Волонтери, які пройшли Маріуполь, допомагають жителям Слов'янська та Краматорська — їхні історії та поради (ВІДЕО)

Маріупольська адвокатка Анастасія перекваліфікувалася у волонтерку. Вона захищала людей у ​​мирний час і тепер продовжує це робити під кулями та снарядами. Кілька місяців тому Анастасія виїхала із заблокованого міста Маріуполя. Разом із друзями вивозила звідти людей, а коли російські окупанти закрили місто, то продовжила допомагати своїм землякам на підконтрольній Україні території. Зараз волонтерка їздить із гуманітаркою всіма гарячими точками Донецької області, повідомляє "Дом".

Анастасія щоденно веде волонтерський щоденник. У ньому — адреси та імена людей, які потребують допомоги, тих, кому доводиться найважче.

"Вони не можуть пересуватися, вони не можуть дійти до пункту, де можуть видати гуманітарну допомогу. У них не залишилося родичів. Ми приїхали до Краматорська, у мене є великий список у щоденнику досі людей, які потребують допомоги. Це особи з інвалідністю першої, другої груп, люди дуже похилого віку, матері з малюками. Самі брали і адресно все розвозили", — розповідає волонтерка.

У Маріуполі Анастасія під час найсильніших обстрілів міста допомагала людям. У своїй команді була єдиною жінкою.

"Ми були групою вилазки так званою, ми добували воду. Коли запаси добігли кінця, у нас було понад 300 осіб у ​​сховищі і треба було вже добувати їжу. Я дізналася, що дівчатка там глибоко в укритті ставили мене за приклад чоловікам — чому ви не виходите, не допомагаєте, а ось дівчина їздить нарівні з хлопцями та знаходить воду та їжу", — згадує волонтер.

За її словами, тоді містом пересувалися дуже швидко. Людей підхоплювали на вулицях та доправляли до сховищ.

"Я ніколи не забуду хлопця з дівчиною і маленька дитина у них на руках. Їх якраз накрило мінометами, і вони розуміють, що нікуди не сховаються, не дінуться. І вони просто бігли поруч із нашою машиною. Відчинили бічні двері, ми пересувалися на мікроавтобусі, просто їх затягли і поїхали далі. Вони весь час питали, скільки ми вам повинні. Звичайно, аніскільки. І ми підвозили так дуже багатьох людей", — поділилася Анастасія.

Виїхати з Маріуполя змогли після 20 березня. Маршрут евакуації був складним — танки на російських блокпостах, заміновані дороги. Коли дісталися безпечного місця, помітили, що за ними тяглася колона, пів сотні автомобілів маріупольців.

"Ми два дні їздили в розвідку і лише через два дні наважилися виїхати п'ятьма машинами, не забираючи нікого, бо, чесно кажучи, ми думали, що їдемо вмирати. Ми не знали, з чим ми зіткнемося, ми не знали, як нас обстрілюватимуть. Обмотали машини білими ганчірками і поїхали на свій страх і ризик", — розповідає жінка.

Лише кілька разів волонтерам вдалося повернутися до Маріуполя. Тоді під обстрілами мінометів на мікроавтобусах вивозили людей.

"Це все було під прицільним вогнем, цілилися саме в нас, бо зрозуміли, що ми евакуюємо людей", — каже Анастасія.

Наразі вона та її команда розвозять гуманітарну допомогу жителям Слов'янська та Краматорська. Допомагає евакуюватись з лінії фронту.

"Ми закликаємо всіх жителів Краматорська та Слов'янська, хто залишився, евакуюватися, бо, пройшовши Маріуполь, ми розуміємо, що тільки евакуація може врятувати ваші життя. Ми переконуємо в цьому і пенсіонерів, і матусь із дітками, які там залишаються, бо бояться втратити житло", — сказала Анастасія.

За кілька тижнів їхній невеликий мікроавтобус намотав 4,5 тис. км.

"Це вже буде друга ніч у Краматорську. Сьогодні чути прильоти. У Слов'янську прильоти не припиняються", — зауважила Анастасія.

За добу маріупольським волонтерам вдається побувати за сотнею адрес та доправити допомогу в прифронтові Слов'янськ та Краматорськ, яку зібрали жителі Дніпра, Києва, Запоріжжя та Львова.

Читайте також: "Все мертве, купи сміття, спалені вугілля будинків та цвинтарі на вулицях": жителька Маріуполя розповіла про місто (ВІДЕО)

Нагадаємо, Національний фонд демократії присудив щорічну премію всьому українському громадянському суспільству "За надзвичайну мужність та стійкість". У грошовому еквіваленті сила українців — це сотні мільйонів доларів, зібраних для потреб української армії за три місяці повномасштабного вторгнення Росії.