Украина наш дом

Українські військові у російському полоні — історія 18-річного хлопця з Каховки (ВІДЕО)

Костянтин. Скріншот відео: kanaldom.tv

Валерія — мати українського військовополоненого, який незаконно утримується у так званій "ЛНР". Спочатку родина мешкала у Каховці Херсонської області. Костянтин у жовтні минулого року підписав контракт із ЗСУ. У складі каховської бригади він був на передовій, коли розпочалося повномасштабне вторгнення. 24 лютого 18-річний хлопець потрапив у полон. Востаннє Валерія розмовляла із сином 24 березня, після — дзвінки припинилися, повідомляє "Дом".

Каховка потрапила під російську окупацію однією з перших — 24 лютого.

"24 лютого о 5 годині ранку нас почали бомбити. Прокинулася від вибухів і зрозуміла, що все — це війна. Дитина молодша прокинулася, злякалася сильно", — згадує Валерія перший день повномасштабного вторгнення.

Вона зазначає, що жителі міста виходили на мітинги на підтримку України, доки окупанти не почали відкривати вогонь по протестувальниках.

"Останній пік — коли вони відкрили вже вогонь, коли вони вже почали стріляти по людях. Після цього люди перестали виходити, а так до останнього протестували", — каже жінка.

В окупованій Херсонській області було неможливо залишатися. Переслідування мирного населення, завищені ціни, нестача ліків та продовольства змусили залишити рідну домівку й Валерію.

Їй дивом удалося виїхати з окупованої Каховки. Шлях до Запорізької області, який раніше можна було подолати за кілька годин, зайняв понад десять. 14 блокпостів російських військових та "кадировців" жінка проїхала в машині волонтера, перебуваючи на 9-му місяці вагітності.

"З Нової Каховки спробувала виїхати родина. Літній чоловік із дружиною, зі своєю дорослою донькою та з онуками — дівчинці було близько 7 років, хлопчику 1,5 року. І коли вони спробували виїхати з міста, їхній автомобіль просто розстріляли. Вони навіть до блокпоста не доїхали. Усіх розстріляли й півторарічного хлопчика", — розповідає Валерія.

Наразі жінка знаходиться у безпечнішому місці на Київщині.

Чоловік Валерії у 2015 році пішов добровольцем, служить у зоні операції Об'єднаних сил (ООС). Старший син Костянтин у жовтні минулого року підписав контракт зі Збройними силами України. У складі каховської бригади він перебував на передовій, коли розпочалося повномасштабне вторгнення. 24 лютого 18-річний Костя потрапив у полон.

"24 лютого дитина потрапила в полон. І почалося пекло. 26 лютого був дзвінок з чужого номера, підняла слухавку — це був мій син. Перед цим мені надіслали відео, де моя дитина в полоні. Син сказав: мамо, не хвилюйся, я в полону в "ЛНР", зі мною все гаразд... Я його запитала: якщо все гаразд, то чому в тебе від перенісся до вуха синець і чому ти кульгаєш на праву ногу? І все, зв'язок припинився. Мабуть, на такі запитання йому не дозволили відповісти. Я проговорила з дитиною рівно 52 секунди", — згадує Валерія.

Востаннє Валерія розмовляла із сином 24 березня. Після — дзвінки припинилися. Про те, що Костянтин живий, вона може дізнатися лише з відео з українськими полоненими, які викладають окупанти в мережі. Судячи з них, Костянтину не надали медичної допомоги, він досі кульгає після поранення в ногу, яке отримав 24 лютого. А його зовнішній вигляд, за словами матері, разюче відрізняється від того, як хлопець виглядав у мирний час.

"У військовополонених абсолютно різні умови. Когось утримують у більш-менш прийнятних умовах, щодо когось уживають недозволені методи, зокрема тортури. Тобто це дуже широка варіативність, і все залежить від конкретного місця, де їх тримають, від конкретного персоналу цього місця та від конкретного інтересу влади Російської Федерації, Кремля до того чи іншого військовополоненого", — коментує російський правозахисник, адвокат Микола Полозов.

Кількість українських полонених достеменно невідома. Деталі про переговорний процес засекречено, проте, за заявами Міноборони, українській стороні відомо все про долю полонених.

Більшість із них утримують в окупованих районах Донецької області. Там само, за повідомленнями російських ЗМІ, перебувають захисники Маріуполя. А командирів полку "Азов" утримують окремо — у СІЗО Лефортово у Москві.

Російська окупаційна влада в "ДНР" також створила дві фільтраційні в'язниці. Одна — на базі колишньої Єнакіївської колонії суворого режиму, інша — у Волноваській виправній колонії. Там є й цивільні полонені. Загалом, за даними української сторони, російські війська взяли в полон 1,5 тис. мирних громадян України.

Валерії ж сьогодні залишається лише сподіватися, що її сина звільнять із полону, та чекати від нього звісток.

"Вони приїхали до нас зі зброєю, я цю націю зненавиділа, я вам чесно скажу. У мене 12-річний син посивів за цей час, у нього просто посивіло волосся. Прокидатися від того, що твоя дитина плаче "Мамо, побігли до підвалу", а ви живете у висотці, і цей підвал може стати братською могилою...", — ділиться Валерія.

Тим часом у Головному управлінні розвідки Міноборони України заявляють, що вже найближчим часом може відбутися черговий обмін полоненими. Процес часто ускладнюється небажанням російської сторони йти на діалог.

Прямий ефір