Умови вступу України до НАТО: "5 вопросов на злобу дня" з ексдепутаткою Світланою Заліщук

Україна стане членом НАТО, і частиною цього процесу буде отримання Плану дій щодо членства (ПДЧ). Таке комюніке схвалили лідери Альянсу за підсумками Брюссельського саміту, який відбувся 14 червня.

Що повинна зробити Україна, щоб стати членом Північноатлантичного альянсу, і скільки років триватиме цей процес — розповіла народна депутатка України VIII скликання Світлана Заліщук у програмі "5 вопросов на злобу дня" телеканалу "Дом".

Ведучий — Олег Борисов.

— Надання Плану дій щодо членства вже практикувалося десь у світі?

— Більшість країн із початку 2000-х років приєднуються до НАТО через проходження інструменту, який так і називається — "План дій щодо членства в НАТО" (ПДЧ). Безумовно, країни можуть приєднуватися і без ПДЧ, якщо НАТО, яка ухвалює рішення консенсусом, ухвалить таке рішення.

Але зазвичай це програма, яка дає змогу країні-кандидату, яка хоче приєднатися, певний час для того, щоб ухвалити в своєму законодавстві всі стандарти, які працюють в Альянсі, а також імплементувати ті реформи, які важливі для приєднання до НАТО.

— Що означає для України рішення, ухвалене щодо неї на останньому саміті НАТО?

— Рішення, яке було ухвалено кілька днів тому, неймовірно важливе для України. Чому? Нагадаю, що у 2008 році вперше прозвучало на саміті в НАТО, який був у Бухаресті, що рано чи пізно Україна стане членом НАТО і що одним із кроків буде приєднання через План дій. Потім минуло 13 років, і на самітах НАТО багато лідерів держав-членів не хотіли вже згадувати про те, що колись вони ухвалили це рішення. Франція та Німеччина, будемо говорити дуже відверто, — це ті дві країни, у яких є найбільше контраргументів щодо членства України в НАТО.

Саміт, який відбувся цього року, пройшов після обрання нового президента Сполучених Штатів Америки, після того, як була перегорнута сторінка у відносинах між США і Європою, після того, як світ сказав, що потрібно дружити й об'єднати зусилля для боротьби з різними загрозами та викликами. Саме під час цього саміту ми знову як країна Україна почули про те, що рішення 2008 року підтверджено.

І дійсно всі члени НАТО консенсусом говорять про те, що Україна стане членом Альянсу. Друге — це те, що наступним кроком на шляху до цього членства буде План дій, який знову ж таки повинен бути затверджений консенсусом щодо України.

— Оскільки Росія вкотре висловлює свою думку проти вступу України до НАТО, чи може це призвести до загострення на Донбасі?

— Це дуже важливе питання. Якщо ми згадаємо історію та повернемося у 2008 рік, тоді Париж і Берлін сказали: "Не дамо Грузії та Києву ПДЧ". Чому? Тому що, ймовірніше, за цим піде загострення з боку Москви.

Після 2008 року, незважаючи на те, що План дій не було дано ні Україні, ні Грузії, ми побачили дві повномасштабні війни в центрі Європи: спочатку в Грузії було анексовано територію Москвою, потім в Україні окуповано Крим, окуповано Донбас.

Однак повноцінна інтеграція України та Грузії в НАТО — це інструмент протидії цій агресії. Тому що повноцінна співпраця з нашими партнерами у військовій сфері, в гібридних сферах, у сфері протистояння на рівні розвідки тощо допоможе нам протистояти ворогові, Кремлю, бути більш упевненими, підготовленими, більш ефективними.

— Які саме реформи повинна здійснити Україна, щоб стати членом НАТО?

— Дуже часто в історії української дипломатії були моменти, коли з нашої вини, з вини української влади, з тих чи інших причин не ухвалювали якісь дуже важливі історичні рішення для України на міжнародному рівні. Але в цьому випадку я можу стверджувати, що м'яч не на нашому боці, а на боці наших міжнародних партнерів.

Я нагадаю, ще в 2008 році партнери майже дали цей План дій щодо членства. І тоді, звичайно, у нас не було ні НАБУ, ні НАЗК, ні незалежної енергетики, ні спеціальної антикорупційної прокуратури. І ще можу називати дуже багато інститутів, які були створені за останні сім років, а також важливих антикорупційних законів, які здійснювали в країні політичну реформу.

Тому сьогодні можна говорити, що за такими аргументами стоїть, насправді, небажання вплутуватися в дискусію з Кремлем. І на сьогодні, безумовно, Україна повинна зробити "домашню роботу". Ми повинні далі голосувати за закони в судовій сфері, наприклад, про ВККС, який сьогодні Верховна Рада розглядає, про Вищу раду правосуддя тощо. Ще дуже багато важливих законів в антикорупційній сфері, судова реформа, в енергетичній сфері, у сфері європейської інтеграції тощо.

Але я хочу зауважити, що на сьогодні Україна абсолютно готова для того, щоб отримати цей ПДЧ. Крім того, нагадаю, що План дій сам собою не означає членство — це крок на шляху до членства. ПДЧ саме готує Україну до цього членства.

— Скільки років може тривати "домашня робота", про яку ви говорите?

— Усе залежить від нас. Ми можемо зробити це дуже швидко. Для цього потрібна політична воля, голоси в парламенті, бачення, бажання рухатися по-справжньому, а не декларативно.