Війна дронів: нюанси застосування безпілотників у війні Росії проти України обговорюємо з військовим експертом

У чому відмінність застосування безпілотних літальних апаратів (БПЛА) у нинішній російсько-українській війні? Головні плюси та чого не вистачає "Байракторам". Чим відрізняються безпілотники "Байрактар" та "Ріпер". Наскільки ефективними є російські "Орлани". І як українці використовують саморобні ударні дрони. Про це в ефірі телемарафону "Говорить Україна" телеканалів "Дом" та UA розповів екскомандир роти батальйону "Айдар", директор Національного антарктичного наукового центру Євген Дикий.

— Безпілотні літальні апарати (БПЛА) добре зарекомендували себе під час останнього конфлікту в Нагірному Карабаху. А нинішню війну в Україні взагалі називають "війною дронів". Щодня ми бачимо як ударні безпілотники "Байрактар" (Bayraktar) знищують техніку окупантів.

— "Війна дронів" придумана не тут. Спочатку бойові дрони активно використовувалися Заходом як засіб зберегти людські життя. Там ідеологія яка: найдорожча залізяка не варта життя навіть одного солдата. Тому величезні гроші вкладалися у розвиток саме технологій безпілотних літальних апаратів — розвідувальних, ударних, одноразових та багаторазових. До речі, крім літальних апаратів розвивали також водні (морські) безпілотники, колісні сухопутні безпілотники.

Тому що там ключова ідея — ми витратимо будь-які гроші на залізо, щоб зберегти життя.

А за бойових дій за участю Росії на території колишнього Радянського Союзу підхід інший. Тут головна ставка робиться на найдешевші безпілотники. З простої причини — тут, по-перше, всі сторони конфлікту, м'яко кажучи, бідніші за Сполучені Штати, по-друге, цінність життя людини на пострадянському просторі значно нижча, ніж у Штатах. А вартість життя в Росії визначена ще за Петра I знаменитою фразою "Бабы еще нарожают".

І у війні на території України зараз загалом також інша ідеологія війни, ніж на Заході. Інтегруються окремі сучасні технології, оскільки вони показали свою бойову ефективність. Але при цьому основний наголос робиться на те, щоб ці технології здешевити. І це логічно та правильно.

Практика і Карабаху, і війни в Україні проти російської агресії показала, що краще мати тисячу дешевих дронів, ніж 10 наддорогих, дуже крутих БПЛА.

Щодо Росії. Вони також роблять ставку саме на дешеві дрони — на дешеві підробки, як безпілотники "Орлан". Наштампувати їх до біса і більше — це насправді розумно, ми зі свого боку те саме практикуємо. А особливість Росії — їхня корупція, особливо у військовому блоці.

Дивіться, реально звичайний дрон коштує 2-5 тис. дол., максимум — 10 тис. дол. Ось у нас, в Україні, він так й коштує. А в Росії за вартості 5-10 тис. дол. у паперах він проходить за 100 тис. дол. Ну, це така національна особливість саме російської армії.

А так з воєнної точки зору, зараз і росіяни, й ми однаково робимо ставку на дешеві дрони.

— Ну, турецькі безпілотники "Байрактар" досить не дешеві.

— "Байрактари" для свого класу дуже дешеві. Такого класу безпілотник коштує 5 млн дол. А ось безпілотник "Ріпер" (Reaper) коштує 100 мільйонів. Сила "Байрактара" у тому, що за співвідношенням ціна-якість він є оптимальним на світовому ринку.

Важливо уточнити: у цю війну дрони воюють не самі, тут основне застосування дронів — це не бойова зброя, а система наведення.

Взагалі, попри застосування технологій ХХІ століття, загалом ця війна найбільше схожа на Другу світову, а не на конфлікти, які були після неї. Тобто, це не схоже ні на Ірак, ні на Афганістан. Це Друга світова у мініатюрі.

Бо у російсько-українській війні, як і у Другій світовій, основну роль у поразці ворожої живої сили та техніки відіграє артилерія. Але тут виникає нюанс: можна витрачати мільйони снарядів, щоб покрити просто якусь площу, і на ній не залишилося нічого живого і жодної будівлі, а можна наводити арту якнайточніше і витрачати мінімум снарядів, мінімум часу, швидко вразити саме ціль та мінімізувати руйнування. Ось саме це завдання вирішують дрони.

Тобто основна роль дронів у цій війні — це засіб наведення артилерії. Це стосується як російських "Орланів", так і всіх наших дронів.

Адже ми навіть "Байрактари" загалом застосовуємо не як ударні дрони, таких застосувань не дуже багато. Ми за допомогою них заощаджуємо керовані бомби, кожна з яких коштує 40 тис. [дол.]. Тому в нашому випадку набагато більший ефект від "Байрактарів" як потужних розвідувальних дронів-навідників для артилерії. На жаль, російські "Орлани" свою роль дронів-навідників теж непогано виконують.

— Фонд "Повернися живим" показав, як модернізують звичайні квадрокоптери Mavic-3. Він коштує менше 80 тис. грн, до нього прикріпили підвіси та роздрукували на 3D-принтері "хвости" до боєприпасів. І таким чином, говорять, вони стають практично міні-"байрактарами".

— Цей модернізований квадрокоптер нічого спільного не має із "Байрактором". Це абсолютно різні речі з погляду їхнього застосування. Ви ж не порівнюєте "Жигулі" з танком, хоч і той, і той їде. Але функції танка та функції "Жигулі" навіть на війні трохи різні.

Модернізований Mavic-3 — це чудова партизанська іграшка. Це те, що треба особливо на окупованих територіях, те, що може сама собі наклепати тероборона. Тобто це, власне кажучи, аналог ручної гранати у піхотинців.

"Байрактар" — це вже зовсім інша історія. Якщо проводити піхотну аналогію, це вже хороший сучасний танк, який здалеку працює знаряддям з усіма сучасними наведеннями та інше. Відповідно, і застосовуються Mavic-3 та "Байрактари" для різного.

В межах нашої війни я особливо звернув би увагу на дрони-камікадзе — одноразові американські "Свічблейди" (Switchblade). Це дуже перспективна річ, бо сила поразки у них як у гарного артилерійського снаряда, а точність влучення настільки висока, що навіть не знаю, з чим її порівняти. Тобто він прилітає саме туди, куди його посилаєш. У цьому плані цей дрон є унікальним.

— Згадані вами американські ударні безпілотники MQ-9 Reaper також можуть опинитися у Збройних сил України. Чим вони відрізняються від "Байрактара"?

— Радіус дії є принципово іншим. "Байрактари" застосовуються нами на фронті та в ближньому тилу ворога. А ось "Ріпери" — це вже можливість вражати ціль на території Російської Федерації, це можливість вдарити по тилових ворожих об'єктах, таких як склади озброєння, аеродроми, з яких вилітають літаки, що бомблять нас, і так далі. Причому, вдарити, швидше за все, безкарно, тому що "Ріпер" літає дуже високо, для більшості російських систем ППО вони не те щоб недосяжні, просто на великій висоті це дуже малопомітна ціль, в яку треба ще влучити.

— З прийняттям у США ленд-лізу (програми з виділення озброєння за прискореною процедурою, без бюрократичної тяганини) ми швидше зможемо отримати й"Ріпери", й інше важливе для нас сучасне озброєння. Закон про ленд-ліз прийнято, залишилося тільки президенту Байдену його підписати. Тобто російсько-українська війна виходить на абсолютно інший технологічний рівень?

— З прийняттям ленд-лізу, образно кажучи, для нас відкривається великий американський військторг. Тепер не треба буде кожне постачання проводити через рішення Конгресу США. Зараз Байден підпише закон, у чому немає жодних сумнівів.

І з цього моменту наші військові безпосередньо зв'язуються з американськими колегами та дають список: ось нам, будь ласка, загорніть це, це і це. На що американські військові, звичайно, іноді можуть сказати: стоп, стоп, вибачте, але саме цю позицію не завезли, а ця відкладена, тому що у нас її мало і вона потрібна нам самим. Але в більшості випадків вони говоритимуть: о'кей, у нас на складах це є, відвантажуємо.

Тобто тепер питання постачання озброєння перестає бути політичним, а стає суто технічним процесом.

Але ленд-ліз — це не що дають, а як, за якою процедурою дають. І ось це "як" у цьому випадку унікально. Тому що востаннє американський військторг так відкривався під час Другої світової війни для антигітлерівської коаліції. І в цьому плані треба віддати належне Володимиру Володимировичу [Путіну]. Як там у Пушкіна: "Он уважать себя заставил и лучше выдумать не мог". Ось Володимир Володимирович домігся того, що його зрівняли з Адольфом Алоїзовичем, тож вітаємо його в клубі покійних диктаторів.