб забезпечити продовольчу безпеку Європи або арабських країн. Тоді стратегічні інтереси збігаються — і вони хочуть у нас купувати, і ми хочемо їм продавати, і ми хочемо це робити через порти, але це просто питання логістики.

Іноді бувають більш конфліктні ситуації, як з "Мотор-Січ". Це військовий актив із технологією. У Сполучених Штатів тут своя позиція, у Китаю — своя. У багатьох інших країн, хоч вони, можливо, публічно це не висловлюють, — є своя позиція, зокрема, і у Росії. Тобто це актив з дуже чутливими технологіями, які пов'язані з безпекою, з оборонною промисловістю, військово-промисловим комплексом. Тому там набагато все делікатніше, і набагато все потрібно робити акуратніше, і повільніше виходить, звичайно.

— Після зустрічі президента Володимира Зеленського і прем'єра Великої Британії Бориса Джонсона на Банковій позитивно оцінили перші результати впровадження угоди про політичну співпрацю, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Києвом і Лондоном. Чого саме вдалося досягти, і чого чекати?

— Я більше знаю про торгівлю, тому що коли я був міністром економіки, ми це готували, і ми дуже пишалися прогресом. І те, що є результат, це відкриває для нас ринки. Ми більше експортуємо до Великої Британії та на кращих умовах, тобто наші бізнеси більше заробляють, а держава, відповідно, отримує більше податків.

Про що йдеться, коли ми говоримо про зони вільної торгівлі? Йдеться передусім про зменшення тарифів, бар'єрів, про визнання взаємних сертифікатів. Адже у ринків інших країн своє регулювання, своє законодавство, свої сертифікати, іноді потрібно платити імпортне мито. Ось взаємне визнання сертифікатів або стандартів, зменшення мит — це ті конкретні рішення, які дозволяють нашому бізнесу швидше рухатися, більше продавати та заробляти на цьому більше.

— Ще про одну подію хочеться почути вашу думку: на цьому тижні Верховна Рада ухвалила закон про олігархів. Що на практиці отримають українці від цього?

— Це один із законів, які пов'язані зі зміною політичного устрою країни, коли є вплив бізнесінтересів і вони пов'язані з політикою, і починають спотворювати політику.

Це погано, тому що не великий бізнес має впливати на парламент чи на міністрів, а виборець.

Виборець вибирає народних депутатів. Вони призначають міністрів і прем'єрміністрів. Ось так працює демократія.

Закон про олігархів — це лише один із законів. Є інші. Наприклад, про деофшоризацію, про декларування. Тому і вплив на економіку, на країну потрібно розглядати в межах пакета всіх законів.

Але конкретно в законі про олігархів описані критерії, за яких бізнесмен потрапляє до списку олігархів. Зазначено і політичний вплив, і вплив на засоби масової інформації, певний ценз у плані кількості активів.

Тобто це стосуватиметься тільки багатих, великих бізнесів.

Поки це тільки таке декларування, що є факт, і що до цих людей буде більше уваги. І політики, і держчиновники мають тоді декларувати зустрічі з ними. До речі, цей нюанс дуже дискутується. Деякі вважають, що це якесь порушення. І можливо, юридично треба буде ще якісь деталі прописати, і судова практика покаже, як воно працюватииме насправді.

Це все треба робити акуратно. Треба дотриматися балансу між тим, що ми боремося з де-факто чинною системою влади, яка не відповідає тому, що написано в Конституції. Я маю на увазі олігархічний вплив. У Конституції ж заборонено олігархам впливати на парламент. Але це є. На практиці це потрібно так імплементувати, щоб ми будували цивілізоване суспільство, яке дотримується законів і будує інституції.

Для порівняння два приклади. У Сполучених Штатах Америки, наприклад, якщо дві компанії, навіть не бізнес і уряд, а просто дві компанії працюють на одному ринку, то у них можуть бути проблеми. Може бути визнано незаконним, якщо вони діляться інформацією про ціни на свої продукти або обсяги, або якісь нові стратегії. Наприклад, якщо у вас компанія й у мене компанія, ми зустрілися, попили кави або пива, і я вам розповів про свої нові продукти, то держава Сполучені Штати Америки може нас оштрафувати, а іноді навіть і посадити. Це один приклад.

Другий приклад. Якщо я — компанія, яка хоче змінити ціни, податки й може для цього намагатися лобіювати парламент. Тоді я протягом 45 днів кожні пів року повинен подавати звіт, в якому повинен описувати не тільки з ким я говорив [із членів парламенту], але і про що я говорив, та скільки моя компанія може потенційно заробити. Таке декларування — трошки інша форма, але таке декларування є і набагато жорсткіше в багатьох країнах.

— Як такі кроки з приводу олігархів позначаться на економіці та в цілому на гаманці громадян України?

— Із часом — так. Тому що вплив олігархів на парламент зменшиться.

Механізм такий — олігархи менше спотворюють ціни через рішення парламенту та Кабінету міністрів у своїх інтересах. Це означає, що державні та приватні неолігархічні компанії будуть заробляти більше грошей. Ціни будуть більш ринковими. Буде більше податків сплачено до бюджету. У людей буде більше зарплата. І ще, наприклад, Пенсійний фонд буде більше, буде більше підтримка лікарів, військових. Це прямий ефект.

А непрямий ефект — через те, що буде менше спотворень на ринку, маленьким і середнім компаніям буде легше розвиватися. І з часом наша економіка буде краще, буде більше економічного зростання, і формуватиметься середній клас.

Прямий ефір