Використовували й у Першій, і у Другій світовій війні: про нюанси хімічної та біологічної зброї розповів академік НАН України

Хімічна зброя належить до найнегуманніших методів ведення війни, що викликає не миттєву смерть, а "смерть задушливу, тобто з великою кількістю мук". Про це сьогодні, 27 березня, в ефірі телемарафону "Говорить Україна" телеканалів "Дом" та UA розповів академік-секретар Відділення біохімії, фізіології та молекулярної біології НАН України Сергій Комісаренко.

Він нагадав, що хімічна зброя у військових цілях використовувалася у Першу світову війну біля річки Іпр у Бельгії, тому й існує назва "іприт". Спочатку воно використовувалося німецькою стороною, потім почало використовуватися вже й союзниками проти Німеччини.

"У ті роки та під час Другої світової війни хімічна зброя використовувалася в дуже обмежених масштабах, тобто локально. Наприклад, Японією під час Другої світової війни проти Китаю", — сказав академік.

Комісаренко наголосив, що війна в цілому є негуманним методом, але застосування хімічної зброї належить до найнегуманніших методів ведення війни.

"Вона викликає не миттєву смерть, а смерть задушливу, тобто з великою кількістю мук. Наприклад, фосфорні снаряди якщо викликають не загибель, то найглибші опіки, з якими важко боротися. І людина стає не просто калікою, а калікою на все життя з дуже тяжкими наслідками. Тобто це негуманне використання хімічної зброї", — пояснив він.

У 1993 році Генеральною асамблеєю ООН було ухвалено Конвенцію про заборону хімічної зброї. До листопада 2013 року 190 держав є учасниками цієї Конвенції (зокрема, і Росія).

"До 1993 року Росія мала близько 40 тис. тонн хімічної зброї, і як було офіційно заявлено — до 2017 року вона була знищена. Але ні, виявляється, Росія зберігає її. Один із найяскравіших російських прикладів — "звільнення" від терористів у театрі на Дубровці [у Москві] у 2002 році, коли російські спецслужби використовували фентаніл, а це теж хімічна зброя. Вони її використали нібито проти терористів, але загинули близько 200 мирних заручників. Тобто Росія пішла на те, щоб убити власних громадян, щоб знищити терористів. А терористи потім були просто розстріляні, причому до останньої людини, що не дозволило дізнатися про деталі того, що відбувається, і справжніх організаторів цього захоплення", — розповів Комісаренко.

Аналогічно щодо біологічної зброї. Конвенція ООН про заборону бактеріологічної (біологічної) зброї була ухвадена у 1972 році.

"Я якраз працюю в галузі біобезпеки. Така робота певною мірою абсурдна в Україні. Тому що Україна ніколи не займалася ні розробкою біологічної зброї, ні її виготовленням, ні її накопиченням, ні заощадженням. Все це було в Російській Федерації. Плюс заощадження ще були у Казахстані, зокрема, на Аральському морі", — сказав академік.

Росія чудово знає, що Україна ніколи не мала біологічної зброї, ніколи не займалася нею. Тому що в Україні немає жодної лабораторії так званого БСЛ-3 чи БСЛ-4 рівня. З біологічною зброєю (якщо вона створюється або якщо з нею працюють за знешкодженням) працюють у БСЛ-4 лабораторіях, це найвищий рівень біобезпеки. В Україні немає жодної такої лабораторії та немає жодної сертифікованої БСЛ-3 лабораторії.

"Ось я, наприклад, працюю в Національній Академії Наук. Я, звичайно, добре знаю всіх наших учених, які теоретично могли б займатися та працювати з такими патогенами. Але у нас ніхто з такими патогенами не працює. І навіть коли ми створювали вакцину проти коронавірусу останньої групи, ми не могли використовувати БСЛ-3 лабораторію, у нас немає можливості навіть працювати з вірусом коронавірусу, попри те, що він далекий від так званої біологічної зброї. І тому ми дуже повільно працювали над створенням вакцини. І в Росії це дуже добре знають", — наголосив Комісаренко.

Теоретично є можливість сховатися від застосування хімічної та біологічної зброї.

"У Радянському Союзі існували військові підрозділи хімічного захисту, проти кожного з видів хімзброї. Фосфорорганічні, хлорорганічні отруйні речовини, що отруюють нервову систему, — вони не мають, як правило, ні запаху, ні кольору, і тому пізнати їх вкрай важко. Це один напрямок. Є хлорорганічні отруйні речовини — тут наслідки шкірно-наривної дії, з ними боротися потрібно зовсім по-іншому", — пояснив експерт.

Але на практиці в нинішніх реаліях врятуватися від цихі видів озброєння практично неможливо. Адже Україна ніколи не готувалася до військових дій, це була вкрай миролюбна країна. А після відмови від ядерної зброї та підписання для цього Будапештського меморандуму, ядерні країни (зокрема і Росія) виступили гарантами незалежності загалом та кордонів України. Після цього країна дуже мало уваги приділяла своїм збройним силам.

"Фактично Україна проводила демілітаризацію. І раптом, з 2014 року ми несподівано опинилися перед обличчям ворога, який спочатку окупував Крим, а потім захоплення на сході країни. І нам довелося створювати свою армію майже з нуля. А тепер, коли з усіх боків атакують країну, ми просимо озброєння, щоб Україна могла чинити опір. І вона чинить опір зараз лише завдяки геройству своїх збройних сил. Але, побачивши цей опір, Росія зараз просто перейшла до геноциду, до знищення мирного населення, і каже: ми припинимо знищувати мирне населення, якщо ви просто здайтеся на милість переможця. Україна у своїй сучасній історії не готувалася воювати з будь-ким, а тим більше воювати з Росією, з потужним військом та з ядерною зброєю. Але Росія, відчуваючи такий опір і боячись, що цей опір може призвести до її приниження, хто його знає, може і застосувати хімічну або ядерну зброю, або біологічну зброю. Біологічна зброя, причому, може бути застосована не лише проти людей, а й проти тварин — тобто знищити сільське господарство, тваринництво”, – резюмував Комісаренко.