Украина наш дом

Варіанти закінчення війни в Україні — розбір військового експерта Жданова

Ситуація в Україні станом на 2 липня. Ілюстрація: twitter.com/War_Mapper

Чим відрізняються цілі Заходу та України у протистоянні Російській Федерації. Який результат цього протистояння задовольнить Захід та Україну. Якими є терміни закінчення гарячої фази російсько-української війни. Про це в інтерв'ю в межах марафону "FreeДОМ" на телеканалі UA говоримо з військовим експертом Олегом Ждановим.

— План мінімум для Російської Федерації — закріпитись хоча б у нинішніх позиціях. Зрозуміло, що такий сценарій Україну не влаштує. Але все ж таки — обговоримо його ймовірність.

— Думаю, що закріплення Російської Федерації на позиціях, які її армія досягла сьогодні, є нереалістичним. Бо це означатиме програш Заходу, чого Захід сьогодні допустити не може категорично.

— Наступний сценарій — повернення України та Росії на позиції станом на 23 лютого.

— Цей сценарій імовірний. Але це також буде програшем Заходу. Бо вийде, що росіяни сходили на прогулянку — туди й назад. І ми такою ціною не досягали результату щодо відновлення суверенітету.

— І сценарій, якого прагне Україна, — повернення на кордони 1991 року.

— Вихід на кордони 1991 року, включаючи Крим, — це, як на мене, найприйнятніший для західної спільноти сценарій. І саме на цьому сценарії наполягатиме західний альянс.

Причому в цьому сценарії я бачу повне переозброєння армії України, про що було заявлено і на саміті НАТО, і іншими країнами-партнерами. Але якщо говорити про вступ України до НАТО, я схиляюся до того, що нас таки залишать партнером.

— Наскільки реалістичним є варіант, що Росія зробить удар ядерним озброєнням?

— Ця тема постійно спливає, йде хвилями, і мусується переважно, до речі, Російською Федерацією. Ми розуміємо, що вони намагаються таким чином відновити баланс сил і баланс іміджу Росії на міжнародній арені. Але це не призводить до очікуваних результатів на сьогодні.

Тут ми повертаємось до завдань війни. Захід сьогодні не може програти. Захід у цій війні веде нову холодну війну з Росією. Захід у війні зробив ставку на перемогу.

Якщо вони в першу холодну війну таки поступилися Радянському Союзу, і далі пішли домовленості, то цього разу ніхто не поступатиметься.

І, на мій погляд, усі сили західних розвідок спрямовані саме на відстеження не просто ядерних боєзарядів та місць їх зберігання, а взагалі, щоб тема ядерної війни чи ядерного удару не підіймалася у Кремлі. Як тільки в Кремлі реально заговорять про те, щоб завдати ядерного удару (навіть тактичною зброєю), повірте, Захід це знатиме, і вживе заходів, щоб ця війна не почалася. Тому що всі чудово розуміють, що ця війна може справді стати останньою для людства на планеті Земля. Тому буде вжито всіх заходів, і це відстежується.

Згадайте заяву Великої Британії та заяву Сполучених Штатів на другий місяць війни, коли була найбільша хвиля про можливе завдання Росією ядерного удару. Особливо різко відзначилася заявою Велика Британія, яка заявила, що якщо буде спроба застосування зброї масового ураження (тобто навіть хімічної зброї), Британія навіть не проводитиме консультації в межах НАТО. Вони просто завдадуть превентивного удару (думаю, що йшлося про звичайну зброю) для запобігання застосуванню зброї масового ураження.

Як Путін сказав: "Усі здохнуть, а ми — до раю". Так от, світ сьогодні не готовий ні до раю, ні просто здохнути.

— Чи можна сказати, що Захід намагається створити на території України антиРосію?

— Не зовсім так. Йде війна двох площин. Йде війна геополітики з вибивання Російської Федерації зі світового політичного Олімпу. Бо Росія сама себе перетворила на імперію зла. Тобто мета — максимальне послаблення та максимальна локалізація РФ.

І йдеться, я б назвав, національно-визвольна війна України щодо захисту своїх інтересів, суверенітету та територіальної цілісності від агресії Російської Федерації, від окупації, поглинання Російської Федерації.

Тому тут треба розглядати, що Захід має свою війну, і на геополітичному рівні це холодна війна. Не гаряча фаза війни. І в нас — своя війна, яка йде саме у найгарячішій фазі у плані війни за виживання України.

— Дивлячись на відсутність перемог російських військ в Україні, звідки взагалі постає тема Литви? Коли Росія загрожує покарати Литву за перекриття транзитних поставок до Калінінградської області?

— Це не просто тема Литви. Це спосіб для Путіна повернутися до світового політичного Олімпу.

Річ у тому, що Путін сам себе загнав у кут, він сам себе опустив на рівень нашої країни. І переговори, якщо вони будуть, Москві доведеться прямо вести із Києвом. Для Путіна це принизливо. Опустити Путіна на рівень, припустимо, України — це одна із цілей Заходу у цій війні.

А Путін хоче себе легітимізувати, повернувшись на Олімп. Як це зробити? Потрібно підняти ранг війни до світової. Як це зробити? Лише через вступ до війни НАТО. Литва є однією з країн-членів НАТО. І якщо Російській Федерації внаслідок усіх цих загроз (військових, політичних, економічних) вдасться спровокувати НАТО — все, Путін підіймає рівень війни до світової. Оголошує, припустимо, Альянс найагресивнішим блоком на планеті, трубить у всіх організаціях, що на Росію напали, але відразу запропонує переговорний процес щодо врегулювання цієї кризової ситуації. І тоді рівень переговорів Путіна куди йде? На світовий Олімп. Тобто у переговорах братимуть участь керівники та лідери НАТО (ті ж Джо Байден, Макрон, Шольц), вже не Київ, не наш президент, а світові лідери. Ось чого досягає Путін. Ось навіщо йому потрібна країна НАТО.

Але він у жодному разі не воюватиме з НАТО. У жодному. Бо він розуміє, що сили не рівні. У цьому контексті Росія навряд чи зробить перший постріл у бік НАТО. Але Путін провокуватиме НАТО, щоб підняти себе на світовий рівень.

— Білорусь може використовуватись як елемент, який може спровокувати Литву, країни НАТО? Чи Білорусь взагалі не розглядається Російською Федерацією як елемент провокацій проти НАТО і проти України?

— Росія розглядає Білорусь як складову частину Союзної держави. Інакше Росія на Білорусь вже не дивиться. Єдина проблема — змусити Лукашенка наказати вступ білоруської армії у війну. Далі все станеться автоматично, армія піде під контроль Генерального штабу РФ, штабу об'єднаних сил Союзної держави. І політичне об'єднання РФ та Білорусі стане просто формальністю — треба буде просто підписати підсумковий документ.

Думаю, що саме Білорусь може стати інструментом, який провокуватиме НАТО. Не виключаю варіант, як це було в роки холодної війни, коли танки Білорусі їздитимуть уздовж прикордонних стовпів польського чи литовського кордону, можливо навіть робити холості постріли у повітря і таким чином провокувати НАТО на якийсь агресивний акт проти вже армії Союзної держави.

До речі, НАТО збільшило присутність сил швидкого реагування на понад 300 тисяч військових. Таке збільшення було у роки холодної війни. Тоді, щоправда, було трохи більше — понад 400 тисяч особового складу вони поставили на кордоні між країнами соціалістичного табору та країнами капіталістичного світу. Нині 300.

Ось, у Латвії та Естонії стоять батальйони військ НАТО: у Латвії — німецький танковий батальйон, а в Естонії — американський мотопіхотний батальйон. У рішенні про збільшення чисельності сил швидкого реагування прописано ще один цікавий рядок. Батальйонні групи мають бути збільшені до бригадних. Тобто ці батальйони будуть розгорнуті до бригад. А сили швидкого реагування — це війська, які готові розпочати бій протягом кількох годин. Тобто їхня реакція має бути миттєвою.

Думаю, що таке посилення, по-перше, убезпечить країни Балтії, а друге — так, будуть провокації, спільна вистава РФ та Білорусі. Але то за умови, якщо Росія матиме успіхи в Україні. Якщо успіхів не буде, мені здається, навряд чи Росія почне сама себе розтягувати на два фронти.

— Як ви дивитеся на термін закінчення гарячої фази війни від 30 до 180 днів?

— Абсолютно нормальний термін. І це свідчить, що Сполучені Штати не збираються затягувати цю війну на роки. Вони готові розв'язати цю проблему протягом зазначеного терміну.

І тому військово-промисловий комплекс Сполучених Штатів зараз розвивається на повну потужність. Заводи наймають людей, переходять вже на тризмінну роботу з виготовлення того озброєння, яке буде чи поставлено безпосередньо до України, чи поставлено на склади замість озброєння, що пішло до України.

Так що справді закінчення гарячої фази війни можна розглядати протягом 180 днів.

Прямий ефір