Украина наш дом

Вторгнення Росії з трьох напрямків: прогноз німецького Bild обговорюємо з Олександром Мусієнком

Олександр Мусієнко та Альона Чорновол. Фото: kanaldom.tv

Росія може спробувати здійснити нове збройне вторгнення до України у три етапи. Про це повідомляє німецьке видання Bild, посилаючись на власні джерела в НАТО та службах безпеки.

Інсайдери НАТО кажуть, що на першому етапі РФ намагатиметься захопити південь України, щоби забезпечити постачання до Криму та відрізати Україну від моря. Паралельно з першою фазою авіація Путіна та балістичні ракети можуть намагатися послабити військовий потенціал України по всій країні — війська зайдуть із боку Луганської та Харківської областей. Далі Кремль може наступати на Київ із півночі. Російські війська можуть рушити до лінії Коростень — Умань, аби відрізати постачання із західних областей України.

Інші джерела видання кажуть, якщо президент РФ Володимир Путін наважиться на нове вторгнення, російська армія завдасть одночасної атаки з Криму, через окуповані території на сході, а також із півночі. Це може статися наприкінці січня — на початку лютого 2022 року.

Ілюстративний скріншот відео: kanaldom.tv

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний запевнив, що ЗСУ готові до будь-яких варіантів розвитку ситуації з безпекою. За його словами, українська армія пройшла складний шлях розвитку, і зараз є однією з найкращих армій світу.

Тему в програмі "Украина на самом деле" телеканалу "Дом" обговорюємо з експертом Центру військово-правових досліджень Олександром Мусієнком.

Ведуча програми — Альона Чорновол.

— Видання Bild в оприлюдненому сценарії говорить або про одночасне вторгнення з трьох напрямків, або три етапи вторгнення Росії до України. Наскільки вам такі сценарії видаються імовірними?

— Я припускаю, що, можливо, якісь джерела західної розвідспільноти інформували про те, що десь у Кремлі, в оточенні Путіна чи безпосередньо Путін ухвалили рішення щодо України — щодо зосередження військ та їхнього можливого залучення. Я наголошу, можливого.

Тому що це може бути як реальний план, який одержала розвідспільнота, або це може бути свідома дезінформація Російської Федерації для того, щоби посіяти паніку.

Наскільки це так? Тут на 100% невідомо. Але, можливо, розвідки країн НАТО, наші розвідники мають якісь дані. Сказати важко.

Але те, як на Заході відреагував інформаційний простір, свідчить про те, що ЗМІ використовувалися для того, щоби завдати контрудару. І передусім — щоби підняти відповідні реакції західних країн. Нас реагувати, в принципі, закликати не треба. Ми знаємо, з ким маємо справу, вже не один рік. Хотілося б інакше, але ми в стані війни.

Тому на Заході, на мою думку, це такий превентивний крок для того, щоби підготувати свої уряди, суспільство. Повернути центр уваги до російсько-українського конфлікту, що є загрозою повномасштабного вторгнення, що Росія не припиняє агресивної політики щодо України та Європи. І закликати політиків на Заході реагувати відповідним чином, щоби надавати допомогу Україні та стримувати Росію.

Щодо планів, які відобразив Bild. Хто цікавиться воєнною історією, можна підняти плани наступу Денікіна 1919 року на Україну. І ось цей південний наступ на Україну — як із підручника взятий. Тому я припускаю, що це можливий реальний сценарій, який хтось аналізував. До цього треба ставитися серйозно.

Щодо концентрації військ.

За сьогоднішніми різними оцінками, біля кордонів України перебувають від 70 до 100 тис. російських військовослужбовців. Такого контингенту недостатньо для повномасштабного вторгнення з метою окупації, наприклад, лівобережної частини нашої країни чи інших областей.

Але для чого цього достатньо? Щоби поряд безпосередньо з окупованою частиною Донецької та Луганської областей створити нам ще якісь осередки нестабільності та гарячі точки. Можливо, з півночі, і, можливо, з півдня. Для чого? Для того, щоби чинити тиск на українську владу. Тому що у Росії аргумент — це завжди сила чи загроза.

Крім цього зовнішнього сценарію, у Кремлі розглядають і внутрішньоукраїнський сценарій — це внутрішня дестабілізація. Моделюємо ситуацію — російські війська, скажімо, переходять кордон, вторгаються на нашу територію. Наразі певні групи всередині України починають піднімати хвилю, що "влада не контролює ситуацію, вони нічого не можуть зробити, не можуть протистояти". Чи вигідно це Росії? Абсолютно вигідно. Чому? Внутрішня нестабільність.

Або другий сценарій — спочатку дестабілізувати ситуацію, щоби почалися масові заворушення, і цим скористатися.

Тому ми всі як суспільство маємо бути відповідальними. І політики — тим паче. Ми повинні розуміти, що безпека залежить від нас самих. Іноді навіть маючи різні політичні погляди, позиції, ми повинні все-таки стримувати емоції, розуміючи, що коли є загроза агресії та протистояння, все-таки необхідно бути єдиними. І саме наша єдність — це один із запобіжників від повномасштабної агресії, і один із інструментів захисту нашої країни.

— Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний запевняє, що наші Збройні сили готові до різних сценаріїв. Як ви оцінюєте такий вислів? Адже якщо одночасно буде напад на нас із трьох сторін, це дуже серйозна історія.

— Дуже серйозна. Зрозуміло. Я з великою повагою та шаною ставлюся до пана Залужного, тому я не маю підстав ставити під сумнів його слова.

Є якісь побажання, рекомендації, поради. Судячи з представленої карти, перша дія — розтягнути фланги. Думаю, це військові розуміють. І вони продумують шляхи, як протидіяти цьому.

Що б я радив. Напевно, провести закриту нараду РНБО, де був би виключно військовий порядок денний, виключно що стосується війни та безпеки — зовнішньої та внутрішньої. По-перше, заслухати військових, які є плани, як готуються, розуміти оперативні потреби.

Розумієте, є питання, які потрібно вирішувати мало не в ручному режимі. Іноді чекати на процедуру виконання — це тривалий бюрократичний ланцюжок. Через РНБО можна ухвалювати рішення, вирішувати оперативні питання.

По-друге, розглянути різні плани протидії російським планам.

Це тактичні моменти. Щодо стратегічних. Перше — ще раз підтвердити пріоритетність розвитку нашої оборонної промисловості. Особливо на наступний рік. Ми чули послання президента до Верховної Ради. Він чітко заявив, що буде збільшення держоборонзамовлення. І у цьому замовленні будуть пріоритети — ракетні програми, безпілотники тощо. Я вважаю, що це мало бути ухвалене на стратегічному рівні, і нам потрібне "Велике будівництво" в оборонній промисловості. Від цього користь і військовим, і економіці.

Друге питання — наші взаємини з нашими партнерами. Нам потрібно переглянути нинішній підхід. Закликаю представників влади, МЗС звернутися до наших партнерів із такою позицією, що недостатньо просто санкційного тиску на Росію. І що найкращий стримуючий фактор від повномасштабної агресії — допомога Україні: зброєю, економічна підтримка реформ тощо.

Ми повинні нашим партнерам запропонувати такий спосіб взаємодії та співпраці, що давайте, якщо ми говоримо про стримування Росії, то допоможіть передусім нам. Потім уже — санкції і таке інше.

Потрібно не просто послабити Росію, а посилити Українську державу, українську армію.

І з цим необхідно виходити також до наших партнерів. І це також потрібно було би розглянути на РНБО. Ось це ті побажання та рекомендації, які у мене є.

— Член Сенату США Кріс Мерфі заявив, що Україна може стати для Росії "новим Афганістаном". Наскільки коректно порівнювати агресію РФ проти України та ситуацію в Афганістані?

— Сполучені Штати мають дуже великий досвід озброєння різних повстанських груп, опозиційних груп, вогнищ опору тощо. До речі, коли я почув, що нам хочуть надати "Стінгери" (переносний зенітно-ракетний комплекс, — ред.), ще "Джавеліни" (переносний протитанковий ракетний комплекс, — ред.), у мене відразу ж виникло певне дежавю, оскільки США постачали "Стінгери" під час радянсько-афганської війни до Афганістану саме моджахедам-повстанцям.

Це для нас як позитивне, так і негативне. З одного боку, вони готові підтримати нашу територіальну оборону. З іншого боку — що це означає? Що вони розглядають сценарій окупації частини України та підготовки груп опору за допомогою цього озброєння. Чому саме це озброєння? Легко навчитися експлуатувати, логістика тощо. Але мені цього дуже б не хотілося.

Тому президенту спільно з міністром оборони та всією командою потрібно трохи змінити вектор Сполучених Штатів у той бік, що нам потрібен. Так, справді, нам потрібні засоби протиповітряної оборони. Але не "Стінгери", а інші засоби — серйозніші, які здатні завдавати серйозні загрози та збитки. Якщо Росія вирішить піти на повномасштабне вторгнення, нам знадобиться таке озброєння.

Також треба порушити питання військово-технічної співпраці. Нагадаю, що у нас зі США підписаний меморандум на 2,5 млрд дол. Тепер у межах цього меморандуму потрібно підписувати угоди між підприємствами "Укроборонпрому" та американськими компаніями щодо спільного американсько-українського виробництва систем озброєння на території України, як це у нас успішно працює на прикладі Туреччини.

Тому порівняння з Афганістаном, мабуть, не зовсім правильне. Як би там не було, але ми маємо армію та Збройні сили, які точно чинитимуть опір.

Ми точно не Афганістан, і ми військову техніку та озброєння, які маємо, використовуємо за призначенням. На жаль, афганська армія у багатьох випадках цього не продемонструвала.

Прямий ефір