Украина наш дом

Вибори до Бундестагу — як зміняться відносини України та Німеччини: "5 вопросов" з Тарасом Семенюком

Тарас Семенюк. Фото: Facebook

Німеччина обрала новий парламент. Соціал-демократична партія на чолі з Олафом Шольцем лідирувала в гонці. Україна очікує, що за підсумками виборів у Бундестазі переможцями буде сформована сприятлива коаліція для розвитку україно-німецьких відносин.

Яких сценаріїв розвитку відносин між державами варто очікувати, чи зміниться щось в напрямку проєкту "Північний потік-2" і які вже можна робити прогнози — розповів експерт з міжнародних питань Тарас Семенюк у програмі "5 вопросов" телеканалу "Дом".

Ведучий програми — Олег Борисов.

— Давайте спочатку за кандидатами. Перша двійка-трійка, яка проходить до Бундестагу.

— Ці вибори фактично стали переломним моментом у формуванні майбутньої політики Німеччини. Тому що розбите домінування Союзу християнських демократів (ХДС/ХСС, об'єднання "Християнсько-демократичного союзу Німеччини" і "Християнсько-соціального союзу в Баварії", — ред.), який постійно виводив Меркель на першу позицію, і, відповідно, вона була канцлером Німеччини.

Очевидно, перемога соціал-демократів свідчить про те, що можуть бути змінені підходи до політики — як у внутрішній ситуації в Німеччині, так і в зовнішній політиці. Але ці підходи не будуть радикально відрізнятися від наявної моделі, розпочатої Ангелою Меркель.

Я думаю, що не зміниться політика щодо Китаю та Російської Федерації. Особливо, що стосується торгово-економічних зв'язків. Німеччина і надалі буде зацікавлена ​​в отриманні дешевого російського газу. Збережеться євроатлантична єдність зі Сполученими Штатами Америки.

Але тут основне питання — хто ж утворить коаліцію із Соціал-демократичною партією. Я думаю, що можуть претендувати навіть "консерватори" — союз ХДС/ХСС, від якого йшла Меркель раніше, а сьогодні його очолює Армін Лашет. Але молоде крило соціал-демократів виступає проти союзу з "консерваторами". І ось вам факт, коли голос молодого крила беруть до уваги в політиці досвідчених менеджерів, а саме соціал-демократів.

Оскільки об'єднання з ХДС/ХСС не вийде, очевидно, що в такому випадку будуть шукати союзу або з партією "Союз 90/Зелені", які прийшли третіми, або з "демократами" — Вільною демократичною партією, які посіли четверту позицію і залишаються нішею альтернативною.

Навряд чи будуть укладати союзи між право- і ліво-радикалами. Ідеться про "Ліву партію" та праву радикальну партію "Альтернатива для Німеччини", яка виступала за зв'язки з Російською Федерацією, за скасування всіх санкцій і умовне відокремлення Німеччини від Європейського Союзу.

Тому я думаю, що коаліція буде помірною, яка повинна висвітлювати закладену раніше політику з таким легким "мейкапом", який не впливатиме на стратегічні цілі Німеччини.

— Чи зміняться українсько-німецькі відносини?

— Я не бачу великої небезпеки. Ми повинні розуміти, що наші страхи є причиною наших постійних поневірянь, тому що ми звертаємо увагу на когось сильного, хто повинен розв’язати наші проблеми. Страхи — це річ, притаманна людській природі. Але з ними треба боротися — концентрацією на власних силах і роботі всередині країни.

Зараз важливо розуміти, що Україна може запропонувати Німеччині. Не завжди просити щось у Німеччини, а подумати, що ми можемо, як держава, запропонувати одній із найбагатших країн Європейського Союзу.

Щодо Російської Федерації політика Берліна не зміниться, вона буде такою самою, як зараз: прагматичною, зваженою, але економічно вигідною саме для Німеччини.

Німеччина розглядає Росію, як партнера. Я б сказав, більше як постачальника сировини. Німцям потрібні дешеві енергоресурси. Тому що у них зростаюча економіка, вона вимагає дешевих енергоресурсів для того, щоб продукт з кінцевою доданою вартістю не перевищував за вартістю пропозиції на ринку.

Тому цілком логічно, що німці хочуть мати дешевий російський газ. На тлі того, що Німеччина закрила вугільні шахти й атомні електростанції, як на мене, цілком логічно зробити вибір у бік Росії.

Тому я не думаю, що загалом політика щодо РФ і України зміниться. Можливі лише точкові зміни в дизайні україно-німецьких відносин, але це не означає, що будуть якісь радикальні розвороти та повороти в зовнішній політиці Німеччини.

— Чи можна говорити про те, що позиція стосовно "Північного потоку-2" від Німеччини, вже за нової влади, не зміниться?

— Я думаю, що вже давно зрозумілий консенсус всередині політичних еліт Німеччини з приводу "Північного потоку-2".

У нас були надії на партію "Зелені", які нібито повинні були прийти до влади й заблокувати "Північний потік-2" ("Зелені" на виборах посіли третю позицію, — ред.).

Але розумієте, якщо ставити питання блокування газопроводу як комерційного проєкту (а його саме так розглядають у Німеччині), постане питання: а хто ж буде платити компенсації? Хто виплатить компенсації компаніям, які інвестували кошти в цей проєкт? Тому я думаю, що від постановки такого питання зникають будь-які спроби заблокувати цей проєкт.

Питання не в тому, що ми відстоюємо позиції або захищаємо, умовно, цей проєкт. А питання в тому, що потрібно на світ дивитися реально.

І я думаю, що нас мало має цікавити коаліція в Берліні. Вона буде такою, якою вимагають національні інтереси Німеччини. І політика в Німеччині передусім буде орієнтуватися саме на цей вектор — національні інтереси своєї країни, а вже після цього вибудовуватиме подальший вектор співпраці.

Нам же важливо мати комунікацію з ким завгодно, навіть з тими, хто виступає проти інтересів України або навіть за співпрацю з Російською Федерацією. В цьому є суть і майстерність національної еліти, маю на увазі української еліти. Чи здатна вона вести такий діалог з противниками та союзниками? Це вже тест на таку, знаєте, профпридатність, я б сказав.

Мені, наприклад, сподобалася нещодавня відповідь міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби з приводу зазначених Російською Федерацією "червоних ліній". Путін заявив, що прихід НАТО в Україну буде перетином "червоних ліній" Росії. І Кулеба відповів, що ми самостійна держава і самі вирішуємо, з ким нам дружити, з ким співпрацювати. А інтереси Російської Федерації закінчуються межами між нашими двома країнами.

Так само і в Німеччині. Інтереси закінчуються межами цієї країни. Але вони йдуть далеко тільки тоді, коли економіка цієї країни залишається пріоритетною і ключовою в Європейському Союзі.

Тому, я думаю, нам потрібно не орієнтуватися, якою буде коаліція, а шукати, що Україна як держава може запропонувати новим політичним елітам у Берліні заради того, щоб це позначилося на наших національних інтересах. Ідеться про можливість інвестицій тощо.

Прямий ефір