Повернути додому: як бути, коли один із батьків самовільно вивіз дитину

Часто батьки розходяться в думках, яке місце проживання або навчання буде кращим для їхньої дитини. І трапляється, що один із батьків ухвалює одноосібне рішення вивезти дитину до іншої країни. Хто та як допомагає повернути викрадених дітей — розбираються журналісти програми "Право на право" телеканалу "Дом".

У 2021 році співробітники Держприкордонслужби України зафіксували близько 800 випадків незаконного вивезення дітей.

"Якщо брати статистику за весь попередній рік, то був 1451 випадок, коли неповнолітні громадяни України змушені були повертатися з державного кордону України, оскільки їхні батьки, опікуни, представники, які їх супроводжували, не мали необхідного пакету документів, щоб неповнолітні українці могли виїхати за кордон", — повідомив начальник відділу комунікацій із засобами масової інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України Олег Бойко.

Юристи зазначають, що в ситуаціях незаконного вивезення дітей допоможуть два документи: Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року та Конвенція про юрисдикцію, застосовне право, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей 1996 року.

Знайти доньку

Киянин Віталій Шпакович практично два роки не бачив свою 4-річну доньку Соломію. Шлюб подружжя розірвало ще у 2018 році, й відтоді батько "воює" за дитину, а колишня дружина, за його словами, проти зустрічей батька з донькою.

"З дитиною у мене були перешкоди у зустрічах. Я взагалі не розумів, із ким дитина, в яких вона умовах. Про дитину я завжди турбувався, брав участь у її вихованні, і дійсно хвилювався за її долю", — стверджує чоловік.

За його словами, ще під час шлюборозлучного процесу пара вирішувала, де і з ким житиме їхня донька. За рішенням суду батько має право проводити час із дитиною. Проте дружина рішення суду не виконала та відвезла дівчинку з Києва до свого рідного Кропивницького.

"Суд вважає, що це буде в інтересах дитини, тобто, у всіх справах щодо дітей суди України виходять з найкращих і найвищих інтересів дітей. Відповідно, якщо суд вважає можливим такий графік [зустрічей батька з дитиною], значить, такий розпорядок нашого життя відповідатиме інтересам дитини. Я робив спроби приїхати, розібратися, але це все закінчувалося конфліктами. За рішенням суду визначено, що дитина може відвідувати моє місце проживання та залишатися на ніч", — говорить Віталій.

Він розповів, що відправився провідати доньку, але його не пустили до будинку. Залишалося тільки спілкування телефоном, але незабаром і цей зв'язок перервався. Телефон колишньої дружини — Христини — перестав відповідати. Тому Віталій звернувся із заявою до Державної прикордонної служби України, й дізнався, що його дитина була переміщена з України 3 січня 2020 року до Лондона.

"Я, безумовно, дію в інтересах дитини, я хочу, щоб вона знала свою сім'ю, батька, бабусь, дідусів за батьківською лінією. І це передбачено всіма документами, що це буде на благо та в інтересах дитини", — продовжує чоловік.

Щоб встановити, яким чином за кордон була вивезена дитина, Держприкордонслужба провела розслідування. З'ясувалося, що документ на вивезення дитини, пред'явлений на кордоні, законної юридичної сили не мав.

"Документ був — висновок органів опіки. Якщо б цей висновок був затверджений, тоді б він отримав юридичну силу. Й то, там є законодавчі норми, за якими у мене є термін для його оскарження, й лише потім він набирає юридичної чинності. Нічого цього зроблено не було", — розповідає Віталій.

Справу передали до Дарницької військової прокуратури Києва. Там склали адмінпротокол на двох прикордонників, які пропустили дитину за кордон. Їхні дії визнані незаконними.

"Посадова особа, яка допустила це правопорушення, нестиме відповідальність — дисциплінарну, адміністративну або кримінальну, залежно від тяжкості правопорушення. Ст. 332 Кримінального кодексу України (організація незаконного переправлення осіб через кордон України) передбачає до 5 років позбавлення волі. Якщо ст. 358 (використання підроблених документів), то може бути обмеження волі до 2 років", — уточнює Олег Бойко.

Після цього розслідування продовжилося вже в інших інстанціях.

"Далі продовжилося вже за конвенцією через Міністерство юстиції України, куди я направив також заяву про пошук і повернення своєї дитини. Вона була оголошена в розшук в Інтерполі. І через Інтерпол я вже знайшов дитину", — розповідає Віталій Шпакович.

Він додає: із донькою не бачився вже два роки. За словами Віталія, він просив Христину дозволити йому поспілкуватися з дитиною онлайн, але отримав відмову. Журналістам "Право на право" також не вдалося зв'язатися з матір'ю Соломії.

"Батько має право"

Історія Віталія — не єдина, каже голова громадської організації "Батько має право" Олександр Швець.

Нерідко один із батьків після чергової сварки ухвалює одноосібне рішення вивезти неповнолітніх дітей до іншої країни нібито на відпочинок, а потім дитина залишається там назавжди. Щоб підтримувати батьків, позбавлених права спілкування з дітьми, в Україні створили організацію допомоги. Протягом дня до правозахисників звертаються до 30 постраждалих з усіх міст України — навіть з непідконтрольних територій.

"Ми єдина громадська організація, яка займається подібними проблемами в Україні. Основна проблема — колишня дружина забрала дитину, не дає бачитися. Або вивезла за кордон — й тоді проблема стає ще складнішою. Ми намагаємося українським батькам надавати, насамперед, психологічну підтримку", — стверджує Швець.

За його словами, ідея створення організації народилася, коли дружина Олександра вивезла їхню доньку Варвару в невідомому напрямку. Після декількох місяців поневірянь по інстанціях і самостійного вивчення норм сімейного права, чоловікові вдалося повернути доньку. І тепер він допомагає іншим.

"Коли розпадається сім'я, існує абсолютно така ідентична схема розлучення: зазвичай жінка забирає дитину, відвозить її — або до батьків, або до якоїсь нової сім'ї, починає ховати від батька. Це сталося й зі мною у 2014 році. До того я не був юристом, нічого не розумів у праві. Я звертався до служби у справах дітей, до органів опіки та піклування, судів, поліції, все це не дало плодів. І в результаті я просто почав вивчати закон", — говорить Швець.

Про ситуації, коли мати вивезла дитину до непідконтрольної території України, Олександр теж знає, але зазначає — у таких випадках вкрай важко допомогти батькам.

"Досить багато випадків, коли вивозять, наприклад, через Крим, через Росію, повертаються до непідконтрольної території. Й фактично українські батьки не можуть отримати доступ до дітей. Ми рекомендуємо не давати можливості в принципі матері в цьому випадку таких ось зловживань. Відвозити дитину на непідконтрольну територію — це фактично повністю попрощатися з дитиною до кінця життя", — вважає чоловік.

Вивезти дитину з території України, зокрема до непідконтрольної території, можливо тільки за нотаріальною згодою другого з батьків. Але трапляються й виключення.

"Наприклад, якщо один із батьків іноземець або має постійне місце проживання в іншій державі, або якщо є рішення про позбавлення батьківських прав, якщо є заборгованість за аліментами (і є документ, який це підтверджує), або якщо є рішення суду, яке дозволяє вивозити дитину без нотаріальної згоди. У такому разі мама зможе вивезти дитину, зокрема й до непідконтрольної території України", — каже юристка Антоніна Загура.

Тисячі батьків після розлучення фактично втрачають своїх власних дітей. Вони роками домагаються зустрічей і прав на спільну опіку.

Олександр Швець навів приклад ситуації з Юрієм, троє дітей якого після розлучення залишилися з дружиною. Коли доньці знадобилася операція за кордоном, чоловік дав дозвіл на виїзд усіх трьох дітей.

"Така схема показує, що жінки намагаються неправомірно вивезти дітей під різними приводами. Потім вони також "самовідчужують" дітей, щоб у місцевому суді вже довести, що дитина відчужена й нібито не хоче до батька та інше", — стверджує він.

Відповідно до Сімейного кодексу України, за викрадення дитини одним із батьків передбачена виключно цивільно-правова відповідальність. Однак сьогодні документи на вивезення дитини прикордонники перевіряють усе ж більш ретельно, а Мін'юст допомагає повертати до батьківщини навіть уже вивезених за кордон дітей.