Війна в Чечні та в Україні, справжнє обличчя Кадирова, паралелі Зеленського та Дудаєва: велике інтерв'ю з Аллою Дудаєвою

Алла Дудаєва — художниця, письменниця, політик, телеведуча, вдова президента Чеченської Республіки Ічкерія Джохара Дудаєва. Після загибелі чоловіка намагалася покинути Чечню, але була затримана співробітниками ФСБ, згодом звільнена. Є членом президії уряду Ічкерії. Нині проживає у Швеції.

Алла Дудаєва дала широке інтерв'ю телеканалам "Дом" та UA.

Ведучий — Сакен Аймурзаєв.

— Війна і вам була близька. Які паралелі воєн, які розв'язала Росія, в Україні та Чечні?

— Схожість у тому, що російська армія вважає за краще посилати ракети, бомбити, знищувати українські міста. У нас було те саме. Російські солдати так само намагалися не вступати в контактні бої. Тому що в контактних боях зазвичай перемагали чеченці своєю хоробрістю та мужністю. І тому літаки бомбили Грозний, залишили від нього одні руїни та від чеченських сіл. І тоді, і зараз Росія застосовує багато засобів, заборонених Женевською конвенцією.

Було багато провокацій та терактів. Усі знають, як почалася Друга російсько-чеченська війна. Вона почалася з підриву будинків у Москві та Волгодонську, це була операція ФСБ за наказом Путіна, щоб оголосити чеченський народ терористами. І тоді, у 2002 році, було захоплення заручників у театрі на Дубровці у Москві, [під час мюзиклу] "Норд-Ост". І це також була операція ФСБ. Це було жахливо. Це була повна зала людей, були й маленькі діти. Дуже багато було жертв, постраждалих.

Потім 1 вересня 2004 року був Беслан, захоплення школи, де загинуло 333 особи, з них майже 200 — діти, близько 800 поранених.

І тоді дуже багато хто повірив, що чеченці справді терористи. І лише через роки стало зрозуміло, що винен Путін і ті, хто виконував його накази.

У 2014-му російські спецслужби розпочали реалізацію нового проєкту, так званий ІДІЛ, що, мовляв, створюється нова ісламська держава в Сирії. Потім показували записи нібито розстрілу заручників, але ймовірно, це була звичайна постановка. Все це робилося, щоб нагнітати страх — дивіться, що роблять ісламісти, як вони поводяться із заручниками.

Запустили фейк про те, що ІДІЛ — це нібито остання війна Махді (в ісламі — останній наступник пророка Мухаммеда, — ред.) у боротьбі з Таджалом (в ісламській традиції — лжемесія, аналогічний за образом Антихриста у християнстві, — ред.). Тобто в "операцію ІДІЛ" було втягнуто релігію. І багато чеченців, мусульман повірили та захотіли взяти участь, бо загинути в битві з Таджалом поряд з Махді — це велика честь. І молоді дівчата, юнаки виїжджали навіть із московських університетів, щоб вступити до лав ІДІЛ. В Ічкерії з'явилися агенти, які робили їм паспорти за три дні та відправляли до ІДІЛу. І дуже багато молодих чеченців загинуло в ІДІЛі. Потім цих дівчат жінок не знали, як повернути назад.

Тобто були такі провокації зі знищення чеченської молоді.

— Що ви зараз бачите? Все-таки організація та сама — ФСБ, люди ті самі.

— Путін — це працівник ФСБ, колишній КДБіст. І Росія — це КДБістська, ФСБшна держава. У ФСБ зараз десь 2 тис. генералів, і вони не сидять склавши руки.

І ось у Празі (Чехія) нещодавно пройшов II Форум вільних народів Росії, зважаючи на низку моментів, я вбачаю і тут вплив російських спецслужб.

— Пояснимо, на форумі розглядали варіанти розпаду Росії. По суті, головна тема, що народи Росії набудуть незалежності. Навіть про Ічкерію там ішлося.

— Так. У ньому брав участь і [прем'єр-міністр Чеченської Республіки Ічкерія у вигнанні Ахмед] Закаєв. Він казав, що Ічкерія окупована, що потрібна деокупація…

Усі підписалися під резолюцією форуму, у всіх ейфорія. Але якщо подивитися резолюцію, документи форуму, то в них зазначено, що Ічкерія є частиною Росії. Поруч з Ічкерією перелічуються автономні республіки, що входять до Росії, — Татарстан, Башкортостан та інші.

Я гадаю, що і тут Путін діє на випередження. І коли йому в Україні зовсім буде погано, розпочнеться цей поділ, він до цього підштовхне людей, розпочнуться якісь вибори, перевибори. Люди будуть захоплені гонитвою за владою, розколом народів. Забудуть просто і про Путіна, і про суд над ним.

— Що зробити, щоб не забули? Як діяти, щоб цей план Путіна не вдався?

— Ми опублікували звернення до всіх народів про визнання окупації Чеченської Республіки Ічкерія, визнання геноциду чеченського народу. І про майбутній суд над російським злочинним урядом там також згадується.

Але думаю, що Україні треба вчинити так, як вчинив Джохар [Дудаєв] свого часу. Ми дуже багато доказів геноциду чеченського народу та воєнних злочинів РФ відправляли до Гааги — і кулькові бомби, і уламки двотонних бомб, і отруйні речовини… Але Гаага вимагала нових і нових доказів.

І тоді у 1996 році Джохар сказав: ми не чекатимемо суду Гааги, ми судитимемо російських злочинців на чеченській спаленій землі — ми поставимо стіл, ґрати, покладемо кайдани та список прізвищ злочинців (список складався десь із 40 злочинців).

— Тобто заочний суд.

— Заочний суд на території Чеченської Республіки Ічкерія. Де всі свідки злочинів поряд, де не потрібно шукати доказів, вони всі тут.

І коли Джохар про це заявив, Єльцин дуже злякався і надіслав через інших осіб йому питання — яким він є за рахунком у цьому списку. Джохар сказав, що останній. Я здивувалась і запитала: чому останній? А він сказав: бо окрім ганьби президенту Єльцину ця війна нічого не принесла.

Тобто Джохара тоді російський уряд дуже злякався. І тому було організовано замах на нього, який став останнім (21 квітня 1996 року російські спецслужби запеленгували сигнал супутникового телефону Дудаєва в районі села неподалік Грозного і випустили по ньому самонавідні ракети. Дудаєв був убитий ударом ракети прямо під час розмови телефоном, це сталося на очах Алли Дудаєвої, — ред.).

Думаю, що й Україна піде нашим шляхом щодо суду над російськими злочинцями. Це дуже схожа війна. На жаль, це все повторюється.

А український народ теж хотів би суду над російськими злочинцями. Але якщо ці документи приїдуть до Гааги, вони теж чекатимуть, мабуть, десять років після перемоги. А на той час злочинці розбіжаться, не буде кого судити.

Тому, гадаю, потрібно організувати суд на території України над російськими злочинцями, які зараз бомбардують Україну, вбивають малих дітей, людей старшого віку, жінок. І хай злочинці теж бояться.

— Поговорімо про дії російської армії у війні в Чечні та в Україні. Адже навіть через десятиліття нелюдяність збереглася.

— Так, багато дій схожі. Також оглядали чоловіків, тільки в наших шукали слід від ременя автомата на плечі. І коли знаходили, оголошували людину бойовиком, заарештовували та розстрілювали.

Але крім цього, наприкінці Першої російсько-чеченської війни був ще нелюдський наказ про розстріл всього чоловічого населення від 12 років до 60. І трупи навіть хлопчиків лежали узбіччям доріг. Де це бачено, щоб розстрілювали навіть дітей, оголошуючи, що вони бойовики?

Також були фільтраційні табори, в яких не лише вбивали, а катували людей, ґвалтували, мучили. Це був просто жах. Ґвалтували й чоловіків, і жінок. За викуп іноді віддавали в'язнів, якщо родичі викупили. Але навіть тіла закатованих чеченців вимушені були теж за гроші викуповувати у них. Чеченці набагато більше боялися потрапити до такого табору і були раді померти з ім'ям Аллаха на вустах на полі бою, ніж виявитися зґвалтованим у такому таборі. Тому що для будь-якого чеченця зґвалтування — це страшніше за смерть.

А мародери були завжди. У Чечні мародерами була вся російська армія. Генерали крали чеченську нафту, її продавали цілими ешелонами. Полковники торгували меблями, бо чеченці намагаються збудувати гарний будинок, гарні меблі купували. Таких меблів було мало у Росії. Прості рядові крали килими, холодильники, телевізори. Везли у танках. Зривали у жінок із вух золоті сережки, зривали обручки. У мертвих теж... виривали золоті зуби.

— Мене ще вразила неповага до власних загиблих. Це ми бачимо в Україні, коли вони місяцями не забирають тіла російських солдатів. І я так розумію, в Чечні те саме було.

— Так, під час штурму Грозного, коли було розбито їхні Кантемирівську та Таманську дивізії, їхні напівзгорілі трупи (там же були підбиті танки) лежали перед президентським палацом. На них було страшно дивитися. Лежали, почали розкладатися, і тоді президент звернувся до російського уряду: давайте на один день відкладемо нашу війну, щоб прибрати ці трупи. Але російський уряд на це нічого не відповів і пустив знову танки на штурм, і танки пішли прямо цими тілами.

А потім російські матері шукали цих синів, їх оголошували зниклими безвісти, і вони потім не могли за них отримувати допомогу. Бо російському уряду вигідно тих, кого вони послали на війну, оголосити зниклими безвісти. Тоді їхні батьки нічого не отримають, їхні родини.

Тіла мають бути поховані. Це просто не по-людськи та неповага до загиблих.

— Але в Росії тема Чечні не була настільки тотально під пропагандою, як тема російсько-української війни. Що змінилося? Чому вони мовчать зараз? Чому немає антивоєнного руху в Росії, як тоді?

— По-перше, тоді був призов. І 18-річну молодь забирали до армії. І хто не зміг купити довідку про непридатність до військової служби — більшість із призову вирушали воювати. Багато хто тікав з війни, ховався по всій Росії, їх потім шукали.

Нині армія нібито на контрактній основі. Тобто йдуть воювати за гроші. А якщо їх уб'ють, то їхній родині ще набагато більші гроші за мірками Росії отримають. І ось батько отримав похоронку на сина і купив білу "Ладу", сказав: "Ось син, коли був живий, мріяв купити білу "Ладу"".

Росія дуже змінилася. За Єльцина було набагато більше демократії. За Путіна — це повна вертикаль влади, повністю закручені всі гайки. І російський народ втратив право на вибори, ми ж знаємо, як там вибори відбуваються і як Путіна "обирають".

— А як зробити так, щоб росіяни у мирі та гармонії жили із сусідніми народами?

— По-перше, цей народ має стати віруючим. Я знаю, що український народ набагато більше віруючий, ніж російський.

Бо тільки невіруючі люди здатні знищувати інші народи.

Вони лише називають себе християнами. Але вони не виконують десять Божих заповідей, перша з яких — не вбий, друга — не вкради, третя — не полюби дружини свого ближнього. Це перші три заповіді, які постійно порушуються, не виконуються ні урядом, ні народом. Тобто всі вони грішники.

— Рамзан Кадиров. Що за явище? Як ви ставитеся до нього та до його руху "кадировців"? Російсько-українська війна показала Рамзана з різних боків, зокрема його "кадировців" як дуже жорстоких людей, як некерованих людей, ще й дуже хвалькуватих людей.

— Таке сприйняття "кадировців" перебільшено. Тих "кадировців", які нібито були під Києвом, вихвалялися своїми "подвигами", — насправді їх було не так багато. Бо Кадиров береже свою цю армію, своїх головорізів.

Так, зараз Путін для Кадирова цар та бог. Але якщо з Путіним щось трапиться, то його доля буде дуже гіркою.

По-перше, Кадирова ненавидить ФСБ. По-друге, російська армія, яка перебуває в Ічкерії, 160 тис. осіб, він вимагав у Путіна, щоб армія не втручалася у його управління. Крім того, його боїться російський народ, бо всі гучні вбивства (Політковської, Нємцова та інші) чеченці брали на себе.

Тобто всі гріхи Путіна чеченці брали на себе. І вони стали страшилкою для російського народу.

І ось якщо Путіна не стане, то Кадирову перед усіма доведеться відповідати. Тому він не хоче своєю армією ризикувати в Україні.

Ось він нещодавно запросив системи ППО (протиповітряної оборони) для Чечні. Від України до Чечні понад 300 км, тобто ракети не дістануть. Отже, від України Кадиров на небезпеку не чекає. Від кого він чекає на небезпеку? Гадаю, це на випадок, якщо щось станеться із Путіним, падіння режиму. І гадаю, що у Кадирова є запасний варіант. Він може заявити про відокремлення від Росії, сподіваючись, що тоді чеченський народ простить йому всі гріхи. І якщо будуть бити ракетами з території Росії по ньому, як відокремленій державі, то ці ППО його врятують.

— А як Джохар Дудаєв ставився до України?

— Джохар дуже любив Україну. Ми там проживали два роки, у Полтаві. Він навіть почав говорити українською мовою.

Чеченський народ, як і український, волелюбний. Усі чеченці при зустрічі замість "добрий вечір", "доброго ранку" кажуть "будь вільним", і йому відповідають — "ти приходь вільно". Чеченський народ був історично демократичним, бо він ніколи не мав князів і панів.

Народ, який звик бути вільним, шанує свої традиції, звичаї та дуже шляхетний.

Тому під час Першої російсько-чеченської війни чеченці віддавали російським жінкам їхніх призовників без жодного викупу. Такий маленький народ і така велика Росія. А він віддає тих, хто вбиває його, їхнім матерям. І поранених, і тіла мертвих чеченці з поля бою виносили. І під час похорону християнина в мусульманській землі в Грозному Папа Римський заявив, що іншим демократичним країнам треба визнати шляхетність чеченського народу — мусульманського до християнина, і треба визнати незалежність чеченського народу як суверенну державу.

І президент Зеленський мені нагадує Джохара.

По-перше, своєю сміливістю, своєю шляхетністю. Як не намагається Росія змусити віддати Луганську та Донецьку області, як не вмовляють його на якесь перемир'я, Зеленський каже: доки Україна не буде повністю звільнена, він не піде на це перемир'я. Як його не вмовляє Макрон, який заявив, що треба цю бійню припинити, бо їм дуже дорого доведеться платити за газ.

Зеленського підтримує народ, саме український народ. Це його головна опора. Як і для Джохара Дудаєва головним був народ. І він свій народ називав "армія Дудаєва". Він його дуже любив, і народ йому відповідав тим самим.

І те саме я бачу в Зеленському та в його народі. Я думаю, що весь український народ разом зі своїм сміливим, мужнім президентом. І я бачу шляхетність та сміливість українського народу, самопожертву. Я дуже бажаю вам перемоги.

Я впевнена, що український народ переможе. Що ми разом святкуватимемо цю перемогу, яка буде найбільшою перемогою не лише українського народу, а й перемогою всіх пригноблених народів, народів світу над останньою імперією зла та насильства — над путінською імперією.

Читайте також: Клан Кадирова та паралелі війн у Чечні та Україні: інтерв'ю з чеченським політиком Закаєвим